справа №1.380.2019.002328
04 листопада 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,
за участю:
представника позивача - Балобанова О.В.,
представника відповідача- Тістечко Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Глобал» до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Глобал» (адреса: 79019, м. Львів, вул. Липинського, 36) до Львівської митниці Державної фіскальної служби (адреса:79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000162/2 від 22.03.2019;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209000/2019/00002 від 22.03.2019;
- зобов'язати Львівську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару згідно даних митної декларації №UA209010/2019/000184 від 13.03.2019;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці ДФС на користь ТзОВ «Лео Глобал» 5763 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалою від 30.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 12.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиція позивача:
З метою здійснення митного оформлення товару, придбаного за контрактом від 03.01.2017 №2017001, системи дентальних імплантатів, та на підтвердження митної вартості товару, уповноваженою особою декларанта (ТОВ «БК Аверс ЛТД» разом з митною декларацією 22.02.2019 року до Львівської митниці ДФС подано: контракт із специфікацією, рахунок - фактуру, авіаційну вантажну накладну, декларацію про походження товару та документи про відповідність. Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору, визначеної в специфікаціях та рахунку - фактурі. Однак, 12.03.2019 року відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209010/2019/00001 у зв'язку з невірним заповненням граф 31, 33 МД, роз'яснено необхідність заповнення даних граф відповідно до рішення про визначення коду товару від 11.03.2019 року. 13.03.2019 позивачем подано електронну митну декларацію для митного оформлення товару, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до ст.58 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту ( метод визначення митної вартості №1). Однак, 22.03.2019 року відповідачем складено картку відмови у митному оформленні випуску товарів №UA209010/2019,00002, у зв'язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості товару від 22.03.2019 №UA209000/2019/000162/2; роз'яснено необхідність подати митну декларацію відповідно до прийнятого рішення від 22.03.2019 року №UA209000/2019/000162/2. Позивач вказує, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, не містять неточностей чи розбіжностей. Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не підтверджено аргументованими доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щоо ціни, що була ена за ці товари. В оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив про необхідність надання додаткових документів і навіть належним чином не дослідив документи, які йому були надані. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про миту вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтвердили вартості, спростовуються наданими документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Просить позов задоволити у повному обсязі.
22.07.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що відповідачем довільно трактується умови договору, оскільки попередньої оплати за товар, що надійшов на адресу позивача згідно авіаційною вантажною накладною не було, що відповідає умовам п.5.1 контракту, копію якого подано до митного оформлення. Вважає необґрунтованим висновок відповідача про необхідність подання платіжного доручення. Нормами ч.2 ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються для підтвердження митної вартості товарів, а не їх ваги чи інших характеристик. Вбачаючи неповноту інформації щодо ваги товарів відповідач безпідставно керувався положеннями ч.3 ст.53 МК України. У відзиві обґрунтовано не зазначено яким чином інформація про те, що товариством вже було імпортовано на виконання даного контракту товару загальною фактурною вартістю 14925 дол. США впливає на право органів доходів і зборів право вимагати додаткові документи згідно ч.3 ст.53 МК України. Вважає безпідставними твердження відповідача про те, що специфікація на партію товару до митного оформлення не надавалась, оскільки такий документ був в додатку до зовнішньоекономічного контракту у відповідності до вимог ч.2 ст.53 МК України. Тому вважає, що ним правомірно не було виконано вимогу відповідача про надання додаткових документів, оскільки в останнього не виникло право на формування вимоги в порядку, передбаченому ч.3 ст.53 МК України. Достовірних належних і допустимих доказів того, що позивач не виконав вимог ч.2 ст.53 МК України суду не представлено. Тому у позивача не виник обов'язок надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. Просить позов задоволити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у заявах по суті справи, просить позов задоволити.
Заперечення відповідача:
У відзиві на позов відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне. За результатами розгляду всіх поданих позивачем документів, Львівська митниця ДФС дійшла до висновку, що відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно переліку та відповідно до умов, визначених ч.2-3 ст.53 МК України, а саме не були подані: документи, що підтверджують чи спростовують відомості, зазначені в графі 35 і гр.38 та електронному інвойсі; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; наявну документацію (інші платіжні та/або бухгалтерські документи), що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; чинний контракт та специфікація до нього. З метою обрання методу для визначення митної вартості відповідачем було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а-2г та встановлено відсутність можливості їх застосування з наступних причин: методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація (далі - МД) № UA209140/2019/123100/2 від 19.03.2019 року. На момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних чи подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Мето визначення митної вартості №4 не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень ч.2,3 ст.62 МК України. Метод визначення митної вартості №5 не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно дл ст.63 МК України. Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи митниці, відповідно до ст.64 МК України визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6). Тому вважає, що посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Звертає увагу на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний ран має довести обґрунтованість сумнівів. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
03.01.2017 року між компанією AGS Medikal Urunleri Ith/Ihr/ Tic/ Ltd/ Sti («АГС Медікал Урунлері Ітх. Іхр. Тідж. Лтд. Шті») (Стамбул, Туреччина) і Товариством з обмеженою відповідністю «Лео Глобал» (Львів, Україна) укладено контракт №2017001 на поставку виробів медичного призначення Відповідно до п.3.1 контракту, специфікації від 19.02.2019, умови поставки товару - CFR (м. Львів), згідно Інкотермс 2010.
Відповідно до рахунку - фактури №IHR 2019000263077 від 19/02/2019 на виконання умов контракту 2017001 від 03/01/2017 компанія AGS Medikal Urunleri Ith/Ihr/ Tic/ Ltd/ Sti («АГС Медікал Урунлері Ітх. Іхр. Тідж. Лтд. Шті») (Стамбул, Туреччина) поставила позивачу вироби медичного призначення - системи дентальних імплантатів - в кількості 492 шт. на загальну суму 8545 доларів США. Товар доставлено авіаперевізником - Turkish Airlines 21.02.2019 року.
З метою здійснення митного оформлення товару, придбаного за контрактом від 03.01.2017 №2017001, системи дентальних імплантатів, та на підтвердження митної вартості товару, уповноваженою особою декларанта (ТОВ «БК Аверс ЛТД» разом з митною декларацією 22.02.2019 року до Львівської митниці ДФС подано: контракт із специфікацією, рахунок - фактуру, авіаційну вантажну накладну, декларацію про походження товару та документи про відповідність. Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору, визначеної в специфікаціях та рахунку - фактурі.
Однак, 12.03.2019 року відповідачем складено картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209010/2019/00001 у зв'язку з невірним заповненням граф 31, 33 МД, роз'яснено необхідність заповнення даних граф відповідно до рішення про визначення коду товару від 11.03.2019 року.
13.03.2019 позивачем подано електронну митну декларацію для митного оформлення товару, в якій задекларовано митну вартість товару відповідно до ст.58 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту ( метод визначення митної вартості №1). Разом з митною декларацією від 13.03.2019 року до Львівської митниці ДФС подано:
- рахунок - фактура IHR 2019000263070 від 19.02.2019;
- авіаційна вантажна накладна 235-34966890 від 19.02.2019;
- декларація про походження товару IHR 2019000263070 від 19.02.2019 року;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209010.2019.000133 від 22.02.2019;
- картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209010/2019/00001 від 12.03.2019 року;
- некласифікований комерційний документ - посередницький інвойс ND160725 від 25.07.2016 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 2017001 від 03.01.2017;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 10 від 19.02.2019;
- інші некласифіковані документи - хірургічні вказівки щодо імпла від 05.03.2019;
- копія митної декларації країни відправлення 19340300EX046719 від 20.02.2019;
- документи про відповідність, передбачені технічними регламентами на медичні вироби UA.TR.14.105-2018 від 28.02.2018;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209010.2019.000184 від 13.03.2019 року.
Митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом в розмірі 8545 дол. США.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: документи, що підтверджують чи спростовують відомості, зазначені в гр.35 і 38 та електронному інвойсі; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; наявну документацію (інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
21. 03.2019 року у відповідь на вимогу про надання додаткових документів, представником декларанта вказано, що всі можливі документи, які підтверджують відомості, зазначені у гр.35 і 38 ВМД були надані, додати інші документи немає можливості (а.с. 106).
22.03.2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000162/2, відповідно до графи 30 рішення, відкоригована вартість товару склала 42506,25 дол. США, товар: вироби медичного призначення, деталі для протезування зубів, система дентальних імплантатів Implantswiss - 492 шт. торговельна марка Novodent, виробник: Novodent SA. Визначену декларантом позивача митну вартість скориговано у бік збільшення за резервним методом. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності:
«Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-3 ст.53 МК України (документи, що підтверджують чи спростовують відомості, зазначені в гр.35 і 38 та електронному інвойсі; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; наявну документацію (інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України, здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне:
- відповідно до п.5.1 контракту №2017001 від 03.01.2017 оплата за товар повинна здійснюватися на умовах попередньої оплати або з відстрочкою в 360 днів. Оскільки в авіаційній вантажній накладній №235-34966890 від 19.02.2019 вказана сума передоплати, то до митного оформлення повинно було подаватися платіжне доручення;
- наявні відомості щодо ваги нетто товару в електронному інвойсі та гр.38 нічим не підтверджено документально.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: документи, що підтверджують чи спростовують відомості, зазначені в гр.35 і 38 та електронному інвойсі; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; наявну документацію (інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Декларантом подано заяву, що додаткові документи подати не може.
Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, це є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209140/2019/123100/2 від 19.03.2019 року. Коригування не здійснювалися.»
МД №UA209140/2019/123100/2 від 19.03.2019 року, на яку покликається відповідач у спірному рішенні долучена ним до відзиву (а.с.111-112).
22.03.2019 року відповідачем складено картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209010/2019/00002, у зв'язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості товару від 22.03.2019 №UA209000/2019/000162/2; роз'яснено необхідність подати митну декларацію відповідно до прийнятого рішення від 22.03.2019 року №UA209000/2019/000162/2.
Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду про їх оскарження.
Відповідно до ч. 1. ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. (ч.3 ст.54 МК України).
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (п.1 ч.4 ст.54 МК України).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. (ч.5 ст.54 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно поданої до позову копії контракту, між позивачем (покупець) та компанією 03.01.2017 року між компанією AGS Medikal Urunleri Ith/Ihr/ Tic/ Ltd/ Sti («АГС Медікал Урунлері Ітх. Іхр. Тідж. Лтд. Шті») (Стамбул, Туреччина) і Товариством з обмеженою відповідністю «Лео Глобал» (Львів, Україна) укладено контракт №2017001 на поставку виробів медичного призначення.
Відповідно до п.1.2 контракту, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в інвойсах і специфікації, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно о п.2.2 контракту, здача - приймання здійснюється: за кількістю - згідно товаро - супровідних документів, за якістю - згідно документів, що підтверджують якісь товару.
Відповідно до п.3.1 контракту, товар поставляться згідно умов поставки, зазначених в специфікації на кожну партію товару, що додається до цього контракту і є його невід'ємною частиною.
В силу п.5.1 контакту, оплата за поставлений товар повинна здійснюватися в доларах США на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати або з відстрочкою платежу на протязі 360 днів після поставки товару.
Згідно специфікації №10 від 19.02.2019, умови поставки товару - CFR (м. Львів), згідно Інкотермс 2010.
Відповідно до CFR Cost and Freight (... named port of destination) (Інкотермс 2010), Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Термін "вартість і фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами терміна CFR на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
При цьому, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Під час здійснення митного контролю за МД від 13.03.2019 №UA209010/2019/184 відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься в наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:
- відповідно до п.5.1 контракту №2017001 від 03.01.2017 оплата за товар повинна здійснюватися на умовах попередньої оплати або з відстрочкою в 360 днів. Оскільки в авіаційній вантажній накладній №235-34966890 від 19.02.2019 вказана сума передоплати, то до митного оформлення повинно було подаватися платіжне доручення;
- наявні відомості щодо ваги нетто товару в електронному інвойсі та гр.38 нічим не підтверджено документально. Відповідно до відомостей, внесених до експертної декларації 19340300ЕХ046719 від 20.02.2019, вага нетто товару відповідає вазі брутто і складає 18 кг;
- відповідно до п.4.2 контракту від 03.01.2017 року №2017001 «загальна сума даного договору становить 10000 доларів США». Разом з тим, за деклараціями від 06.03.2017 №UA209010/2017/100005, від 27.03.2017 №UA209010/2017/100053, від 27.04.2017 №UA209010/2017/100126, від 20.07.2017 №UA209010/2017/100346 та від 28.07.2017 №UA209010/2017/100371 товариством вже було імпортовано на виконання даного контракту товару загальною фактурною вартістю 14925 дол. США. Додатків до контракту, які змінювали б вказаний пункт контракту, до митного оформлення надано не було;
- відповідно до п.4.1 контракту від 03.01.2017 №2017001 «ціна за одиницю товару вказується в інвойсах і специфікації в доларах США, які додаються до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Однак, специфікація на партію товару до митного оформлення не подавалась.
Щодо інформації, наведеній у п.4.2 контракту, позивач такі твердження спростовує наявністю додаткової угоди від 20.06.2017 року, якою внесено зміни до вказаного пункту контракту, збільшено загальну суму договору до 100000 дол. США. Однак, при цьому позивачем не подано жодного доказу надання контролюючому орану такої додаткової угоди. Відтак, на момент прийняття спірного рішення, відповідач володів інформацією щодо загальної суми договору 10000 дол. США, яку на момент поставки товару позивачем перевищено та не подано до митного оформлення додатків до контракту, які змінювали б вказаний пункт контракту.
Щодо інформації, наведеній у п.5.1 контракту, щодо альтернативного розрахунку за товар (або передоплата або відстрочка в 360 днів) слід зазначити, що оскільки в авіаційній вантажній накладній №235-34966890 від 19.02.2019 (а.с.27) вказана сума передоплати, то до митного оформлення повинно було подаватися платіжне доручення, чого позивачем зроблено не було.
Щодо ненадання до митного оформлення специфікації на партію товару, слід зазначити що до митного оформлення позивачем подано специфікація №10 від 19.02.2019 року (електронний інвойс).
Відповідно до вказаної специфікації, вага нетто товару становить 811,3 гр., вага партії товару разом з внутрішньою упаковкою становить 4248,3 гр., що не відповідає інформації, зазначеній у гр.38 експертної декларації (18 кг).
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.
Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 5 статті 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до п.2 р.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, вивчення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/не включення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.
Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Львівською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Разом з тим, як встановлено судом, що не заперечувалось представником позивача, декларантом позивача інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані не були.
Таким чином, позивач не надав до Львівської митниці ДФС додаткові документи, які запитувались митницею.
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
У зв'язку з вищевикладеним встановлені передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.
Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.
Крім того, у рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом
Відповідно до ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
На момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до норм ст.60 МК України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості №3 - у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
На момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ст.62 МК України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, методу №4 - у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, визначених МК України компонентів.
У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.
У разі відсутності випадків продажу оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою зазначені товари продаються в Україні після подальшої обробки (переробки) найбільшою партією особам, не пов'язаним з особами, у яких вони купують такі товари. При цьому робляться відповідні поправки на вартість, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбачені пунктами 1-3 частини другої цієї статті.
Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи. За основу для обчислень беруться прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша галузева практика.
Таким чином, метод визначення митної вартості №4 не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень чч.2,3 ст.62 МК України.
Відповідно до положень ст.63 МК України, яка регламентує застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості, методу №5 - для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:
1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;
2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;
3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
При цьому, посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробникові товарів уповноваженими органами України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.
Відтак, метод визначення митної вартості №5 не був застосований відповідачем, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст.63 МК України.
Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1-5, посадові особи контролюючого органу, відповідно до ст.64 МК України визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6).
Відповідно до ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням ст. УІІ ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей». Та Угоди про застосування статті УІІ ГАТТ.
Відповідно до п.2(а) ст. УІІ ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до п.2(б) ст. УІІ ГАТТ під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до п. (б), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до ст. УІІ формування пунктів (а) і (б) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Відтак, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладені підстави, та положення частини 6 статті 54 МК України Львівською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.
На підставі ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені МК України.
Станом на момент звернення до суду, позивачем не надано до митниці додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірні рішення, запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провів консультацію з декларантом шляхом обміну повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувані ТзОВ «Лео Глобал» рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000162/2 від 22.03.2019 та картка відмови у прийнятті митної декларації №UA209000/2019/00002 від 22.03.2019 винесені Львівською митницею ДФС відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення, прийняті Львівською митницею ДФС в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування спірних рішень, відтак не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов'язання Львівську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару згідно даних митної декларації №UA209010/2019/000184 від 13.03.2019, як похідні.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволені позову ТзОВ «Лео Глобал» необхідно відмовити повністю.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці ДФС.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Глобал» до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2019 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна