справа№1.380.2019.005088
12 листопада 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №1.380.2019.005088 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), в якому просить суд:
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи : з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В своєму позові зазначала, що відмова відповідача виплачувати грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій оскільки період працевлаштування з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора не зараховано до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона має право на десять місячних пенсій. Позивач вважає, що позиція відповідача щодо не зарахування до періодів роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та отримання грошової допомоги, стажу роботи з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора суперечить нормам діючого законодавства України та порушує її права в сфері соціального та пенсійного забезпечення, тому звернулася до суду з означеним позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.10.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№39603), в якому зазначає, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, посада методиста дошкільного навчального закладу не належить до посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак підстав для зарахування до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 періодів роботи на посаді методиста немає. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28.05.2019.
21.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до Старосамбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, як особі, що на день досягнення пенсійного віку працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"- "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За результатом розгляду заяви позивача, Старосамбірський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом №259/03.26-36 від 28.08.2019 повідомив позивача про відсутність права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій на день її призначення з підстав, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначив, що не зараховано до спеціального стажу період роботи з з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора.
Позивач вважає протиправною вказану відмову відповідача, просить зобов'язати відповідача включити до страхового стажу позивача періоди роботи з 16.09.1981 по 28.04.1999 та з 10.06.1999 по 31.07.2000, як такі, робота на яких дає право позивачу на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій позивача станом на день її призначення.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач працювала: з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с №8 м. Самбора; 29.04.1999 по 09.06.1999 на посаді завідувача д/с №8 м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора; 01.08.2000 по 24.09.2018 вихователем-методистом д/у №8 м. Самбора; з 25.09.2018 призначена на посаду директора (завідувача) ДНЗ №12 м. Самбора за строковим трудовим договором. Вказані дані підтверджуються наявною у матеріалах справи копією трудової книжки НОМЕР_1 НОМЕР_2 .
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Отже, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Згідно матеріалів справи встановлено, що на час призначення пенсії страховий стаж позивача становив 41 рік 4 місяці 00 днів, у тому числі періоди роботи з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно записів трудової книжки від 16.09.1981 позивач призначена на посаду методиста я/с №8 м. Самбора. 29.04.1999 переведена з посади методиста д/с №8 на посаду завідувача д/с №8 м. Самбора. 10.06.1999 переведена з посади завідувача д/у №8 м. Самбора на посаду методиста д/у №8. 01.08.2000 перейменовано посаду методиста на посаду вихователь-методист.
Згідно довідки від 13.09.2019 №01-11/776 виданої відділом освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради підтверджується, що позивач працювала з 16.09.1981 по 31.07.2000 на педагогічних посадах у закладі дошкільної освіти, комунальної форми власності.
Відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування до спеціально стажу період роботи позивача на посаді методиста. Вказане аргументує тим, що посада методиста не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Відповідно до статті 25, 45 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 23.05.1991 в Українській РСР встановлюється єдина структура системи освіти, що включає дошкільне виховання. Учасниками навчально-виховного процесу, серед інших, є методисти.
Статтею 27 Закону України "Про дошкільну освіту" від 11.07.2001 визначено, що учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти, серед інших, є вихователі-методисти.
Законом України "Про дошкільну освіту" не передбачено посади методист, водночас, Законом Української PCP "Про народну освіту" не визначено посади вихователь-методист.
При цьому, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений 04.11.1993 постановою Кабінету Міністрів України №909 входять посади вихователів-методистів дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Приміткою 3 до вказаного Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18.06.2007 №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).
З огляду на проаналізовані норми законодавства, враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення методистів, методист дошкільного навчального закладу є працівником освіти, а тому стаж роботи позивача на посаді методиста по дошкільному вихованню з 16.09.1981 по 28.04.1999 та з 10.06.1999 по 31.07.2000 повинен зараховуватися до спеціального страхового стажу відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 263, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу, передбачених пунктами "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи: - з 16.09.1981 по 28.04.1999 на посаді методиста я/с м. Самбора; з 10.06.1999 по 31.07.2000 на посаді методиста д/у №8 м. Самбора.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.