Справа № 620/986/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом № 86/06/В-7 від 25.01.2019, щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи з 10.05.1984 по 12.05.1986 на посаді старшої піонервожатої Бердичівської середньої школи №3; з 01.09.1989 по 14.11.1990 на посаді викладача дитячої школи мистецтв м. Мирний; з 01.09.2000 по 28.07.2001 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1; з 01.09.2001 по 30.11.2010 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1 ім. С. Вільконського; з 01.12.2010 по 31.08.2016 на посаді заступника директора-завідувача хореографічним відділом, з 01.09.2016 на посаді завідувача музичним відділенням Школи мистецтв при КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради, та щодо відмови у виплаті грошової допомоги; зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди її роботи з 10.05.1984 по 12.05.1986 на посаді старшої піонервожатої Бердичівської середньої школи №3; з 01.09.1989 по 14.11.1990 на посаді викладача дитячої школи мистецтв м. Мирний; з 01.09.2000 по 28.07.2001 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1; з 01.09.2001 по 30.11.2010 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1 ім. С. Вільконського; з 01.12.2010 по 31.08.2016 на посаді заступника директора-завідувача хореографічним відділом, з 01.09.2016 на посаді завідувача музичним відділенням Школи мистецтв при КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувати рішення Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, оформлене листом № 86/06/В-7 від 25.01.2019, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів роботи з 01.09.1989 по 14.11.1990 на посаді викладача дитячої школи мистецтв м. Мирний; з 01.09.2000 по 28.07.2001 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1; з 01.09.2001 по 30.11.2010 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1 ім. С. Вільконського; з 01.12.2010 по 31.08.2016 на посаді заступника директора-завідувача хореографічним відділом, з 01.09.2016 на посаді завідувача музичним відділенням Школи мистецтв при КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради, та щодо відмови у виплаті грошової допомоги; зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди її роботи з 01.09.1989 по 14.11.1990 на посаді викладача дитячої школи мистецтв м. Мирний; з 01.09.2000 по 28.07.2001 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1; з 01.09.2001 по 30.11.2010 на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1 ім. С. Вільконського; з 01.12.2010 по 31.08.2016 на посаді заступника директора-завідувача хореографічним відділом, з 01.09.2016 на посаді завідувача музичним відділенням Школи мистецтв при КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради; зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2018 позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за вислугу років.
Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України згідно рішення № 254150003663 було призначено позивачу пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.06.2018.
На звернення позивача, листом від 25.01.2019 № 86/06/В-7 відповідачем було повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можливо зарахувати тільки 13 років 11 місяців 28 днів, а періоди роботи: з 10.05.1984 по 12.05.1986 не зарахований, оскільки позивачем не надано довідки про перебування/неперебування у відпустці за власний рахунок; з 01.09.1989 по 14.11.1990, з 01.09.2000 по 28.07.2001, з 01.09.2001 по 30.11.2010 - оскільки посада викладача не передбачена в позашкільних навчальних закладах; з 01.12.2010 страховий стаж на посадах заступника директора-завідувача хореографічним відділом та завідувача музичним відділенням Школи мистецтв при КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради не зарахований, оскільки управління не може визначитись, по якому закладу освіти правомірно буде зарахувати до страхового стажу періоди роботи та визначити право позивача на грошову допомогу: чи по позашкільному навчальному закладу (школа мистецтв) чи по вищому навчальному закладу І-ІІ рівнів акредитації (КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького»); з 04.09.1980 по 04.08.1981 не зарахований, оскільки не співпадає дата звільнення з роботи з датою наказу про звільнення.
19.03.2019 листом № 7892/06 відповідачем було повідомлено ОСОБА_1 , що на підставі її заяви про проведення перерахунку пенсії з добавленням стажу роботу в Ельській музичній школі з 04.09.1980 по 04.08.1981 було зараховано до страхового стажу для встановлення грошової допомоги, загальний стаж становить 14 років 10 місяців 28 днів, що не дає права на її виплату.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернулася до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції зазначив, що на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (на момент призначення пенсії) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е» і «ж» статті 55 закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію за віком, виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, визначено, що до такого страхового стажу зараховуються періоди роботи, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Колегія суддів зазначає, що початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші) визначені Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи, позашкільні навчальні заклади.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963, посади завідувача, заступника директора з навчально-виховної, навчальної роботи, викладача всіх спеціальностей віднесено до категорії педагогічних працівників.
З наведеного слідує, що викладач школи мистецтв, музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а стаж роботи викладачем у дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні територіальними органами Пенсійного фонду України грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що і було вірно враховано судом першої інстанції.
Також, згідно пункту 1.14 Статуту КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Школа мистецтв є початковим спеціалізованим мистецьким навчальним закладом, який належить до системи позашкільної освіти.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи та копії трудової книжки № НОМЕР_1 з 01.09.1989 по 14.11.1990 позивач працювала на посаді викладача дитячої школи мистецтв м. Мирний; з 01.09.2000 по 28.07.2001 - на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1; з 01.09.2001 по 30.11.2010 - на посаді викладача Чернігівської музичної школи № 1 ім. С. Вільконського; з 01.12.2010 по 31.08.2016 - на посаді заступника директора-завідувача хореографічним відділом, з 01.09.2016 на посаді завідувача музичним відділенням Школи мистецтв при КВНЗ «Чернігівський коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради, а тому вказані періоди роботи мають бути зараховані до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується зарахування періоду роботи з 10.05.1984 по 12.05.1986 на посаді старшої піонервожатої Бердичівської середньої школи № 3.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відтак стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років як до 01.01.2004, так і після цієї дати, підтверджується відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто на підставі записів, наявних у трудовій книжці, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 20 вищевказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Враховуючи, що період відпустки без збереження заробітної плати не враховується до пільгового стажу, наявність довідки про перебування/неперебування у такій відпустці є обов'язковою умовою для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу.
Оскільки позивачем не надано довідки про перебування/неперебування у відпустці без збереження заробітної плати за період роботи періоду роботи з 10.05.1984 по 12.05.1986, вказаний період не може бути зарахований до стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.