01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Карапута Л.В.
13 листопада 2019 року Справа № 750/2414/17
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Маюри А.М. ,
представника відповідачів Семиразума Є .В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року у справі
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України
в Чернігівській області
до Головного територіального управління юстиції
у Чернігівській області,
управління Державної виконавчої служби
Головного територіального управління юстиції
у Чернігівській області,
третя особа, яка не заявляє
самостійні вимоги
на предмет спору: ОСОБА_1
про визнання незаконною та скасування постанови,
Історія справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - позивач) звернулося з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач 1), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач 2), третя особа: ОСОБА_1 про:
- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 10.02.2017 р. ВП № 53388624 в частині пункту 3 щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.;
- зобов'язання відповідача закінчити згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження від 10.02.2017 р. ВП № 53388624..
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи зазначену постанову, Верховний Суд погодився з висновками судів щодо правомірності визначення у постанові про відкриття виконавчого провадження питання про стягнення виконавчого збору, однак щодо вирішення позовних вимог в іншій частині зазначив, що суди не перевірили наявність підстав для закінчення виконавчого провадження з огляду на обставини, зазначені позивачем.
За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року в задоволенні позову було відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно вирішено питання щодо стягнення з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчого збору, а також з того, що рішенням суду у справі № 750/6822/16-а, яке перебуває на виконанні, УПФУ не зобов'язано виплачувати пенсію без обмежень, однак, оскільки у позові ним не оскаржується відповідні бездіяльність або дії державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження, то підстави для задоволення позову відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на тому, що з нього незаконно стягнуто виконавчий і збір, що пенсія ОСОБА_1 ним виплачується у відповідності до вимог законодавства та встановлених ним обмежень і виконавче провадження підлягає закриттю.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у даній справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на тому, що рішення суду боржником виконано не було.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 р. та від 10.10.2019 р. витребувано додаткові докази у справі та продовжено строк розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.08.2016 р. у справі № 750/6822/16-а, яка набрала законної сили, було зобов'язано Чернігівське ОУПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, у розмірі 80% місячного заробітку судді - суддівської винагороди, що становить 15080,00 грн., починаючи з 01.07.2016 р., у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови КМУ від 09.12.2015 р. № 1013 та довідки від 16.06.2016 р. № 03-36/974, виданої Територіальним управлінням Державної судової Адміністрації України в Чернігівській області.
На виконання вказаної постанови суду було видано виконавчий лист № 750/6822/16-а, на підставі якого 10.02.2017 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 53388624, про що винесено постанову.
У вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження з боржника у виконавчому провадженні стягнуто виконавчий збір в сумі 12800,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 21.03.2018 № 855/5) (далі -Інструкція № 512/5).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 5 статті 124, ч. 3 ст.129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
У ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно зі ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір не стягується, зокрема за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 39 Закону № 1404-VIII регламентовано перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, законодавством прямо передбачено визначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчого збору, який боржнику належить сплатити, а також регламентовано перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, однією з яких є повне виконання судового рішення, на підставі якого воно було відкрито.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що державним виконавцем на підставі саме ст.ст. 26, 27 Закону № 1404-VIII у відповідній редакції у постанові про відкриття виконавчого провадження було вирішено питання про стягнення з боржника (позивача в цій справі) виконавчого збору, іншої альтернативи поведінки даного суб'єкта владних повноважень за таких обставин законодавством не передбачено.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що єдиною підставою, коли виконавчий збір не стягується, є добровільне виконання боржником своїх обов'язків що до відкриття відповідного виконавчого провадження.
Однак, ані до суду першої інстанції за весь час перебування цієї справи в суді (майже півтора роки), ані на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів позивачем не надано доказів виконання судового рішення у справі № 750/6822/16-а. При цьому, з надано позивачем розпорядженням від 13.10.2016 р. № 190429 /Т.1 а.с. 223/, яке позивачем надано на підтвердження виконання судового рішення у вказаній справі, такі обставини, зокрема щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідному розмірі з 01.07.2016 р., не підтверджуються.
Крім того, позивач у цій справі просить зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження, але при цьому не оскаржує дії або бездіяльність щодо неприйняття відповідної постанови державним виконавцем та не надає доказів повідомлення органу ДВС щодо належного і повного виконання ним судового рішення у справі № 750/6822/16-а.
Доводи апелянта про те, що з нього незаконно стягнуто виконавчий і збір, що пенсія ОСОБА_1 ним виплачується у відповідності до вимог законодавства та встановлених ним обмежень і виконавче провадження підлягає закриттю, апеляційний суд до уваги не приймає з підстав, наведених вище.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та без допущення порушення норм процесуального права, які б надавали підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: