справа №1.380.2019.004363
04 листопада 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача Гальчинський С.О. , Білобрам М.Є. ,
відповідач ОСОБА_3 .,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової прокуратури Західного регіону України до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова прокуратура Західного регіону Україниі (далі - позивач, військова прокуратура) з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення невикористаних коштів на відрядження в сумі 1500,00 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 20.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.
Підставою позову визначено неповернення перерахованих позивачу коштів на відрядження у сумі 1500,00 грн., чим спричинено шкоду державі під час проходження публічної служби.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов.
Позивач у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві /арк.спр.33-35/. Пояснив, що використаних коштів не отримував, оскільки повернув ці кошти військовій прокуратурі через державне казначейство. Тому не повинен нічого повертати позивачу. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
У запереченні на відзив позивач просив не брати до уваги твердження ОСОБА_3 про повернення на рахунки військової прокуратури коштів, оскільки такі кошти були перераховані відповідачу на картковий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк», згідно з договором про розрахунково-касове обслуговування. По виписці від банку на суму 9260 грн. про повернення незаконно перерахованих коштів неможливо ідентифікувати джерела надходження коштів. Незаконних видатків прокуратура не здійснювала, а тому 26.03.2019 військова прокуратура кошти в сумі 9260,00 грн. платіжним дорученням повернула банку /арк.спр.63-66/.
Суд заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення проти позову та ті, які мають інше значення для вирішення справи, дослідив письмові докази, та -
Наказом Генерального прокурора №359-вк від 31.08.2016 ОСОБА_3 звільнений з посади першого заступника військового прокурора західного регіону України та перебував у розпорядженні військового прокурора Західного регіону України.
Відповідач звернувся з рапортом від 21.01.2019 до військового прокурора Західного регіону України щодо видачі останньому коштів для відрядження, у зв'язку з його скеруванням прокурором регіону в Головний військовий клінічний госпіталь /арк.спр.10/.
Наказом т.в.о. військового прокурора регіону №62к від 23.01.2019 ОСОБА_3 направлено до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» для завершення медичного огляду військово-лікарською комісією після проходження реабілітації з метою визначення придатності до проходження військової служби /арк.спр.11/.
Військовою прокуратурою до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКС у Львівській області) подано платіжне доручення від 23.01.2019 №28 на суму 1500 грн. для перерахунку Західному ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1500,00 грн. (авансу на відрядження) /арк..спр.13/.
Одночасно військовою прокуратурою надано до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомість про зарахування ОСОБА_3 на картковий рахунок авансу на відрядження на суму 1500 грн. /арк.спр.14/
Листом від 05.08.2019 військовий прокурор регіону звернувся до ОСОБА_3 та повідомив, що військовою прокуратурою до ГУ ДКС України у Львівській області надано документи щодо виплати йому авансу на відрядження у сумі 1500 грн. Аванс перераховано на картковий рахунок у відділенні Приватбанку, м. Львів. Проте звіт про використання виданих на відрядження коштів до військової прокуратури не надано, а кошти видані на відрядження від ОСОБА_3 не поверталися. У зв'язку з цим запропоновано терміново подати звіт про використання виданих на відрядження коштів, або ж здати у відділення банку 1500,00 грн. для зарахування їх на рахунок військової прокуратури. Додатково повідомлено, що військова прокуратура операцій з готівкою не проводить /арк.спр.17/.
Листом від 06.08.2019 відповідач повідомив військову прокуратуру, що з січня 2019 року жодних коштів від військової прокуратури не отримував. З січня 2019 року його зарплатна картка в АТКБ «ПРИВАТБАНК» заблокована, а він неодноразово просив військову прокуратуру надати грошове забезпечення готівкою. У зв'язку з неотриманням ним у січні-серпні 2019 грошового забезпечення просив провести службове розслідування /арк.спр.70/.
За відсутності звіту про використання коштів, та невжиття відповідачем заходів щодо їх фактичного повернення, військова прокуратура вважає, що відповідачем завдано шкоди державі під час проходження публічної служби, а тому звернулася до суду з позовом про стягнення вказаних коштів.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами встановленими ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
Одними із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не заперечив проти намагання військової прокуратури направити кошти на відрядження йому на картковий рахунок у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та пояснив, що дійсно 21.01.2019 звернувся з рапортом до військового прокурора Західного регіону України щодо видачі йому коштів для відрядження, у зв'язку з скеруванням його прокурором регіону до Головного військового клінічного госпіталю /арк.спр.10/.
Проте претензії військової прокуратури вважає необґрунтованими, оскільки заявленими до стягнення позивачем коштів так і не скористався. На доказ цього надав суду:
- рапорт від 23.01.2019 з проханням видати готівкою аванс для здійснення поточних витрат під час службового відрядження, оскільки зарплатна картка ним втрачена та заблокована; у разі безготівкового перерахування авансу на іншу банківську картку банком буде автоматично компенсовано борги кредитної лінії /арк.спр.36/;
- рапорти відповідача подібного змісту від 28.01.2019, 01.02.2019, 22.02.2019, 07.08.2019 /арк.спр.37-40/;
- квитанцію АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.03.2019 на суму 9260,00 грн. (відправник ОСОБА_3 ; одержувач: Військова прокуратура Західного регіону України; банк одержувача: Державна казначейська служба, м. Київ) з призначенням: «повернення незаконно перерахованих коштів, які за моїми рапортами та відповідно до чинного законодавства мають виплачуватись готівкою через касу організації»;
- і того ж дня повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.03.2019 про закриття картки та всіх технічних рахунків, що використовувалися для її роботи /арк.спр.44/.
Також відповідач пояснив суду, що повернута ним сума 9260,00 грн. складається з 1500,00 грн. (невикористані кошти за відрядження) та 7760,00 грн. (грошове забезпечення за І половину січня 2019 року), що співпадає з сумою грошового забезпечення відповідача за І половину січня 2019 року вказаною у поясненнях позивача /арк.спр.81/, та з випискою по надходженнях по картці ОСОБА_3 сформованою системою обслуговування «Приват 24», наданою позивачем /арк.спр.59/.
Таким чином відповідач довів, що коштами на відрядження, перерахованими йому військовою прокуратурою, не скористався та повернув їх військовій прокуратурі, закривши того ж дня свій картковий рахунок у банку. Тому аргументи позивача про завдання відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби є безпідставними.
Своєю чергою суд зважає на позицію військової прокуратури в частині аргументів про перерахунок коштів на відрядження відповідачу на картковий рахунок у банку у зв'язку з відсутністю можливості розрахунково-касового обслуговування у самій прокуратурі та наявністю договору від 05.09.2012 про розрахунково-касове обслуговування між військовою прокуратурою та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» /арк.спр.57-58/.
Також суд не бере до уваги покликання ОСОБА_3 на неможливість отримання ним коштів у банку у зв'язку з втратою ним банківської картки та її блокуванням, оскільки відповідач не довів неможливість отримання таких коштів безпосередньо в касі відділення банку, та наголошує, що такі покликання можуть швидше вказувати на небажання відповідача з невідомих суду причин отримати кошти у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Однак викладене вище не спростовує висновків суду про невикористання відповідачем коштів на відрядження в сумі 1500,00 грн. та повернення їх військовій прокуратурі.
Неможливість позивача ідентифікувати повернуті ОСОБА_3 суми коштів не є достатньою підставою для звернення до суду з позовом про стягнення фактично частини цих не ідентифікованих позивачем коштів.
Суд звертає увагу сторін на те, що даний спір виник не так у юридичній площині як у фактичній, та пов'язаний з небажанням сторін з'ясувати правову природу повернутих відповідачем коштів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та обґрунтованість покликань відповідача. Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відшкодування судових витрат суб'єкту владних повноважень, якому відмовлено у задоволенні позову, КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2019.
Суддя Кравців О.Р.