Справа № 521/15183/19
Пр. №2-а/521/371/19
11 листопада 2019 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.
при секретарі - Колесник Т.В., за участю:
представника відповідача - Безлущенко О.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0892/50000/19 від 04 липня 2019 року,
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Одеська митниця ДФС) посилаючись на те, що 15 березня 2019 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято наказ № 1905 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ланістер» на підставі п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України.
Стверджував, що він, як представник ТОВ «Ланістер» за довіреністю від 20 березня 2019 року не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 21 березня 2019 року №277/15-32-14-10-11/41208240.
Зазначив, що за наслідками вказаної перевірки відносно нього було винесено постанову про порушення митних правил від 04 липня 2019 року №0892/50000/19, якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 474 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення правопорушення становить 8500 гривень.
Позивач вважає постанову в справі про порушення митних правил №0892/50000/19 від 04 липня 2019 року протиправною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він на момент проведення перевірки не виконував ні організаційно-розпорядчі, ні адміністративно-господарські функції, не займав жодну посаду ТОВ «Ланістер», а лише діяв на підставі довіреності, як представник, крім цього Одеська митниця ДФС не виконала умови щодо належного повідомлення.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд скасувати постанову Одеської митниці ДФС №0892/50000/19 від 04 липня 2019 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 23-26).
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 124 КАС України, раніше надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 31, 35).
Представник Одеської митниці ДФС, який діє на підставі довіреності від 10 квітня 2019 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову. Раніше надав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що матеріалами справи про порушення митних правил повністю доведена вина позивача у вчиненні порушення митних правил та обґрунтовано притягнуто останнього до адміністративної відповідальності, з підстав чого просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 38, 39-44).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 15 березня 2019 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято наказ № 1905 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки стану дотримання ТОВ «Ланістер» (код ЄДРПОУ 41208240) законодавства України з питань державної митної служби на підставі п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України.
18 березня 2019 року робочою групою був здійснений виїзд за юридичною адресою підприємства ТОВ «Ланістер»: 65085, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17.
Згідно ч. 7 ст. 366 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Органами доходів та зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 347 МК України, посадовим особам органів доходів і зборів під час проведення документальної виїзної перевірки для з'ясування питань, пов'язаних з перевіркою, надається право: здійснювати перевірку грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів, які можуть бути пов'язані з операціями із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або території вільної митної зони, у тому числі інформації, необхідної для з'ясування питань перевірки, яка є в розпорядженні підприємства, що перевіряється, в електронному вигляді; отримувати безоплатно від підприємств, що перевіряються, інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час проведення перевірки, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою та скріплені печаткою (за наявності.
Встановлено, що уповноважений особі ТОВ «Ланістер» громадянину України ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності підприємства від 20 березня 2019 року під підпис було вручено посвідчення на право проведення перевірки від 20 березня 2019 року №1361/14-10 та вручено копію наказу від 15 березня 2019 року №1905 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 21 березня 2019 року (а.с. 20).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності підприємства від 20 березня 2019 року, не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 21 березня 2019 року №277/15-32-14-10-11/41208240 (а.с. 21-22).
Згідно ч. 7 ст. 349 МК України, у разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи розписатися в посвідченні на право проведення перевірки посадовими особами органу доходів і зборів складається акт, який засвідчує факт відмови. Акт про відмову від підпису в посвідченні на право проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.
Встановлено, що 04 липня 2019 року Одеською митницею ДФС України у відношенні позивача було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0892/50000/19, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500, 00 грн. (а.с. 9-12).
Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Згідно ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За ч. 1 ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Частиною 4 статті 529 МК України встановлено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту ст. 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як на підставу для скасування постанови Одеської митниці Державної фіскальної служби України №0892/50000/19 від 04 липня 2019 року позивач зазначив, що він на момент проведення перевірки не виконував ні організаційно-розпорядчі, ні адміністративно-господарські функції, не займав жодну посаду ТОВ «Ланістер», а лише діяв на підставі довіреності, як представника, та зазначив порушення відповідачем умов належного його повідомлення при розгляді справи про порушення митних правил.
Згідно ч. 2 ст. 459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
З аналізу наведених норм ч. 2 ст. 459 МК України вбачається, що законодавцем у вказаній статті фактично визначено два види можливих суб'єктів відповідальності, до яких відноситься позивач, а саме: фізичні особи-громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, та посадові особи відповідних підприємств у разі вчинення порушень митних правил підприємствами.
Як було зазначено позивачем, він представляв інтереси ТОВ «Ланістер» за довіреністю, на підставі якої ж і вчиняв дії щодо не допуску посадових осіб митного органу до проведення перевірки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Положеннями ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст. 239 ЦК України, за якою правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, та в контексті спірних правовідносин суд приходить до висновку, що представництво ОСОБА_1 . інтересів ТОВ «Ланістер» за довіреністю є тотожнім до вчинення посадовою особою відповідного підприємства дії, від імені та інтересах такого підприємства. Вказані дії мають однакову правову природу, а тому відповідні особи (які діють, як посадові особи підприємства, так і за довіреністю) є суб'єктами адміністративної відповідальності в розумінні МК України.
Щодо належності сповіщення позивача про розгляд щодо нього справи про порушення митних правил, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 526 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Так, в обґрунтування заперечень проти позовної заяви, відповідач надав до суду листи (з повідомленням про вручення) митного органу від 04 березня 2019 року №1566/10/15-70-20-01-17 та від 03 квітня 2019 року №2835/10/15-70-20-06-14, надісланий на адресу, зазначену в паспортному документі позивача, а саме: АДРЕСА_1 , які не було вручені, повернуті за місцем обслуговування з відміткою про не проживання ОСОБА_1 за зазначеною адресою (а.с. 45-55).
Наведені обставини свідчать про те, що митний орган вчиняв необхідні дії для сповіщення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, однак, відповідне відправлення не було вручено адресату в незалежних від митного органу причин.
Крім того, вищевказану адресу, як належну для зв'язку, ОСОБА_1 було зазначено і в заяві про відкладення розгляду справи від 04 квітня 2019 року, що свідчить про обґрунтованість направлення відповідачем кореспонденції (про призначення розгляду справи) позивачу на вказану адресу та обізнаність останнього про розгляд справи (а.с. 57).
Суд враховує, що ОСОБА_1 подавав заяву про перенесення дати розгляду щодо нього справи про порушення митних правил на липень 2019 року, а оскаржувана постанова була винесена саме 04 липня 2019 року (а.с. 57).
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України, водночас, відповідач діяв у межах та у спосіб, які передбачені чинним законодавством України, а постанова про порушення митних правил №0892/50000/19 від 04 липня 2019 року відповідає вимогам законодавства, тому не підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 8-10, 77, 241-246, 250, 268, 269, 286 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0892/50000/19 від 04 липня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2019 року.
Суддя: О.М. Сегеда