Справа № 761/34315/19 Суддя (судді) першої інстанції:Осаулова А. А.
12 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенко Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП Кіровоградської області сержанта поліції Попова Владислава Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП Кіровоградської області сержанта поліції Попова Владислава Олеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019, -
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив скасувати постанову поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП Кіровоградської області сержанта поліції Попова Владислава Олеговича серія ЕАВ № 1415825 від 11.08.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; визнати незаконними дії відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною так як справу розглянуто на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим на думку позивача, він був позбавлений можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КАС України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 позов задоволено частково та скасовано оскаржувану постанову, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В судове засідання з'явився позивач, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду. Апелянт, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. В апеляційній скарзі просив розглянути справу у його відсутність через службову зайнятість.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності апелянта.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, 11 серпня 2019 року відповідачем відносно позивача було складено постанову серії ЕАВ №1415825 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 11 серпня 2019 року о 18:43 год. поліцейським 1 батальйону 1 роти УПП Кіровоградської області сержантом поліції Поповим Владиславом Олеговичем виявлено, що на 716 км. траси М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Nissan X-Trail», д.н.н. НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч не подав світловий покажчик відповідного напрямку, а саме, ліворуч, чим порушив п. 9.2.б ПДР України - Порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.
Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом першої інстанції задоволено частково позов, зважаючи на незгоду позивача із постановою про накладення штрафу і винесення її на місці вчинення, та відсутність доказів вчинення правопорушення. При цьому, суд не прийняв до уваги відзив відповідача на позовну заяву, а також відео з місця складання протоколу., оскільки було відсутнє підтвердження надсилання відзиву та диску позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 9.2.б Правил дорожнього руху України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у скасуванні постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на нез'ясованість обставин справи, не надання правової оцінки відповідній постанові.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 122 та статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження наявності в діях позивача порушення дорожнього руху і відповідно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідачем надано відео-фіксацію, а саме, відеозапис з нагрудної камери від 11.08.2019.
Працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, колегія суддів не убачає підстав для неврахування вказаного відеозапису при розгляді справи.
Відповідачем зібрано та надано до суду докази на підтвердження факту скоєння правопорушення позивачем та правомірності своїх дій.
Колегією суддів досліджено диск та встановлено, що здійснювалася відеофіксація правопорушення, відповідно до якої, чітко прослідковується що гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом NISSAN X-TRAIL, номерний знак НОМЕР_1 перед поворотом ліворуч не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.
На даному відео-файлі видно, що перед перехрестям, на якому водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху (ліворуч) встановлено табличку до дорожнього знаку 2.3 «Головна дорога» - 7.8 «Напрямок головної дороги», яка вказує напрямок головної дороги на перехресті. Окрім цього, попереду транспортного засобу Позивача в попутному напрямку рухалось ще два транспортних засоби, які на перехресті, на якому Позивач не виконав вимогу п. 9.2.6 ПДР України, завчасно подали сигнал світловим покажчиком повороту ліворуч і припинили відразу після закінчення маневру.
Також, відео-файли, що містяться на DVD-R диску, містять відео-фіксацію, яка велася безперервно на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення від моменту зупинки транспортного засобу під керуванням позивача до винесення постанови.
Зважаючи на те, що до оскаржуваної постанови додається відео-фіксація, зафіксована на бодікам ВА-00007, з якої можливо чітко ідентифікувати транспортний засіб NISSAN X-TRAIL, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 та невиконання ним п.9.2.6 ПДР України, що в свою чергу є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та, відповідно, є підтвердженням законності винесеної постанови серії ЕАВ №1415825 від 11.08.2019 року.
Отже, на переконання колегії суддів, відповідач надав належні докази, в розумінні норм КАС України, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.
Щодо посилання позивача на порушення, на переконання позивача, процесуального порядку винесення постанови, в тому числі права на правову допомогу і захист, в результаті чого (та як наслідок) постанова поліцейського, яка фактично винесена з порушенням адміністративного законодавства не може бути визнана законною, варто зазначити, що колегією суддів було досліджено матеріали фіксації та, враховуючи Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не встановлено порушення порядку винесення оскаржуваної постанови.
За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду, через що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки судом встановлено, що дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП Кіровоградської області сержанта поліції Попова Владислава Олеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 1 роти УПП Кіровоградської області сержанта поліції Попова Владислава Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 13.11.2019