справа №1.380.2019.005201
13 листопада 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидор Н.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій просить зобов'язати відповідача сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 14716, 81 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач повідомив наступні обставини.
07.08.2019 позивач уклав договір купівлі - продажу квартири, згідно з яким придбав нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . При нотаріальному посвідченні вказаного договору сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості - 14716, 81 грн. Стверджує, що така купівля квартири є першим придбаним житлом ОСОБА_1 Про придбання житла вперше свідчить те, що до 20.08.2019 відсутні відповідні записи про внесення відомостей до Реєстру про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження за ОСОБА_1 про придбане житло, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.08.2019. Поряд з цим зазначає, що крім зазначеної вище придбаної квартири, ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності ще частка у розмірі 2/3 у приватизованій квартирі АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності від 30.08.2006, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням від 30.08.2006 №1170, а також на підставі Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.10.2006 №12261781, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». При цьому, позивач вказує, що набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 у зв'язку із безоплатною приватизацією, відповідно квартира не була придбаною за цивільно-правовим договором купівлі-продажу, а пенсійний збір сплачується лише у разі придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу. Жодного іншого придбаного нерухомого майна за ним не зареєстровано, крім права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири.
Таким чином, позивач вважає, що відноситься до категорії громадян, які звільнені від сплати такого збору відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки квартиру АДРЕСА_1 , придбано ним вперше. Відтак, позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення безпідставно сплачених коштів. Проте, відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у поверненні сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою від 15.10.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівській області.
25.10.2019 за вх. № 39114 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач покликається на те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, а тому не мають можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше. Пояснює, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду України, а питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Третя особа подала письмове пояснення, зареєстроване канцелярією суду 30.10.2019 за вх. № 39823. У поданому поясненні представник третьої особи покликається на те, що саме органи Пенсійного фонду України контролюють надходження до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і зокрема - збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Для повернення позивачу помилково сплачених коштів відповідач має звернутись з відповідним поданням до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 07.08.2019, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Н.І., ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта фізичної особи ОСОБА_1 , останній є власником квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2
Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру серія НОМЕР_1 від 30.08.2006, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_2 та членам сім'ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; ця квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно з квитанцією від 07.08.2019 ОСОБА_1 сплатив 14716,81 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ., на рахунок управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівській області.
Позивач вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою з проханням повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 14716, 81 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.09.2019 за № 22968/05-76, позивачу відмовлено у задоволенні його заяви, оскільки як стверджує відповідач, Пенсійний фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до його компетенції.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, стверджуючи, що придбав нерухоме майно вперше та керуючись п. 9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, вважає, що відповідач зобов'язаний сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області подання про повернення йому безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного нею майна.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Отже, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 153 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платника податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Позивач стверджує, що 07.08.2019 придбав житло вперше.
На підтвердження цієї обставини позивач надав суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої у власності ОСОБА_1 числяться об'єкти житлової нерухомості: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 .
Що стосується квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , то така передана позивачу та членам його сім'ї на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а отже не вважається такою, що позивачем вперше придбана.
Так, згідно із ст. 3 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» одним із способів приватизації житла є безоплатна передача громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Загальна площа приватизованої квартири за адресою: АДРЕСА_4 , частка у розмірі 2/3 якої належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_2 , та частка у розмірі 1/3 належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, становить 51,2 кв. м. Тобто, загальна площа вищевказаної приватизованої квартири не перевищує встановлених щодо неї критеріїв безоплатної приватизації, придбання цього житла ОСОБА_1 не відбулося.
Факт належності на праві спільної сумісної власності іншої квартири, яка приватизована, не може вважатися операцією з придбання квартири в розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських спорудах і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного грошового фонду на користь громадян України.
Згідно з Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування є лише вартість нерухомого майна, придбаного на підставі договору купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” 01.07.2004 №1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 №834-VIII, з наступними змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (ч. 1 ст. 12 цього Закону). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 цього Закону).
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач 07.08.2019 вперше придбав нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 14716, 81 грн.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому не мають можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше, суд виходить з наступного.
Так, в Україні дійсно відсутній дієвий механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення термін придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, при вирішенні цієї справи суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, доводи відповідача на відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше в цьому контексті не заслуговують на увагу, оскільки саме держава повинна була створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на особу, що не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768, 40 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області (79005, м. Львів, вул. Дж. Дудаєва, 19; код ЄДРПОУ 38007573) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 03.09.2019 № 22968/05-76 щодо відмови сформувати подання до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири в сумі 14716,81 грн, відповідно до квитанції № 18 від 07.08.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 14716,81 грн, сплаченого відповідно до квитанції № 18 від 07.08.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Суддя Сидор Н.Т.