справа №1.380.2019.001833
07 листопада 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.
секретар судового засідання Сільник Н.Є.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Таранова С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань праці «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » № 17-кт від 26.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що жодний з Законів не містить визначення поняття «нецензурна лексика», дії за які ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - неповна службова відповідність. «Нецензурна лексика», визначена у оскаржуваному наказі, є поняття оціночне з боку посадових осіб як Головного управління Держпраці у Львівській області так і з боку посадових осіб Держпраці. Підставою відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 слугувало нібито наданням ним незаконних вказівок підлеглим працівникам, вчинення дій, що суперечать Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції». В подальшому дисциплінарною комісією перевірявся факт вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку - нібито наданням ним незаконних вказівок підлеглим працівникам, вчинення дій, що суперечать Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції». Вказує, що до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 притягнуто за вчинення зовсім іншого дисциплінарного проступку, передбаченого п.2 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», а саме - порушення правил етичної поведінки державних службовців, тобто проступку для встановлення якого ні дисциплінарне провадження не відкривалось, ні сам проступок не був предметом встановлення/дослідження. Стверджує, що в оскаржуваному наказі не зазначено суті вчиненого порушення, тобто в чому саме полягало недотримання ОСОБА_1 високої культури спілкування під час виконання своїх посадових обов'язків, коли, де та при яких обставинах такі факти мали місце, що відповідач мав на увазі при формулюванні поняття «нецензурна лексика», у чому виразилось підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області, з якими саме посадовими особами та коли саме дана подія мала місце бути.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, покликаючись на підстави, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, додаткових поясненнях, просили позов задовольнити.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечення мотивує тим, що у ході дисциплінарного провадження Комісією розглянуто матеріали планової перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія» та факти, викладені у Листі та службових записках від 06.12.2018 та від 05.12.2018, які підтвердились наданими 03.01.2019 письмовими поясненнями посадових осіб Головного управління. Підставою для відкриття вищезазначеного провадження стало надходження листа начальника Головного управління ОСОБА_3 від 06.12.2018 12085/1/01-07 про вказівки заступника начальника Головного управління А. Стецька стосовно внесення змін до акту планової перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія» від 09.11.2018 №13/25/132/1107 та припису від 09.11.2018 13/25/132/1107-0852. Позивач відмовився надати пояснення про причини і умови, що призвели до вчинення ним дисциплінарного проступку. Відповідно до наданих посадовими особами Головного управління письмових пояснень від 03.01.2019 ОСОБА_4 не дотримався під час виконання своїх посадових обов'язків культури при спілкуванні та проявляв неповагу до посадових осіб Головного управління. В матеріалах дисциплінарної справи знаходиться звернення від колективу Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.02.2019 № 1535/01-07 щодо напруженої ситуації у колективі, яка стала наслідком дій заступника начальника Головного управління ОСОБА_1 Відповідач дійшов висновку, що заступником начальника Головного управління А ОСОБА_5 вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення правил етичної поведінки державних службовців, а саме: недотримання високої культури спілкування під час виконання своїх посадових обов'язків, що проявилось у використанні нецензурної лексики та підвищеної інтонації, при спілкуванні з посадовими особами Головного управління. Вважає, що дисциплінарне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 наказом Держпраці від 26.03.2019 № 17-кт «попередження про неповну службову відповідність» відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення враховано як характер проступку, так і обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та інші обставини відповідно до статті 74 Закону України «Про державну службу».
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні та наданих суду поясненнях.
Ухвалою судді від 16.04.2019 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
07.05.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Державної служби України з питань праці про розгляд справи №1.380.2019.001833 у режимі відеоконференції відмовлено.
Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Заслухавши пояснення позивача та представників позивача і відповідача, пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області відповідно до наказу Держпраці від 23.03.2016 № 16-к «Про призначення заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області».
Згідно з розподілом функціональних обов'язків між начальником Головного управління Держпраці у Львівській області, першим заступником начальника та заступником начальника Головного управління, затвердженого наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 02.04.2018 № 56-ОД ОСОБА_1 , заступник начальника Головного управління: безпосередньо спрямовує, здійснює координацію та контролює діяльність Управління гірничого нагляду Головного управління, у тому числі, відділу нагляду у вугільній промисловості; несе персональну відповідальність (за напрямком роботи) та виконання покладених на нього завдань і здійснення ним своїх повноважень відповідно до Кодексу законів про працю України, законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та інших законодавчих актів.
У період з 29.10.2018 по 09.11.2018 посадовими особами Головного управління проводилась планова перевірка ПАТ «Львівська вугільна компанія».
Як стверджує позивач, 09.11.2018 ОСОБА_6 голова комісії зіткнувся з труднощами, пов'язаними з тим, що керівництво ПАТ «Львівська вугільна компанія» не підписувало акт і припис мотивуючи це тим, що вони незгідні з окремими порушеннями (№№ 1-5) розділу 19 акту та припису. Про цю ситуацію він повідомив заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецька А.Я., оскільки начальник відділу нагляду у вугільній промисловості ОСОБА_7 перебував у відряджені у Польщі. Вислухавши звернення, заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецько А.Я. відповів ОСОБА_6 , що він як голова комісії повинен вирішити ці питання, бо якщо акт та припис не буде вручено, то ОСОБА_6 буде нести особисто дисциплінарну відповідальність згідно вимог чинного законодавства. Акт і припис були направлені поштою 09.11.2018 о 17 годин 46 хвилин рекомендованим листом з повідомленням, по завершені перевірки.
Відповідно до наказу Держпраці від 17.12.2018 № 617-к «Про дисциплінарне провадження щодо А. ОСОБА_8 » на підставі листа начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової О.О. від 06.12.2018 № 12085/1/01-07, у зв'язку з наданням заступником начальника Головного управління ОСОБА_1 вказівок стосовно внесення змін до акту планової перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія» від 09.11.2018 р. № 12/25/132/1107 та припису від 09.11.2018 № 13/25/132/1107-0852.
Наказом Держпраці №38-к від 15.02.2019 дисциплінарне провадження продовжено до 18.03.2019 та наказом Держпраці №76-к дисциплінарне провадження продовжено до 16.04.2019.
26.03.2019 Голова дисциплінарної комісії О.Дем'яненко вніс подання Голові державної служби України з питань праці Р ОСОБА_9 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Наказом Державної служби України з питань праці від 26.03.2019 року № 17-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_10 . ОСОБА_8 » за порушення ОСОБА_11 , заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, правил етичної поведінки державних службовців, а саме: недотримання високої культури спілкування під час своїх посадових обов'язків, що проявилось у використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області (п.5 розділу 2 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за № 1203/29333) та керуючись ст. 8, ч. 1 ст. 64, п. 3 ч. 1 та ч. 4 ст. 66 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», оголошено ОСОБА_1 , заступнику начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, попередження про неповну службову відповідність.
Не погодившись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ).
Згідно з ч.2 ст. 5 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну службу" (які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин) державний службовець зобов'язаний зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України "Про державну службу" (у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) за порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу", підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком є порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Пунктами 4, 5, розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства з питань державної служби від 05 серпня 2016 року №158 передбачено, що державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов'язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення, неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об'єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.
Згідно з пунктом 7 розділу І цих правил керівники державних органів, органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов'язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Частиною 1 статті 66 Закону України "Про державну службу" (у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з ч.2 ст. 74 Закону України «Про державну службу» (у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
За приписами ст.73 «Про державну службу», встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця, можливе лише в рамках дисциплінарного провадження, в ході збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості саме цього дисциплінарного проступку.
Під час судового розгляду позивач стверджував, що дисциплінарною комісією Державної служби України з питань праці перевірявся факт вчинення саме дисциплінарного проступку - наданням ОСОБА_1 незаконних вказівок підлеглим працівникам стосовно внесення змін до акту планової перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія» від 09.11.2018 № 12/25/132/1107 та припису від 09.11.2018 № 13/25/132/1107-0852.
Комісією перевірявся факт вчинення дій, що суперечать Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про запобігання корупції» про що свідчать і відібрані головою дисциплінарної комісії Дем'яненком О.М. 03.01.2019 пояснення посадових осіб Головного управління Держпраці у Львівській області, а саме як зазначено «Пояснення щодо незаконних вказівок заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_8 А.Я. стосовно внесення змін до акту планової перевірки № 13/25/132/1107».
Судом встановлено, що дисциплінарне провадження щодо перевірки факту порушення ОСОБА_11 правил етичної поведінки державних службовців не відкривалось.
Суд зазначає, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом України "Про державну службу", Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.
Іншими елементами об'єктивної сторони правопорушення (проступку) є час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Відповідно до частини 7 ст.66 Закону України «Про державну службу» за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною 2 статті 73 Закону України «Про державну службу» дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;
11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);
12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Суд наголошує, що підстави для відкриття дисциплінарного провадження та підстави, вказані у спірному наказі, для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності суттєво відрізняються та повністю не співпадають.
Іншими словами ОСОБА_1 у наказі інкриміновано порушення правил етичної поведінки державних службовців, а саме: недотримання високої культури спілкування під час своїх посадових обов'язків, що проявилось у використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області, а дисциплінарне провадження проведено стосовно наданням ОСОБА_1 незаконних вказівок підлеглим працівникам стосовно внесення змін до акту планової перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія» від 09.11.2018 № 12/25/132/1107 та припису від 09.11.2018 № 13/25/132/1107-0852.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 порушив правила етичної поведінки державних службовців, не встановивши, які саме принципи держслужби та правила етичної поведінки порушив позивач.
Крім того частиною другою статті 77 Закону України «Про державну службу» передбачено те, що у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Всупереч вимогам вищенаведеної статті у наказі не вказано стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація.
Судом встановлено, що спірний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить передбачених частиною другою статті 77 ЗУ «Про державну службу» відомостей.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №819/1315/17.
Суд заслухав пояснення свідків - працівників Головного управління Держпраці у Львівській області.
Свідок ОСОБА_12 , який обіймає посаду заступника начальника управління нагляду на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Львівській області, у судовому засіданні дав показання, що ОСОБА_1 під час проведення нарад у Головному управлінні вживав нецензурну на його думку лексику. У своїх показах свідок не зміг зазначити коли саме та на якій із нарад, що відбувались у Головному управлінні Держпраці у Львівській області, ОСОБА_1 вживав «нецензурну лексику». На запитання представника Позивача перефразувати іншими словами «нецензурну на його думку лексику» та викласти її зміст, ОСОБА_12 відповів, що цього зробити не може, як і не пояснив, яка на його думку лексика є «не цензурною». Не підтвердив у своїх показах свідок ОСОБА_12 і тверджень, викладених у своїх поясненнях від 03.01.2019, а саме - « ОСОБА_1 нецензурними словами та фразами, які неприпустимі як посадовій особі державного органу так і мужчині взагалі, висловлювався про ОСОБА_3 , як про начальника Головного управління Держпраці у Львівській області так і про жінку», оскільки у своїх показах у формі вільної розповіді навіть не згадав даного факту як такого, що мав місце взагалі. Не згадав він про даний факт і після запитання представника Позивача, коли саме, при яких обставинах та стосовно кого ОСОБА_1 вживав так звану, на думку свідка «нецензурну лексику», зазначивши лише, що таке мало місце на якихось нарадах, які проводив заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_13 , який обіймає посаду начальника управління нагляду на об'єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Львівській області, у судовому засіданні дав показання у ході яких не зміг зазначити коли саме та при яких обставинах ОСОБА_1 вживав «нецензурну лексику». Свідок показав, що поняття нецензурна лексика, це «матюки». На запитання представника Відповідача підібрати синоніми до сказаних ОСОБА_1 «нецензурних слів», ОСОБА_13 відповів, що цього зробити не може, як і обмежився загальним фразами щодо обставин та місця висловлення таких слів Позивачем, зазначивши що таке мало місце «на апаратних нарадах щопонеділка». Не підтвердив у своїх показах свідок ОСОБА_13 і тверджень, викладених у своїх поясненнях від 03.01.2019, а саме - « ОСОБА_1 неодноразово висловлювався, що начальник Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 добуває свої дні там висловлювався у її адрес нецензурною лайкою», оскільки у своїх показах у формі вільної розповіді навіть не згадав даного факту як такого, що мав місце взагалі. Не згадав він про даний факт і після запитання представника Позивача, коли саме, при яких обставинах та стосовно кого ОСОБА_1 вживав так звану, на думку свідка «нецензурну лексику», зазначивши лише, що таке мало місце на якихось нарадах, які проводив заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_6 , який обіймає посаду заступника начальника відділу нагляду у вугільній промисловості Головного управління Держпраці у Львівській області у судовому засіданні дав показання щодо аналізу результатів проведення перевірки ПАТ «Львівська вугільна компанія», що проводилась з 29.10.2018 по 09.11.2018, підписання Акту та припису за результатами її проведення. ОСОБА_6 підтвердив, що він був головою комісії, яка проводила перевірку ПАТ «Львівська вугільна компанія», а відтак проведення перевірки та підписання акту та припису за результатами такої перевірки є прямими посадовими обов'язками свідка. ОСОБА_6 підтвердив, що у ході дисциплінарного провадження, перевірявся саме факт надання нібито незаконних вказівок заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_1 , за яким і було відкрито дисциплінарне провадження стосовно Позивача. У ході своїх показань ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_1 наказав йому прибути на нараду у Головне управління Держпраці у м. Львів у «хамській формі», однак на запитання представника Позивача пояснити, що він вкладає в поняття «хамська форма» нічого з даного приводу не зміг. ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_1 висловлював у його адресу погрози, які полягали у тому, що ОСОБА_1 сказав, що підписання вищевказаного акту перевірки та припису є «особистими проблемами» ОСОБА_6 і у випадку їх не підписання свідок буде нести особисто дисциплінарну відповідальність.
Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , у сукупності з іншими доказами, суд відноситься до них критично, враховуючи розбіжності у показаннях та поясненнях даних Голові дисциплінарної комісії 03.01.2019. Як наслідок вважає їх як такі, що не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 правил етичної поведінки державних службовців, що проявились у використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держапраці у Львівській області.
Суд частково погоджується з твердженням позивача про порушення його права, передбаченого частиною 6 ст. 74, приписами якої державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку, частиною 1 та 2 статті 75, приписами якої перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі, статті 76, приписами якої державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
При цьому, суд зазначає, що позивач частково реалізував своє право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи 16.01.2019.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що його письмове звернення про надання матеріалів дисциплінарної справи, адресоване Голові дисциплінарної комісії О. Дем'яненку 26.03.2019, що підтверджується електронним доказом з відео фіксацією подій у кабінеті заступника начальника Головного управління 26.03.2019 залишилося без задоволення.
Суд зазначає, що тим самим позбавлено ОСОБА_1 у реалізації його права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень з приводу обставин дисциплінарного проступку за який він притягається до відповідальності. Надання особою, що притягається до дисциплінарної відповідальності пояснень, це важлива гарантія, надана державному службовцю для захисту його прав та інтересів від безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Перед наданням пояснень державний службовець має чітко усвідомлювати, які саме дії чи бездіяльність стали підставою для розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, вчинення якого саме дисциплінарного проступку ставиться йому у провину. Лише за таких умов державний службовець має можливість повноцінно реалізувати своє право на захист, надати ґрунтовні пояснення, подати докази на їх підтвердження, усвідомити або заперечити свою провину тощо.
Суд відхиляє твердження представника відповідача щодо не взяття до уваги електронного доказу з відео фіксацією подій у кабінеті заступника начальника Головного управління 26.03.2019, як такого, що поданий з порушенням строків подачі позивачем відповіді на відзив.
14.06.2019 до суду найшла заява позивача про поновлення строків подачі доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.
За результатами розгляду судом вказаної заяви причини пропуску строків на доказів у справі визнані поважними, адвокатський запит до Галицького ВП ГУ НП у Львівській області; часткову відповідь на адвокатський запит № 107/Ад/3Н0119 від 06.05.2019; адвокатський запит до Управління патрульної поліції у м. Львові; відповідь на адвокатський запит № 247аз/41/12/02-2019; - оптичний диск із звукозаписом зборів трудового колективу від 05.02.2019 та із відеозаписами із нагрудних реєстраторів патрульних поліцейських; відповідь Галицького ВП ГУ НП у Львівській області; витяг з ЄРДР № 12019140050000479; пам'ятка про процесуальні права потерпілого приєднані до справи у якості доказів.
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 міститься правовий висновок щодо застосування ст. 149 Кодексу законів про працю України, який зводиться до такого: «Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, щодо забезпечення права ОСОБА_1 , передбаченого статтею 76 Закону України «Про державну службу» 16.01.2019, так як до матеріалів дисциплінарної справи долучений лист трудового колективу головного управління Держпраці у Львівській області № 1535/01-07 від 12.02.2019, який відповідач заявив як доказ порушення позивачем етики державного службовця та врахував при прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається з наказу Управління від 26.03.2019 № 17-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » ОСОБА_1 - заступнику начальника Головного управління Держпраці у Львівській області за порушення правил етичної поведінки, а саме: недотримання високої культури спілкування під час своїх посадових обов'язків, що проявилось у використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області (п.5 розділу 2 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 р. № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за № 1203/29333) керуючись ст.8, ч.1 ст.64, п.3 ч.1 та ч.4 ст.66 Закону України «Про державну службу», оголошено попередження про неповну службову відповідність.
Суд наголошує, що в самому наказі не зазначено під час виконання яких саме посадових обов'язків мало місце недотримання високої культури спілкування та у чому полягало використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області.
Суд зазначає, що у наказі відповідач повинен був чітко вказати під час виконання яких саме посадових обов'язків мало місце недотримання високої культури спілкування та у чому полягало використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області за які позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Також, зі змісту наказу не зрозуміло, які саме висловлювання ОСОБА_1 можна розцінювати як нецензурну лексику та підвищення інтонації у спілкуванні з посадовими особами Головного управління.
Суд стверджує, що саме лише посилання у наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення, не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.
Наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає у логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу.
Суд наголошує, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що притягненню до дисциплінарної відповідальності повинен передувати певний проступок, який з урахуванням ступеня тяжкості та всіх обставин має своїм наслідком певний вид дисциплінарного стягнення, але у будь-якому разі проступок повинен бути вчинений саме особою, яка притягається до дисциплінарної відповідальності.
Твердження відповідача про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з тим, що він недотримався високої культури спілкування, що полягало у використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав обов'язку щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України, не надав належних та достатніх доказів, а допитані у судовому засіданні свідки надали суперечливі показання щодо вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1
Ознакою порушення працівником трудової дисципліни, та правил етичної поведінки державного службовця, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі попередження про неповну службову відповідність, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
Однак, як встановлено судом, з оскаржуваного наказу неможливо встановити, яке саме порушення дисципліни та правил етичної поведінки державного службовця та чи дійсно таке порушення з боку позивача мало місце.
Наказ від 26.03.2019 року № 17-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » не містить детального опису вчиненого порушення.
В наказі не конкретизовано, яке саме порушення правил етичної поведінки допущено позивачем.
Суд зазначає, що наказ про винесення догани та причини притягнення до дисциплінарної відповідальності повинні бути обґрунтованими з врахуванням факту порушення, вини працівника та негативних наслідків такого проступку для роботодавця, що в даному випадку відповідачем враховано не було.
Разом з тим, дисциплінарною комісією, без врахування вимог ст. 74 Закону України № 889-VІІІ, якими чітко передбачено, що під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби, запропоновано керівникові розглянути питання про застосування щодо позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Аналіз подання дисциплінарної комісії зумовлює висновок, що при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, комісія лише констатувала факт, а саме: недотримання високої культури спілкування під час своїх посадових обов'язків, що проявилось у використанні нецензурної лексики, підвищеної інтонації при спілкуванні з посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області. Всі обов'язкові елементи складу вчиненого позивачем дисциплінарного проступку встановлені не були.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18 та від 14 лютого 2019 року у справі № 813/1818/16.
Зважаючи на те, що у справі, яка розглядається, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд розцінює застосування до позивача дисциплінарного стягнення за відсутності пояснень, наданих суб'єкту призначення, як ще одне порушення Закону №889.
Дисциплінарною комісією не доведено ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого державним службовцем ОСОБА_1 , що призвело до прийняття суб'єктом призначення необґрунтованого рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, згідно з наказом Держпраці від 26.03.2019 № 17-кт «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частина 3 ст. 134 КАС України передбачає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю у процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною у процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн.
До матеріалів справи долучено копії документів на підтвердження заявлених витрат, а саме: договір про надання правничої (юридичної) допомоги від 20.02.2019 №01/02/19/1, також акт прийняття-передачі наданих послуг від 07.11.2019 та прибутковий касовий ордер №9 від 07.11.2019.
Як слідує із акта прийняття-передачі наданих послуг від 07.11.2019 та прибуткового касового ордеру №9 від 07.11.2019 гонорар Адвоката за надання послуг Клієнту по наданню правничої допомоги згідно з Договором про надання правничої допомоги від 20.02.2019 №01/02/19/1 становить 35000,00 грн та складається з наступних послуг, зокрема:
- консультація клієнта з приводу можливого оскарження у суді накладеного дисциплінарного стягнення, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, судової практики з вирішення подібних спорів - 1000 (одна тисяча) грн;
- підготовка та написання позовної заяви - 8 000 (вісім тисяч) гривень ;
- збір доказів, подача доказів до суду, викопіювання документів - 4000 (чотири тисячі) грн.;
- узгодження правової позиції після отримання відзиву Відповідача на позовну заяву -1000 (одна тисяча) грн;
- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 3 000 (три тисячі) грн;
- узгодження правової позиції після отримання заперечення - 1 000 (одна тисяча) грн;
- підготовка та подача додаткових пояснень - 5 000 (п'ять тисяч) грн;
- узгодження правової позиції перед судовим засіданням - 1 000 (одна тисяча) грн.;
- участь у судових засідань 07.05.2019, 13.06.2019, 24.09.2019, 15.10.2019, 24.10.2019, 29.10.2019, 07.11.2019 р. - 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн.
Проаналізувавши вказані вище документи, суд вказує на відсутність зауважень щодо їх форми та змісту, а тому такі є належними доказами понесених позивачем фактичних витрат на правничу допомогу у заявленій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу заявлених витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір з сторін не стягується.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці “Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ” № 17-кт від 26.03.2019.
Стягнути з Державної служби України з питань праці у Львівської області (01601, м. Київ, Десятинна, 14, код ЄДРПОУ 39472148) за рахунок її бюджетних асигнувань 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2019.
Суддя Р.М. Брильовський