13 листопада 2019 р. справа № 400/2884/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 17.05.2019 р. № Ф-72780-17,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 р. №Ф-72780-17.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у 2008 році вона була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, однак з 12.07.2019 р. статус припинено. На думку позивача, відповідач протиправно сформував спірну вимогу на підставі даних з інформаційної системи органів доходів і зборів, без проведення документальної або камеральної перевірки в порушення вимог чинного законодавства.
Ухвалою від 17.09.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано надати відзив на позов.
Відповідач, подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволені позову, оскільки позивач з 2017 року зобов'язана булав нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок не залежно від того чи займається фактично підприємницькою діяльністю чи ні, чи отримує доходи чи не отримує їх. Відтак, спірну вимогу вважає правомірною.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд встановив наступне.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців, громадських формувань, позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.05.2008 р., а 12.07.2019 р. внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача.
17.05.2019 р. відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-72780-17 в сумі 21030,90 грн. відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон №2464).
Позивачем було оскаржено вимогу до ДФС України, однак за результатами розгляду скарги позивача спірна вимога залишилась в силі.
Позивач вважаючи вимогу протиправною, звернулась до суду з даним позовом про її скасування.
Відповідно до Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 року внесено зміни, зокрема до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ відповідно до яких для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року (редакція закону з 01.01.2017 року), у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу (редакція Закону з 01.01.2018 року), такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування слиною внеску, встановленої ним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімальною страхового внеску.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску максимальна сума доходу застрахованої особина місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування встановлюється у розмірі 22 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Так, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 3200,00 грн х 22% = 704,00 грн/міс., у 2018 році становив 3723,00 грн х 22% = 819,06 грн/міс, у 2019 році- 4173x22%=918,06 грн./міс.
Таким чином, у позивача з 01.01.2017 року виник обов'язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій ніж 704,00 грн місяць протягом 2017 року, у сумі не меншій ніж 819,06 грн на місяць протягом 2018 року та у сумі не меншій ніж 918,06 грн. у 2019 році, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2018 року), платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно ч. 8 ст.9 Закону №2464 (у редакції, що діє з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, то настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №246,І строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Також, суд зазначає, відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, суд приходить до висновку, що саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відбулась ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Тобто, позивач до вказаної вище дати мала статус підприємця, а тому жодним чином не припинилось до вказаної дати нарахування єдиного внеску відповідно до вимог закону.
Таким чином, у позивача, як фізичної особи-підприємця, з 01.01.2017 року (з дати набрання чинності редакції ст. 7 Закону 2464) виник обов'язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій, ніж 704,00 грн на місяць протягом 2017 року, у сумі не меншій ніж 819,06 грн на місяць протягом 2018 року та у сумі не меншій ніж 918,06грн., в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період від здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі - Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.
Відповідно до абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10гр.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для фізичної особи).
З матеріалів справи вбачається, що вимога була винесена на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідно до яких у 2019 році заборгованість відповідача зі сплати ЄСВ склала 21030,90 грн. за 2017, 2018 і 1 та 2 квартал 2019 р.р. (за 2017 р. - 704*12 місяців = 8448 грн.;за 2018 рік - 819,06*12місяців=9828,72 грн., по квартально по 2457,18 грн.; за перший квартал 2019 р. -918,06*3місяці=2754,18 грн.).
За таких обставин, суд вважає спірну вимогу правомірною, оскільки у позивача протягом 2017 р. , 2018 р. та 2019 року до внесення відомостей про припинення ФОП був обов'язовк нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок і з огляду на суму, визначену у вимозі, відповідачем правомірно нараховано борг в сумі 21030,90 грн.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач в ході розгляду справи повністю довів правомірність своїх дій щодо нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного соціального внеску та правомірність спірної вимоги.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.05.2019 р. № Ф-72780-17, відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич