11 листопада 2019 року справа № 320/2606/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» до Київської митниці ДФС та головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кульбако Ірини Олександрівни, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач 1) та головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кульбако Ірини Олександрівни (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018;
- визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кульбако Ірини Олександрівни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Позивач також зазначає, що при митному оформленні товару мала місце протиправна бездіяльність відповідача 2, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018. При цьому позивач стверджує, що митне оформлення товару не було завершене протягом чотирьох робочих годин з моменту отримання митним органом додаткових документів від позивача відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
Відповідач 1 позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим відповідач 1 вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідачем 2 відзиву на позовну заяву надано до суду не було.
Позивач надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що ним надавалися відповідачу 1 усі необхідні та наявні в нього документи, які вимагаються законом, для підтвердження митної вартості товару та обраного ним методу визначення митної вартості товару, які містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №320/2606/19, витребувано докази по справі від позивача та відповідача 1 та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 02.07.2019.
У підготовчому судовому засіданні 02.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.
У підготовчому судовому засіданні 02.07.2019 представник відповідача 1 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Підготовче судове засідання у справі відкладено на 23.07.2019.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 26.09.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2019.
Від позивача та відповідача 1 надійшли клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 15.10.2019 за їх відсутності.
Відповідач 2 в судове засідання по справі на 15.10.2019 не з'явився, був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги подані представником позивача та відповідача 1 клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 33591497) зареєстроване в якості юридичної особи 01.06.2005, номер запису 1 073 102 0000 004342 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 01.08.2018 між Ihya Tekstil Taєimacilik Gida San.Tic.Ltd.Єti, компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Солтекс V» був укладений договір купівлі-продажу №003СТ/2018 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Турецької Республіки, а також інших країн.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 та 4.2 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах FOB м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до цього договору.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка й маркування, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Продавець і позивач погодили, що товар продається за ціною за умови, що він є стоковим, в 3,00 долари США за 1 (один) кг, якщо інша ціна не передбачена відповідним додатком до договору.
Оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Оплата за товар буде проводитися шляхом оплати позивачем виставленого продавцем інвойсу на товар.
08.11.2018 продавець та позивач уклали додаток №5 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець продав позивачу тканину виробництва Турецької Республіки, а саме трикотажне полотно (40% бавовна та 60% поліестер, сток, 4-5 сорт), товарна позиція 6006 відповідно до діючої на момент укладання додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, завширшки 180 см, у кількості 9292,95 кг, за ціною 3,18 долара США за 1 кг (далі - товар).
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсу №FYS2018569 від 09.11.2018 склала 29 551,58 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
22.11.2018 позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2018/962299.
23.11.2018 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2018/4299, яким підтвердила те, що товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканини.
26.11.2018 позивачем було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 29551,58 доларів США. Поставка товару відбувалася на умовах CРТ м. Київ, Україна і була визначена із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0271) пакувальний лист продавця на товар від 09.11.2018;
- (0380) рахунок-фактура №FYS2018569 від 09.11.2018;
- (0705) коносамент №18/08/300/10272-0022444 від 15.11.2018;
- (0730) автотранспортна накладна №14766 від 23.11.2018;
- (1701) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2018/4229 від 23.11.2018;
- (4103) додаткова угода №1 від 14.08.2018 до договору;
- (4103) додаток;
- (4104) договір;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №18343100ЕХ253213 від 09.11.2018.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи містять розбіжності.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 та 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інвойс №FYS2018569 від 09.11.2018 (якісну сканкопію); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).
На вказаний запит 27.11.2018 позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №2711/18-01 від 27.11.2018 (далі - лист 1), який відповідач 1 отримав о 14 год. 22 хв. Так, позивач надав відповідачу 1 наступні документи:
1) щодо якісної сканкопії інвойсу №№FYS2018569 від 09.11.2018 - позивач надав відповідачу 1 якісну сканкопію (фотокопію) витребуваного інвойсу на товар;
2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, - позивач звернув увагу відповідача 1, що відповідно до пункту 4.1 договору оплата здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
У той же час відповідно до пункту 4 додатку оплата здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 30.11.2018 включно.
Як наслідок, позивач листом 1 повідомив відповідачу 1, що станом на день його підписання товар не був оплаченим, а відтак позивач не міг надати відповідачу 1 банківські платіжні документи щодо товару у зв'язку з їх відсутністю станом на день підписання листа 1;
3) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу Київської митниці ДФС на відсутність у нього станом на день підписання листа 1 будь-яких інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерський облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача 1 і не був випущений у вільний обіг;
4) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, - позивач звернув увагу відповідача 1, що в нього відсутні будь-які страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, оскільки поставка товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010), згідно з якими позивач не має жодних зобов'язань щодо укладення договору (контракту) страхування товару. При цьому, позивачем на добровільних засадах також не було укладено будь-яких договорів страхування, пов'язаних із товаром;
5) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 3 аркушах документи, що стосуються попередніх доставок за договором, які підтверджують те, що дійсна вартість товару відповідає саме тій митній вартості товару, яку декларує позивач, а саме: фотокопії листа Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-20181122/3971 від 22.11.2018; бухгалтерської довідки позивача №2611 від 06.11.2018; виписки з рахунку бухгалтерського обліку 632 позивача в розрізі продавця за період з 01.09.2018 по 26.11.2018 включно;
6) щодо каталогів, прайс-листів виробника товару - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопію прайс-листа продавця на товари сток, які постачаються на умовах СРТ м Київ; листа продавця № НОМЕР_1 -04/ НОМЕР_2 від 26.11.2018 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову.
Позивач звернув увагу відповідача 1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканин;
7) щодо висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, - позивач звернув увагу відповідача 1 про відсутність станом на день підписання листа 1 будь-якого висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу Київської митниці ДФС позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
27.11.2018 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA125110/2018/110673/2, згідно з яким відповідач 1, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 скоригував до рівня 34848,56 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та з наданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, а додатково надані документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки містять додаткові розбіжності, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.
Відповідач 1 зазначає, що заявлений опис у графі 31 ЕМД №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 неможливо ідентифікувати з товаром, який зазначено в інвойсі, в зв'язку з неякісною сканкопією. Крім того, в графі 31 ЕМД зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на вартість товару. Проте документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні.
Відповідач 1 у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018 також зазначає, що наданий позивачем банківський документ містить інформацію щодо оплати після ввезення на митну територію України. Отже, декларантом не надано банківські платіжні документи, що ідентифікують передоплату за оцінювану партію товару згідно з договором, до моменту відправки товару.
Відповідач 1 також зазначає, що під час проведення митного огляду товару (акт про проведення митного огляду №UA125110/2018/421739) встановлено відсутність на маркуванні задекларованого товару будь-яких даних щодо сорту товару, а також не встановлено будь-яких ознак невідповідності якісним вимогам товару. Однак на маркуванні товару є дані щодо типу, партії, ширини, ваги, щільності задекларованого товару, які відсутні в товаросупровідних документах та які суттєво впливають на ціну товару.
Наданий прайс-лист б/н на сток не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії тощо.
Декларантом надано роздруківку електронної декларації країни відправлення, в якій зазначено інвойс №FYS2018000000569 від 09.11.2018, що не відповідає номеру інвойсу, наданого до митного оформлення №FYS2018569. Крім того в копії експортної декларації в графі 44 зазначено документ TPS E-Fatura №V18243160110886003895959/1 від 09.11.2018, однак до митного оформлення зазначений документ не наданий. На самій же роздруківці електронної декларації країни відправлення відсутні відмітки митного органу країни відправлення.
Відповідач 1 також зазначає, що у відповідь на запит позивач не надав висновок експерта щодо вартісних та якісних характеристик товару.
За результатами проведених консультацій відповідачем 1 встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не було надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного. Декларантом під час проведення з ним консультацій, додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 3,75 доларів США / кг (митна декларація №UА807190/2018/17866 від 15.09.2018).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС 27.11.2018 о 19 год. 34 хв. видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2018/00096 від 27.11.2018.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423321 від 28.11.2018 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 44066,52 грн.
Водночас, відповідно до частини восьмої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
15.02.2019 позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, надав відповідачу 1 листа позивача №1502/19-01 від 15.02.2019 (далі - лист 2).
Так, позивач, зокрема у своєму листі 2 для підтвердження заявленої митної вартості товарів у розмірі 29551,58 долар США надав відповідачу 1 наступні документи та інформацію:
1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT - Повідомлення №(MUR) 692 Reference No. JBKLI1127L0081 від 28.11.2018 на суму 29551,58 долар США;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача: прибуткової накладної №ТОВ-000005 від 28.11.2018, складеної позивачем; видаткової накладної №СТВ-002911 від 29.11.2018, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №30 від 29.11.2018, складеної позивачем;
3) щодо копії митної декларації країни відправлення з відмітками уповноваженого органу країни відправлення - позивач звернув увагу відповідача 1 на відсутність у нього станом на день підписання листа 2 копії митної декларації країни відправлення з відмітками уповноваженого органу країни відправлення, адже цей документ є власністю постачальника позивача.
Додатково позивач зауважив відповідачу 1, що ним при поданні митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 надавалася копія митної декларації країни відправлення, яку позивач отримав від свого постачальника. При направленні відповідного запиту про надання додаткових документів за вищевказаною митною декларацією відповідач 1 не витребував від позивача надання експортної декларації з відмітками уповноваженого органу;
4) щодо висновків якісних та вартісних характеристик товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, - позивач повідомив відповідачу 1 про відсутність у нього станом на день підписання листа 2 будь-якого висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача, про що позивач вже раніше повідомляв відповідачу 1 у листі 1.
21.02.2019 відповідач 1 надіслав позивачу листа №2054/5/10-70-19-47 щодо відсутності підстав для визнання заявленої позивачем митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018.
Не погоджуючись із рішенням відповідача 1 про коригування митної вартості товарів та бездіяльністю відповідача 2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018 встановлено, що воно було прийнято відповідачем 1, так як позивач не надав документів, які містили належні, об'єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої ним митної вартості товару.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу 1 договір, додаток, в пункті 3.1 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №FYS2018569 від 09.11.2018, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах СРТ м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 29 551,58 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018.
Суд також не бере до уваги зауваження відповідача 1 стосовно того, що оплата за товар була здійснена після ввезення товару на митну територію України, тобто з порушенням умов, визначених договором та додатком.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 4 додатку оплата здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 30.11.2018 включно.
Матеріали справи містять платіжне доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT - повідомлення №(MUR) 692 Reference No. JBKLI1127L0081 від 28.11.2018, відповідно до якого позивач перерахував 29 551,58 доларів США на користь продавця товару, а тому суд не вбачає порушення умов оплати за договором, а вищевказане платіжне доручення підтверджує митну вартість товару в розумінні частини другої статті 53 МК України.
Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача 1 про те, що надані позивачем документи, які підтверджують у силу частини другої статті 53 МК України митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.
Не знайшли свого об'єктивного відображення і твердження відповідача 1 про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового та до 4-5 сорту тканин.
Відповідно до додатку та інвойсу №FYS2018569 від 09.11.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому сторони угоди чітко визначили, що товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканин.
Матеріали справи містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару, який належить до 4-5 сорту тканин.
Суд зазначає, що Київська митниця ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018 вказала, що за результатами митного огляду (акт митного огляду №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018) встановлено відсутність на маркуванні задекларованого товару будь-яких даних щодо сорту товару.
Проте Київська митниця ДФС надала суду акт митного огляду №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018, в пункті 8.3 якого під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018. Крім того, згідно з актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2018/4229 від 23.11.2018 Одеська митниця ДФС під час проведення митного огляду спірного товару встановила відповідність опису товару, який був задекларований позивачем у графі 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2018/962299 від 22.11.2018, тобто підтвердила приналежність товару до стокового та до 4-5 сорту тканин.
Так, згідно з п. 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 №1316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 р. за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.
Отже, враховуючи, що актами митного огляду №UA500030/2018/4299 від 23.11.2018 та №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо таких характеристик як стоковий товар та приналежності товару до 4-5 сорту тканин, суд приходить до висновку, що митний орган під час здійснення митного огляду підтвердив приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового та щодо сортності тканин, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим та належить до 4-5 сорту тканин.
Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.
Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про непідтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.
Суд вважає також безпідставним неврахування відповідачем 1 наведеної в листі продавця інформації про ціни на продукцію продавця товару станом на 08.11.2018, адже наведений прайс-лист продавця товару містить, зокрема, інформацію про вартість трикотажного полотна, 40% бавовна та 60% поліестер, сток, 4-5 сорт, 150-220 см, яка складала 3,18 долари США за 1 кг на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна, що повністю відповідає задекларованій митній вартості товару позивачем у митній декларації IM40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 та зазначені обставини жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів.
Суд критично ставиться до твердження відповідача 1 про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача 1 не надав витребовувані ним висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2711/18-01 від 27.11.2018 та в листі позивача №1502/19-01 від 15.02.2019 позивач повідомив відповідачу 1 про відсутність у нього висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: договором, додатком, інвойсом №FYS2018569 від 09.11.2018, платіжним дорученням в іноземній валюті в форматі SWIFT - повідомлення №(MUR) 692 Reference No. JBKLI1127L0081 від 28.11.2018 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача 1 №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем 1 шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA807190/2018/17866 від 15.09.2018, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Судом також встановлено, що товар за митною декларацією №UA807190/2018/17866 від 15.09.2018 постачався на умовах CPT м. Харків, Україна, у той час, коли спірний товар постачався на умовах CPT м. Київ, Україна, тобто відповідач 1 здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у маршрутах поставки товарів (спірного товару та товару за митною декларацією №UA807190/2018/17866 від 15.09.2018).
Окрім цього товар за митною декларацією №UA807190/2018/17866 від 15.09.2018 не є стоковим, не належить до 4-5 сорту тканин, має іншу структуру та ширину тканини, що впливає на його вартість у порівнянні зі спірним товаром позивача.
Отже, висновки відповідача 1 щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UA807190/2018/17866 від 15.09.2018 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем 1 не наведено та суду не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача 1 під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач 1 неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При наданні правової оцінки бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кульбако Ірини Олександрівни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018 судом враховано, що відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 27.11.2018 о 14 год. 22 хв. відповідач 1 отримав лист позивача №2711/18-01 від 27.11.2018, проте всупереч приписам статей 255, 256 МК України головний державний інспектор Київської митниці ДФС Кульбако Ірина Олександрівна прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2018/00096 лише 27.11.2018 о 19 год. 34 хв., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку (чотирьох робочих годин із моменту отримання листа позивача №2711/18-01 від 27.11.2018).
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як головним державним інспектором Київської митниці ДФС Кульбако Іриною Олександрівною була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №713 від 22.05.2019.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3842,00 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2018/110673/2 від 27.11.2018.
3. Визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Кульбако Ірини Олександрівни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423051 від 26.11.2018.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс V» (ідентифікаційний код 33591497, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2019 року.
Суддя Кушнова А.О.