справа №1.380.2019.002644
07 листопада 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Олексишина І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) до Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області (далі - Добрянська сільська рада, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області оформлене протоколом від 21 червня 2018 року за №20 в частині п.8 пп.27 у відповідності до якого депутати Добрянської сільської ради вирішили згідно результатів голосування одноголосно відмовити у зверненні (заяві): “Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Добрянської сільської ради гр. ОСОБА_2 ”;
- визнати за ОСОБА_2 право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність, що знаходиться на території Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства площею 0,4900 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029 згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю “Азимут плюс”;
- зобов'язати Добрянську сільську раду Стрийського району Львівської області повторно винести на розгляд найближчої сесії питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Добрянської сільської ради площею 0,4900 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029 для прийняття рішення у відповідності до вимог ч.2, с.19 Конституції України та ч.9 ст.118 ЗУ України.
Ухвалою судді від 28.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно на думку позивача, було відмовлено йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_2 зазначає, що на підставі наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області звертався в ТзОВ «Азимут плюс» для виготовлення проекту, щодо відведення земельної ділянки після чого 17.11.2017 звернувся із заявою до відповідача про погодження такого проекту, проте з причини вирішення спірних питань у судовому порядку йому було відмовленні у задоволенні такої заяви.
11.04.2018 позивач повторно звернувся до Добрянської сільської ради, однак листом від 05.06.2018 відповідач повідомив ОСОБА_2 , що згідно результатів голосування депутатів сільської ради йому одноголосно відмовили у погодженні питання про затвердження проекту землеустрою. Такі дії відповідача ОСОБА_2 вважає протиправними та незаконними.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 23.07.2019 за вх. №25931 у якому на заперечення позовних вимог зазначає наступне. Формування нової земельної ділянки відбувається поетапно. Листом від 19.04.2016 Добрянська сільська рада надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,35 га, тоді як проект розроблений на земельну ділянку площею 0,4900 га. Рішенням Стрийської районної ради від 22.12.2016 було затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Добряни, яким земельна ділянка відносно якої виготовлено проект землеустрою введена в межі населеного пункту. У своєму клопотанні від 11.04.2018 позивач вказує кадастровий номер земельної ділянки, але не надав підтвердження, що саме цій ділянці присвоєний даний номер. Поданий на затвердження проект, на думку відповідача, не відповідає чинному законодавству, а тому не міг бути затверджений. З огляду на викладене відповідач, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Позивач надав відповідь на відзив від 21.08.2019 за вх. №30149. Зазначає, що підставою для виготовлення проекту землеустрою був не лист Добрянської сільської ради, як вказує відповідач, а наказ начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, який не оскаржувався та є дійсним, крім того в проекті землеустрою міститься схема розташування земельної ділянки, акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки у власність - погоджені від імені Добрянської сільської ради сільським головою. Витяг з Державного земельного кадастру не входить до переліку документів, які мають бути обов'язково в такому проекті, проте є сформований. Зазначений проект пройшов Державну експертизу та погоджений держаним експертом, що підтверджує його відповідність.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Згідно листа до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 19.04.2016 №107 Добрянською сільрадою ОСОБА_2 надано згоду на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Добрянської сільради орієнтовною площею 0,35 га.
10.08.2016 начальником ГУ Держгеокадастру у Львівській області було видано наказ №7403/16-16 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Добрянської сільради, орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 4500 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначених документів на замовлення ОСОБА_2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут плюс» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування: Львівська область, Стрийський район, Добрянська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,4900 га з кадастровим номером 4625381000:03:000:0029.
Згідно висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02.10.2017 №2342/22-17, зауваження та пропозиції щодо проекту землеустрою відсутні, підсумкова оцінка - погоджується.
17.11.2017 позивач звернувся до Добрянської сільської ради з проханням погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до якого додав копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
20.03.2018 ОСОБА_2 отримав лист від відповідача №29 яким його було повідомлено про те, що йому було відмовлено у прийнятті рішення по причині вирішення спірних питань у судовому засіданні, також депутати висловили прохання надати копію технічної документації на даний проект.
11.04.2018 ОСОБА_2 повторно звернувся до Добрянської сільської ради з проханням включити в порядок денний найближчої сесії його заяву та прийняти рішення про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,04900 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029, яка розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, Добрянська сільська рада, с. Добряни. Також надав копію проекту землеустрою.
В процесі розгляду справи суд встановив, що фактично позивач просив затвердити проект землеустрою, на виготовлення якого відповідачем надано відповідну згоду.
21.06.2018 на сесії Добрянської сільської ради розглядалася заява позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Добрянської сільської ради гр. ОСОБА_2
Добрянська сільська рада листом від 05.06.2018 №111 повідомила позивача про те, що його заява від 14.04.2018 віх45 про погодження проекту землеустрою була розглянута на ХХІ сесії VІІ демократичного скликання, яка відбулася 21.06.2018 та ОСОБА_2 було відмовлено в погодженні даного питання.
19.07.2018 позивач звернувся до Добрянської сільради із зверненням та проханням надати копію рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4500 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:00029, яка розташована в селі Добряни Стрийського району Львівської області.
Добрянська сільська рада супровідним листом від 23.07.2018 №139 надіслала позивачу витяг з протоколу XXI сесії VII демократичного скликання від 21.06.2018 №20.
Відповідно до пп.27 п.8 даного витягу, згідно результатів голосування депутати сільської ради одноголосно відмовили у зверненні (заяві): «Про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Добрянської сільської ради гр. ОСОБА_2 »
Позивач вважаючи вищезазначене рішення оформлене у вигляді витягу з протоколу протиправним, а дії відповідача не законними звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із змістом частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Як уже встановлено судом такий проект виготовлений на замовлення позивача у встановленому законом порядку.
Законом № 858-IV визначено вимоги до проекту землеустрою.
Статтею 50 Закону № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
- завдання на розроблення проекту землеустрою;
- пояснювальну записку;
- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
- кадастровий план земельної ділянки;
- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
- матеріали погодження проекту землеустрою.
Частиною 8 статті 118 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Частиною 5 статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).
Відповідно до частини 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.11.2018 у справі №826/8844/16.
При цьому, відповідно до частини 10 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається та встановлено в процесі розгляду справи, що позивачем пройдено всі необхідні етапи задля затвердження проекту землеустрою, передбачені чинним законодавством з цього питання, а саме:
- подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства до Добрянської сільської ради;
- отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;
- розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;
- погоджено проект землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.
Добрянською сільською радою за результатами голосування розгляду заяви ОСОБА_2 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4500 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029, яка розташована в селі Добряни, Стрийського району, Львівської області відмовлено у задоволенні такої заяви.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що дане рішення оформлене у вигляді витягу із протоколу XXI сесії VII демократичного скликання Добрянської сільради від 21.06.2018.
Таким чином, Добрянська сільська рада не прийняла жодного рішення передбаченого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Відтак, Добрянська сільська рада допустила протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_2 , про надання земельної ділянки орієнтовною площею 0,4900 га у селі Добряни.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).
З урахуванням даного рішення, відповідач уникнув свого обов'язку щодо належного розгляду заяви позивача про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, відповідач не ухвалював 21.06.2018 окремого рішення про відмову у погодженні позивачу проекту землеустрою з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері та обставини, яким обґрунтовується відмова у затвердженні проекту землеустрою.
Вказане порушує право заявника бути обізнаним щодо суті прийнято рішення та підстав такої відмови.
Статтею 59 статті №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Протокол сесії в розумінні статті 59 Закону №280/97-ВР не є належною формою оформлення рішення органу місцевого самоврядування з питання погодження проекту землеустрою, що не відповідає вимогам закону.
Крім того, суд зазначає, що в процесі розгляду справи встановлено, що поданий ОСОБА_2 на затвердження Добрянській сільраді проект землеустрою, був належним чином погоджений у встановленому статтею 186-1 ЗК України порядку, тому відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України Добрянська сільради повинна була прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.
Відтак, позовна вимога, щодо визнання незаконним та скасування рішення сесії Добрянської сільської ради оформлене протоколом від 21.06.2018 а №20 в частині п.8 пп.27 у відповідності до якого депутати Добрянської сільської ради вирішили згідно результатів голосування одноголосно відмовити у зверненні (заяві): “Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Добрянської сільської ради гр. ОСОБА_2 ” підлягає задоволенню.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Щодо вимоги, позивача про визнання за ним права на безоплатну передачу земельної ділянки у власність, що знаходиться на території Добрянської сільської ради площею 0,4900 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029 згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю “Азимут плюс”, то суд повторно зазначає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з приводу регулювання земельних відносин.
Проте суд бере до уваги, що разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17 та від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) № 37801/97, п. 36 від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Суд бере до уваги твердження відповідача щодо правомірність оскаржуваного рішення з посиланням на такі обставини, як невідповідність розмірів земельної ділянки у поданому до затвердження проекту землеустрою та погодженому Добрянською сільською радою, проте зазначає, що такі не знайшли свого відображення в цьому рішенні і не передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Твердження відповідача про те, що проект землеустрою не погоджено у встановленому законом порядку, спростовується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наявним у матеріалах справи.
Суд також вказує на те, що оскаржуване рішення не містить жодного покликання на зазначені обставини, тоді як такі зауваження щодо невідповідності поданого до затвердження проекту землеустрою відповідачем зазначено лише у відзиві на позовну заяву.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, для належного захисту та поновлення прав позивача окрім як визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, слід зобов'язати Добрянську сільську раду повторно винести на розгляд найближчої сесії сільської ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,4900 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029 для прийняття рішення у відповідності до вимог чинного законодаваства.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області оформлене протоколом від 21 червня 2018 року за №20 в частині п.8 пп.27 у відповідності до якого депутати Добрянської сільської ради вирішили згідно результатів голосування одноголосно відмовити у зверненні (заяві): “Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність на території Добрянської сільської ради гр. ОСОБА_2 ”;
Зобов'язати Добрянську сільську раду Стрийського району Львівської області повторно винести на розгляд найближчої сесії сільської ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,4900 га, кадастровий номер 4625381000:03:000:0029 для прийняття рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з бюджетних асигнувань Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області (82427, Львівська область, Стрийський район, село Добряни, вул. Шевченка, 32; ЄДРПОУ 22423346) сплачений відповідно до квитанції №ПН2866 від 18.04.2019 судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн.80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.11.2019.
Суддя В.М. Сакалош