справа №813/3514/17
06 листопада 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В.., розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження у адміністративній справі № 813/3514/17 за адміністративним
позовом ОСОБА_1 , представник - не з'явився
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича, - не з'явився Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, представник - не з'явився
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» Оберемко Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність зобов'язання вчинити дії.
14.11.2017 року від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ні Уповноважена особа Фонду, ні Фонд гарантування вкладників фізичних осіб, в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є органами, як і особи яких вони представляють, які можуть нести відповідну відповідальність у спосіб та шляхом, передбаченому цим же Законом, зокрема і у питаннях щодо включення, (або не включення) позивача до відповідних переліків осіб, що мають право на відшкодування Фондом гарантованих сум вкладів.
З позовної заяви вбачається, що відповідачем зазначено Уповноважену особу Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства
«ЄВРОГАЗБАНК» Оберемка Романа Анатолійовича. Отже, фактично дана особа є ліквідатором ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК», який не є суб'єктом владних повноважень, а в силу положень ст. 36 Закону України «Про систему гарант вкладів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), Фонд набуває всі повноваження органу управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до припинення.
Таким чином, наявний однозначний висновок, що позов ОСОБА_1 поданий на розгляд суду з вимогами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЄВРОГАЗБАНК» Оберемка Р.А., не має ознак публічно-правового спору, даний відповідач у спірних відносинах не є суб'єктом владних повноважень в розумінні статей 3, 17 КАСУ, а тому позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що свідчить про необхідність закриття провадження у справі.
Позивач проти закриття провадження у справі заперечила з підстав, що головною ознакою публічно-правового спору є участь у ньому хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень - органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як встановлено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (ч.ч.1, 3 ст.1 Закону).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.4 Закону №4452-VI).
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків (п.п.4, 5, 8 ч.2 ст.4 Закону). Фонд здійснює інші функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства (ч.3 ст.4 Закону № 4452-VI ).
Відповідно до п.17 ст.2 Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч.8 ст.35 Закону).
Як передбачено ч.2 ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За правилами ч.ч.1-3 ст.34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
За приписами ч. 1 ст. 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Нормативне регулювання статусу Фонду та процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації дозволяє зробити висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності уповноваженої особи Фонду в межах здійснення тимчасової адміністрації та процедури ліквідації банку, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Втім, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі також Закон № 2343-ХІІ) визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 2343-ХІІ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 2343-ХІІ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Пунктом 2 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ про банкрутство віднесено до підвідомчості господарських судів.
Отже, нормами Закону № 2343-ХІІ регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
При цьому, ч.3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Спірні у даній справі відносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаний Закон є спеціальним, його нормами регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, його уповноваженими особами, банками, Національним банком України.
Як встановлено ч.8 ст.36 Закону № 4452-VI, дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
Тобто, в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Отже, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
В даному випадку ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не застосовуються.
Як за суб'єктним складом, так і за характером позовних вимог - оскарження дій та рішення суб'єкта владних повноважень, вчинених та прийнятого на виконання спеціальних функцій державного управління у сфері гарантування вкладів та виведення неплатоспроможних банків з ринку, даний спір є публічно-правовим.
Виходячи з наведеного представник позивача просив суд відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про закриття провадження у справі та слухати справу за наявними в ній документами.
Представники сторін в судове засідання в режимі відео конференції не з'явились.
При постановленні суд виходить з наступного:
Згідно ч. 3 ст. 11 КАС України (в редакції на час звернення), кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 49 КАС України, особи, які беруть у справі, мають право заявляти клопотання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (в редакції на час звернення), суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Зі змісту адміністративного позову та матеріалів справи слідує, що Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною першою статті 3 цього ж Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Аналіз правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад,
відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Таким чином, судом враховуються заперечення позивача у справі проти закриття провадження у справі, оскільки за правовою природою вказаний спір у даній справі є публічно-правовим, оцінюючи подане представником відповідача-1 клопотання, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 КАС України, суд -
В задоволенні клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена у повному обсязі 11.11.2019 року.
Суддя Гавдик З.В.