Справа № 826/14436/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю., в якому просить суд:
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів у розмірі 57 893, 13 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на рахунку позивача є його вкладом, а позивач вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні чинного законодавства і відповідачем не доведено наявності правових підстав для не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський».
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не є вкладником банку, що вчинені між ним та банком правочини (транзакції) є нікчемними, операції з перерахування коштів на рахунок позивача - фіктивними, а також, що Уповноваженою особою не було допущено протиправної бездіяльності, а здійснювалися дії у порядку та строки, визначені законодавством.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.04.2015 між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (Банк) був укладений договір №980-025-000000815 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" (надалі - Договір), згідно якого позивачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.
26.04.2016 між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (надалі - Товариство або ТОВ "ІРЦ") було укладено Договір № 980-025-000228579, згідно умов якого позивач (сторона-1) передає ТОВ "ІРЦ" як стороні-2 у власність грошові кошти у сумі 56 968,57 грн. (пункти 1.1., 1.2 договору) на строк не більше 183 днів, а Товариство зобов'язалося повернути кошти та виплачувати проценти в порядку та на умовах, передбачених договором.
Позивачем 26.04.2016 було внесено на рахунок ТОВ "ІРЦ" 56 968,57 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 6387180.
Відповідно до умов Договору № 980-025-000228579 ТОВ "ІРЦ" повертає грошові кошти та відсотки позивачу на рахунок у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 .
Грошові кошти у сумі 57 89313 грн. були повернуті позивачу Товариством 19.05.2016, що підтверджується Випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 19.05.2016 по 24.05.2016.
Рішенням Національного банку України від 23.05.2016 за №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесений до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку було призначено Ірклієнка Юрія Петровича .
Рішенням Правління НБУ № 124-рш від 12.07.2016 оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
На підставі вказаного рішення 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку Ірклієнку Юрію Петровичу .
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора Банку на Волкова О.Ю. з 05.09.2016 (окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду: Волкову Олександру Юрійовичу з 25.01.2017 визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; ОСОБА_5 з 25.01.2017 визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважено особою Фонду було створено комісію з перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення їх нікчемними.
Комісія по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, здійснила перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ "Банк Михайлівський" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, за результатами якої був складений акт №2 від 01.06.2016.
Вказаним актом встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.2016 виконав платіжні документи ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (надалі - ТОВ "ІРЦ") з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищезазначених правочинів. Відтак, правочини (транзакції), зазначені в Додатку №1 до акта, за ознаками нікчемності підпадають під критерії, передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Додатком №1 до акта №2 від 01.06.2016 визначені ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання Банком платіжних документів ТОВ "ІРЦ" (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп., а саме: 11 листопада 2014 року між ТОВ "ІРЦ" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір доручення №1, на виконання якого Банк, в якості повіреного, від імені Товариства укладав з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою та залучались кошти на рахунок Товариства. 19 травня 2016 року Банком було отримано від ТОВ "ІРЦ" 5637 платіжних доручень на списання коштів з рахунку та їх перерахування на рахунки фізичних осіб, в т.ч. і позивачу, тобто, 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" ініціювало повернення коштів по договорах позики, що були укладені банком в межах дії договору доручення. За результатами аналізу укладених договорів позики та руху коштів по рахунках фізичних осіб (клієнтів) встановлено, що по більшості з них строк дії договорів позики не закінчився, тому їх дострокове повернення здійснене ТОВ "ІРЦ" з порушенням вимог статей 526, 651 Цивільного кодексу України та договорів позики. При цьому саме банк здійснював представництво та укладав правочини від імені ТОВ "ІРЦ". Як наслідок, проведення банком таких операцій є штучним збільшенням сум відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів.
Згідно пункту 1.9 глави 1 та пункту 3.6 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника; договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень. Всупереч вказаним вимогам Банк виконав платіжні доручення ТОВ "ІРЦ" на перерахування коштів фізичним особам не маючи достатнього залишку на рахунках останнього; також умовами банківського рахунку, укладеного між Банком та Товариством, інший порядок приймання та виконання платіжних доручень не передбачений.
За висновком перевірки, Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням Банку з ринку та є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведення перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет встановлення правочинів (в тому числі договорів), викладені в акті №2 від 01.06.2016 та на виконання вимог частини першої статті 216 Цивільного кодексу України прийнято рішення про застосування наслідків нікчемності правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "ІРЦ" (код за ЄДРПОУ 39140702) по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973 грн. 74 коп.
Після введення тимчасової адміністрації позивачу грошові кошти не були повернуті.
Вважаючи незаконним рішення відповідача про визнання правочину нікчемним, що мало наслідком не включення інформації про позивача та гарантованої суми вкладу до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 (далі - Положення № 14).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
У ст. 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до п.п. 3-6 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих положень дозволяє стверджувати, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на її рахунок.
Крім того, 19.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 р. № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності зазначеним Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Таким чином, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 р. набули право на отримання коштів за рахунок Фонду.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень зазначеногоЗакону № 1736-VIII Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Разом з тим, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Втім, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
У свою чергу, правочин є нікчемним відповідно до закону, за наявності підстав, виключний перелік яких регламентовано частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
При цьому, положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування колегією суддів при вирішенні цієї справи.
Отже, єдиною та необхідною умовою для не включення осіб (клієнтів банку) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю відповідного правочину є наявність підстав, виключний перелік яких передбачено ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вказаному рішенні, щодо кола обставин, які належить встановити суду у справах даної категорії, а саме:
1) на якій підставі кошти потрапили на рахунок позивача;
2) які саме умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку;
3) на якій підставі позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників;
4) який саме правочин за твердженням Уповноваженої особи є нікчемним та на який конкретно пункт частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI вона при цьому посилається.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд встановив, що кошти на рахунку позивача, щодо яких його не було включено до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, що й є предметом даного спору, надійшли на рахунок позивача від ТОВ «ІРЦ».
При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачами не було надано жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що такі кошти не є вкладом та/або що позивач не є вкладником банку у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI.
Також судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що будь-які умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку.
Крім того, відповідачем не доведено наявності будь-якої з правових підстав, чітко визначених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI, для віднесення до нікчемних договору, укладеного між позивачем і Банком, та/або правочину із зарахування коштів на її банківський рахунок.
У контексті викладеного судова колегія зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією № 492 та договорами з відповідними клієнтами банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 826/1476/15 та в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 р. у справі № 822/2390/17 і, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при вирішенні даної справи.
У свою чергу, доказів на підтвердження відповідних обставин учасниками справи суду не надано і апелянтом не наведено.
Доводи апелянта щодо нікчемності правочинів (транзакцій) з перерахування коштів на рахунок позивача від ТОВ «ІРЦ» та їх фіктивності засновані на припущеннях і не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Водночас, рішення суду, відповідно до змісту ст. 242 КАС України, повинно бути законним і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Твердження апелянта про те, що законодавство покладає на нього обов'язок здійснити перевірку правочинів вкладників Банку, не спростовують факту допущення ним протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником Банку у розумінні Закону № 4452-VI, так як кошти на її рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», надійшли від ТОВ «ІРЦ» на підставі договору позики, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку правовідносини між позивачем і вказаним товариством не є предметом цього спору. При цьому, кошти від ТОВ «ІРЦ» надійшли для позивача та були залучені Банком на його рахунок на умовах відповідного договору, укладеного безпосередньо між позивачем і Банком, що у відповідності до вимог Закону № 4452-VI надає достатні та необхідні правові підстави для визнання таких коштів вкладом, а позивача - вкладником.
Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.