Справа № 520/20174/18
Провадження № 2/520/1693/19
17.10.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
судді Пучкової І.М.,
за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2007 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають малолітніх двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач з відповідачем не проживають разом, остаточно припинили шлюбні стосунки у квітні 2015 рок, в зв'язку з чим позивач подала до суду позов про розірвання шлюбу. Проте, між сторонами існує спір щодо місця проживання дітей. У квартирі, де мешкає позивач та її діти, за адресою: АДРЕСА_1 , повністю створені умови для проживання дітей, їхнього навчання та дозвілля., також позивач є співвласником цієї квартири. Відповідач не має достатнього часу піклуватися дітьми, оскільки працює, мешкає у орендованій квартирі, яка не облаштована у повному обсязі всім необхідним для розвитку дітей, відтак, не може забезпечувати умови для нормального життя та розвитку дітей.
Ухвалою від 14.12.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
18.02.2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов, який обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 вказує неправдиву інформацію щодо відсутность у нього достатнього часу піклуватися дітьми та відсутності можливості забезпечувати умови для нормального життя та розвитку дітей. Його фінансовий стан значно сприятливіший ніж у ОСОБА_1 , отже він може забезпечувати дітей як найкраще. Тому просить у зустрічний позовній заяві визначити місце проживання дітей разом з ним, встановити графік перебування дітей, побачень дітей у рівних частинах для кожної сторони.
Надалі, відповідач ОСОБА_2 подав заяву про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей залишено без розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій не заперечує про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив у вирішення питань покладатися на розсуд суду.
Суд, дослідивши наявні докази та матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 10.02.2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили шлюбні стосунки у квітні 2015 року, в зв'язку з чим був поданий до суду позов про розірвання шлюбу.
Сторонами не заперечувалось, що з квітня 2015 року вони мешкають окремо, та з цього часу діти проживають з матір'ю за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 є співвласником цієї трьохкімнатної квартири. У дітей за місцем їхнього проживання є окрема кімната.
ОСОБА_1 відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб є фізичною особою-підприємцем, має постійний дохід близько 8448,00 тис. грн. на місяць, не засуджена, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами.
ОСОБА_2 орендує трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, має постійний дохід, не засуджений, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами.
Фактів аморальної поведінки сторін не встановлено.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, всі питання щодо виховання дитини вирішуються рівнозначно матір'ю та батьком, також матір'ю та батьком створено належні житлово-побутові умови для проживання дитини. На засіданні комісії з питань захисту прав Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яке відбулося 27.06.2019 року, батько дітей ОСОБА_2 зазначив, що не заперечує проти того, щоб місце проживання малолітніх дітей було визначено разом з матір'ю.
Відповідно до інформації, наданої адміністрацією Одеської спеціалізованої школи I-III ступенів «Освітні ресурси та технологічний тренінг» № 94 з поглибленим вивченням івриту та інформатики імені Володимира Жаботинського Одеської міської ради, зазначено, що дочка ОСОБА_3 навчається у 3-А класі, а син ОСОБА_4 у 2-А класі. Батьки малолітніх беруть рівнозначну участь у вихованні, піклуванні та розвитку своїх дітей.
За місцем проживанням ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку, як турботлива мати, яка приділяє багато уваги своїм дітям.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що як мати, так і батько матеріально забезпечені, мають можливість забезпечити нормальний всебічний розвиток дитини. Доказів аморальної поведінки ні матері, ні батька суду не надано. Обидва батьки дбають про дитину та належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
В свою чергу, судом встановлено, що мати дитини може створити більш сприятливі умови для проживання дитини, оскільки квартира, у якій проживають діти, належить позивачці, а ОСОБА_2 орендує квартиру.
Враховуючи викладене, дослідивши питання захисту і безпеки малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з точки зору їхнього здорового розвитку, питання стабільності середовища їхнього існування, вік дітей і те, скільки часу і за яких обставин вони вже проживають разом лише з матір'ю, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки суд у спорі між батьками надає першочергове значення саме найкращим інтересам дітей.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Суддя Пучкова І. М.