справа№813/3514/17
06 листопада 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 813/3514/17 за адміністративним
позовом ОСОБА_1 , представник - не з'явився
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича, - не з'явився Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, представник - не з'явився
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність зобов'язання вчинити дії.
04.12.2017 року від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Вказана заява обґрунтована тим, що позивачка у своїй позовній заяві від 04.10.2017 року зазначає, що з оголошення, опублікованому на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, їй стало відомопро початок ліквідації AT «ЄВРОГАЗБАНК» та виплату Фондом відшкодування за вкладами в AT «ЄВРОГАЗБАНК» в установах банку-агента ПАТ «Банк «Київська Русь» починаючи з 25.11.2014 року.
Виплати Фондом відшкодувань вкладникам AT «ЄВРОГАЗБАНК» здійснювались по 06.01.2015 pоку включно. Після 06.01.2015 року відшкодування коштів вкладникам AT «ЄВРОГАЗБАНК» не здійснюється.
Відповідне оголошення було опубліковане в газеті «Голос України» №226 (5976) від 22.11.2014 року. Звернувшись до банку-агента ПАТ «Банк «Київська Русь» позивачці було відмовлено у виплаті у зв'язку з відсутністю її в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Отже, перебіг строку звернення до адміністративного суду позивача у справі№813/3514/17 розпочався з 25.11.2014 року.
Позивач проти залишення без розгляду адміністративної справи заперечив з підстав, що строки виплати гарантованої суми вкладу встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон) до моменту звершення процедури ліквідації банку і жодним чином не пов'язані з моментом початку процедури ліквідації. Зокрема, відповідно до приписів ч. 7 ст. 26 Закону - Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Дана позиція перекликається зі змістом ч. 3 ст. 28 Закону - Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування. Відтак момент з якого слід відраховувати строк на звернення до суду є саме дата ліквідації банку а не початок вказаної процедури, адже саме до цієї дати у Вкладника є об'єктивне право на отримання гарантованої суми вкладу. Позивач зазначає, що порушене право яке вона намагається захистити в суді не пов'язане зі зверненням до уповноваженої особи ФГВФО, а стосується саме виплати гарантованої суми коштів яка здійснюється протягом всієї процедури ліквідації банку, яка до сих пір триває, а відтак момент з якого слід відраховувати строк на звернення до суду з даним позовом не настав так як вказане право на виплату у позивача є триваючим.
Позивач вказує, що за змістом порушення права, є не стільки введення тимчасової адміністрації чи ліквідатора в банк скільки дії чи бездіяльність останнього які позбавили її права на отримання відповідної компенсації, при цьому зміст цих дій чи бездіяльності позивачці не відомий з огляду на повне ігнорування її законних вимог зі сторони останнього.
Також позивачка вказує, що при вирішенні даного питання необхідно перевірити, чи узгоджується воно з нормами міжнародного права та чи не буде у даному випадку порушено право на судовий захист.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Представники сторін в судове засідання в режимі відео конференції не з'явились.
При постановленні суд виходить з наступного:
Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строку звернення із адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє реалізації прав у встановлені законодавством терміни.
Судом встановлено, що предметом спору по даній справі є протиправна на думку позивача бездіяльність щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання відповідача включити позивачку до відповідного переліку.
Отже, підставою для звернення позивачки з позовом слугувала протиправна на її думку бездіяльність відповідача, яка має триваючий характер.
Таким чином, перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог по суті не пропущений, отже позивачка звернулась із даним позовом до суду 09.10.2017 року, тобто в межах строку звернення встановленого ст. 122 КАС України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем додержано строк звернення до суду з позовом по даній справі, через що відсутні підстави для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена у повному обсязі 11.11.2019 року.
Суддя Гавдик З.В.