ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"13" листопада 2019 р. справа № 300/2205/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Грицюк П.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Богородчанської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до її вчинення, -
ОСОБА_1 звернулась в Івано-Франківський окружний адміністративний суд із позовом до Богородчанської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність при розгляді звернення від 19.08.2019 року щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури смт. Богородчани у результаті здійснення будівництва об'єкту - громадського будинку з житловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання повторно розглянути звернення від 19.08.2019 року відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», надати вмотивовану відповідь на всі поставлені у зверненні питання.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно - владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, визначальними ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції відповідних спорів у подібних правовідносинах висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 337/2535/17 (провадження №14-130цс18).
В судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Фактично, позивач діє на захист свого цивільного права, складовою частиною якого є його пайова участь (пайовий внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Пайова участь (пайовий внесок) полягає у відрахуванні замовником до прийняття об'єкта в експлуатацію до селищного бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища.
Так, 06.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Богородчанської селищної ради із зверненням щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури.
03.06.2019 року відповідачем направлено на адресу позивача відповідь про те, що Селищною радою на засіданнях виконавчого комітету вже розглядались попередні заяви з питань пайової участі та про необхідність, усунення недоліків в документації для укладення договору.
22.08.2019 року позивач повторно звернулась до Богородчанської селищної ради із зверненням про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури та з інших питань пов'язаних з даною пайовою участю, в тому числі щодо відшкодування різниці між нею здійсненими витратами та розміром пайової участі.
29.10.2019 року Богородчанською селищною радою направлено позивачу витяг з протоколу засідання виконкому Богородчанської селищної ради № 53 від 17.09.2019 року, в якому зазначено, що рішення щодо укладення договору виконавчим комітетом не прийнято.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю порушень вимог законодавства допущених Богородчанською селищною радою з приводу відповідної пайової участі у розвитку інфраструктури селища. Однак, позивач вказує на наявність публічно-правового спору з підстав бездіяльності відповідача щодо розгляду звернень позивача внаслідок порушень зазначених вимог закону.
В даному випадку суд звертає увагу на те, що обраний спосіб захисту позивачем не спростовує змісту спірних правовідносин, а спір у справі стосується цивільних правовідносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2016 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на встановлення судом належності спору до юрисдикції відповідного місцевого загального суду, слід відмовити у відкритті провадження у справі.
Як визначено ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює заявнику, що заявлені в цьому позові вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства, тому даний позов слід подавати до загального суду з урахуванням територіальної підсудності.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 170, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Богородчанська селищна рада, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до її вчинення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.