13 листопада 2019 року № 320/1444/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області Шевчука Максима Михайловича, Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області Березового Антона Олеговича, Головного управління Держгеокадастру України у Київській області про визнання протиправними дії щодо складання акту перевірки,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області Шевчука Максима Михайловича, Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області Березового Антона Олеговича, Головного управління Держгеокадастру України у Київській області, в якому з урахуванням зміни предмету позовних вимог просив визнати неправомірними дії державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області Шевчука Максима Михайловича та ОСОБА_2 щодо складання актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 06 квітня 2018р., від 14 листопада 2018р., від 07 грудня 2018р., та стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 листопада та 07 грудня 2018р. державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру України у Київській області склали акти перевірки дотримання позивачем земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, та передана йому в оренду на строк 49 років. Зазначеними актами зафіксовано обстеження земельної ділянки та ряд порушень земельного законодавства України. Позивач вважає дії державних інспекторів щодо складання таких актів протиправними, оскільки перевірка проводилась без його участі, та без дослідження усіх правовстановлюючих та дозвільних документів, які були у нього на руках. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду з вказаним позовом.
Від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просив у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області уповноважені проводити перевірки суб'єктів господарювання, у тому числі і ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог земельного законодавства України. Так, за результатом перевірки, було встановлено що ОСОБА_1 порушено умови договору оренди землі від 09 жовтня 2007р. за №040732400003, укладеного з Бородянською районною державною адміністрацією, статтю 36 Закону України «Про оренду землі», ч.5 ст. 93, пункт «а» ч.1 ст. 96, ч.2 ст. 168 Земельного кодексу України, п. «ґ» та «и» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України та п.3.1, 3.3 розділу 3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву. Зазначені порушення були відображені у акті перевірки від 07 грудня 2018р. При складанні акту державні інспектори діяли у відповідності до вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідачі державні інспектори ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направили на адресу суду відзиви, у яких зазначили що під час проведення перевірки використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239 та складання оскаржуваних актів, діяли у відповідності до вимог чинного земельного законодавства України. Зазначили, що сам по собі акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є лише формою викладення результатів перевірки. Просили у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що укладаючи договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239, діяв у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про оренду землі». Жодних дій по вивезенню ґрунту не вчиняв, у зв'язку з чим розрахунок спричиненої шкоди є необґрунтованим. Зазначає, що про складений акт перевірки від 06 квітня 2018р., взагалі дізнався випадково. Просив задовольнити його позовні вимоги.
29 березня 2019р. ухвалою суду провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 25 квітня 2019р.
25 квітня 2019р. судове засідання було відкладено, у зв'язку з наданням часу відповідачам для підготовки відзиву на уточнену позовну заяву. Судове засідання призначено на 26 червня 2019р.
26 червня 2019р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебування головуючої судді на лікарняному. Судовий розгляд справи призначено на 10 липня 2019р.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, судове засідання було відкладено на 01 серпня 2019р.
У судове засідання, призначене на 01 серпня 209р. сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Надали до суду письмові заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність, у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 09 жовтня 2007р. між Бородянською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239 на строк 49 років, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Бабинецької селищної ради, за межами населеного пункту смт. Бабинці. В оренду було передано земельну ділянку загальною площею 40 га, у тому числі ріллі 24 га, сіножатей 16 га. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
Зазначений договір оренди землі зареєстрований у Бородянському районному відділі Київської регіональної філії №8 «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040732400003 від 09 жовтня 2007р.
Факт передачі орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 , підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 31 жовтня 2007р.
23 квітня 2008р., за наслідком розгляду клопотання голови фермерського господарства «Застава» ОСОБА_1 , Бородянською районною державною адміністрацією було надано дозвіл на виготовлення проектної документації для будівництва ставків з господарськими та допоміжними спорудами на земельній ділянці, виділеній фермерському господарству «Застава», відповідно до договору оренди від 09 жовтня 2007р., державний реєстраційний номер 040732400003, на території Бабинецької селищної ради.
15 липня 2008 р. фермерському господарству «Застава» було видано будівельний паспорт за №39 на забудову земельної ділянки площею 40 га двома ставками з господарськими та допоміжними спорудами.
20 липня 2017р. ОСОБА_1 на ім'я голови Бородянської районної державної адміністрації було скеровано заяву з проханням надати дозвіл на укладення договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239 на 7 років ТОВ «Аркуш Юей».
21 серпня 2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Аркуш Юей» було укладено договір суборенди землі, за умовами якого, орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, площею 40 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, на строк 7 років. Зазначений договір суборенди був зареєстрований 22 серпня 2017р.
14 листопада 2018р. державними інспекторами у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 1 листопада 2018р. за №787-ДК та листа Фастівської місцевої прокуратури від 26 жовтня 2018р. за вих. №3931вих-18, у зв'язку необхідністю виявлення порушень вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки площею 40 га, було здійснено виїзд на місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239, яка розташована в адміністративних межах Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.
У результаті обстеження виявлено, що на земельній ділянці розміщені будівлі та споруди, які за візуальними ознаками використовуються для здійснення господарської діяльності. Також виявлено наявність двох штучних водойм, що утворились у результаті зняття та перенесення поверхневого (родючого) шару ґрунту, поруч з якими, за візуальними ознаками, розміщено гідротехнічну споруду для використання водних ресурсів. За наслідком обстеження вищевказаної земельної ділянки складено акт за № 787-ДК/96/АО/10/01-к.
07 грудня 2018р. державними інспекторами у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» було здійснено державний контроль з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239, яка розташована в адміністративних межах Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства - земельної ділянки за №787-ДК/725/АП/09/01.
За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 було передано у суборенду земельну ділянку з кадастровим номером 3221055300:03:001:0239, яка розташована в адміністративних межах Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області ТОВ «Аркуш Юей», без згоди землевласника - Бородянської районної державної адміністрації; на земельній ділянці розміщені будівлі та споруди, які використовуються для здійснення господарської діяльності, а також виявлено наявність двох штучних водойм, що утворились у результаті зняття та перенесення поверхневого шару ґрунту, поруч з якими розміщено гідротехнічну споруду для використання водних ресурсів (дозволу від органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки площею 40 га ОСОБА_1 не надано). У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору оренди землі від 09 жовтня 2007р., ст. 36 Закону України «Про оренду землі» , ч.5 ст. 93, п. «а» ч.1 ст. 96, ч.2 ст.168, п. «г» та «и» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, п.3.1,3.3 розділу 3 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву, а також згідно затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, заподіяно шкоду у розмірі 208742,85 грн. (у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки) та у сум 232239,89 грн. (зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу).
Згідно вищевказаного акту перевірки вбачається, що перевірка проходила у присутності ОСОБА_1 , однак останній від підпису відмовився.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області перебуває кримінальне провадження №42018111310000030 від 15 травня 2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, за фактом вчинення невстановленими особами дій, що суперечать цільовому використанню земельної ділянки 3221055300:03:001:0239, яка розташована в адміністративних межах Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області. Підставою внесення відомостей до ЄРДР став акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Київській області від 06 квітня 2018р.
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо складання актів перевірки, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи мають право серед іншого: подавати докази; подавати заяви та клопотання.
Частина 5 вищезазначеної статті визначає, що учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, та ін.
Згідно статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
У частині 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, доводи сторін у справі не можуть ґрунтуватись лише на сумнівах щодо порушення або відсутності порушення прав. Обов'язок довести свою позицію мають обидві сторони судового процесу (і відповідач, і позивач) і таке доведення здійснюється шляхом надання належних та допустимих доказів сторонами суду в обґрунтування своїх доводів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просив визнати неправомірними дії державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області Шевчука Максима Михайловича та ОСОБА_4 Антона ОСОБА_5 щодо складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 06 квітня 2018р.
Однак, жодних доводів стосовно того, в чому полягають неправомірні дії державних інспекторів Шевчука М.М., ОСОБА_2 у складанні вказаного акту не зазначено.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які б дозволили прийти до висновку про наявність будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачами, що виникли у зв'язку зі складанням акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 06 квітня 2018р., та, відповідно, не встановлено будь-яких порушень прав позивача у зв'язку з наявністю такого акту.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову у частині оскарження дій щодо складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 06 квітня 2018р. слід відмовити.
Що стосується решти позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Субєктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Згідно постанови КМУ від 22 липня 2016р. за №482 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.
Відповідно до пункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14 січня 2015р. за №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об"єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Так, згідно положень ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Відповідно до ст.9 Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.
Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Таким чином, державні інспектори ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області мали право, зокрема, здійснювати перевірку земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача та відповідно скласти акт обстеження земельної ділянки, та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки.
З наведених обставин та правових норм вбачається, що здійснюючи перевірку наданої у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру України у Київській області, діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Щодо посилання позивача на проведення вказаної перевірки без його участі, як на підставу визнання дій відповідачів протиправними, суд зазначає, що жоден чинний нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини не містить застережень щодо обов'язкового повідомлення суб'єкта господарювання чи уповноважених ним осіб про здійснення перевірки за використанням земельної ділянки чи щодо обов'язкової присутності цих осіб при здійсненні перевірки.
Натомість, ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість проведення перевірки використання земельної ділянки за відсутності особи, яка використовує цю земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства України.
При цьому, з матеріалів справи встановлено, що предметом проведеної уповноваженими особами відповідача перевірки була земельна ділянка, надана суб'єкту господарювання (позивачу) у користування, а не суб'єкт господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення складає відповідний акт, на підставі якого в наступному до правопорушника можуть бути застосовані відповідні заходи реагування.
При цьому, акт обстеження земельної ділянки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки та дії контролюючого органу щодо їх складання не породжують правових наслідків для особи, оскільки такі акти є лише носієм доказової інформації про порушення вимог природоохоронного законодавства, виявлені контролюючим органом, на підставі якого в наступному може бути прийнято відповідне рішення контролюючого органу. Тому оцінка таких актів, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на їх підставі.
Водночас, обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 826/4278/14.
Відповідно до ч. 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з цього, суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в межах даної адміністративної справи є безпосередньо дії відповідачів щодо складання акту обстеження земельної ділянки та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, які самі по собі не породжують обов'язків для позивача, а тому заявлені ним позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.