13 листопада 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019260040000604 від 21 березня 2019 року за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Чернівці, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з повною загального середньою освітою, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимого: вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29.08.2006 року за ч.2 ст.121, ст.69 КК України до покарання у вигляді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі; вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 22.12.2008 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.186, ч.2 ст.189, ст.70 КК України до покарання у вигляді 3-х років 1-го місяця позбавлення волі, на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2010 року замінено покарання на виправні роботи на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 13 днів; вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.10.2012 року за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ст.69, ст.79 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі; вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.06.2016 року за ст.395 КК України до покарання у вигляді 3-х місяців арешту,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
На вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2019 року прокурор Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Прокурор ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок районного суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
ЄУНСС: 727/7021/19
Провадження №11-кп/822/465/19 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Категорія:ст.185 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Апеляційні вимоги мотивує тим, що районним судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме - необґрунтовано застосовано вимоги ст.69 КК України.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_6 свою винуватість визнав лише під час судового розгляду, що виключає наявність такої пом'якшуючої обставини як щире каяття.
На думку апелянта, районним судом формально зазначено про врахування ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, про те, що він раніше неодноразово судимий, у зв'язку з чим призначено покарання, яке є явно несправедливим через його м'якість.
Обвинувачений ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі просить змінити вирок районного суду та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує, що районним судом призначено занадто суворе покарання, оскільки від щиро розкаявся та визнав свою винуватість у вчиненому.
Стверджує, що його діянням не заподіяно жодної матеріальної шкоди, оскільки все викрадене повернуто власнику.
Обвинувачений стверджує, що став на шлях виправлення, а тому є підстави для звільнення від відбування покарання, що не було враховано районним судом.
Вироком Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 2-х років позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишено обраний - у виді домашнього арешту.
Строк відбуття покарання встановлено рахувати з моменту затримання після вступу вироку у законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 942,06 грн. витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку районного суду, 21 березня 2019 року, приблизно о 00 год. 00 хв., ОСОБА_6 , переслідуючи мету особистого збагачення, спрямовану на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, зламавши врізний замок, проник до будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , звідки умисно, таємно, протиправно, повторно викрав сім несправних двигунів (компресорів до холодильників), належних ОСОБА_9 , загальною вартістю 690,89 грн. Однак, після заволодіння вищевказаним майном, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки його дії були помічені працівниками поліції.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію обвинуваченого та захисника, що підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, заперечивши проти апеляційної скарги прокурора; прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та підтримала свою апеляційну скаргу з підстав, наведених у ній, потерпілого, який залишив вирішення апеляційних скарг на розсуд суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, надавши обвинуваченому останнє слово колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апеляційним судом встановлено, що 21 березня 2019 року, приблизно о 00 год. 00 хв., ОСОБА_6 , переслідуючи мету особистого збагачення, спрямовану на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, зламавши врізний замок, проник до будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , звідки умисно, таємно, протиправно, повторно викрав сім несправних двигунів (компресорів до холодильників), належних ОСОБА_9 , загальною вартістю 690,89 грн. Однак, після заволодіння вищевказаним майном, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки його дії були помічені працівниками поліції.
Оскільки кваліфікація дій обвинуваченого та доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Вирішуючи питання стосовно призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є частково обґрунтованими, а апеляційна скарга обвинуваченого є безпідставною з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, районний суд врахував обставини та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про його особу, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обтяжуючих обставин.
Твердження прокурора про те, що районним судом помилково визнано пом'якшуючу обставину - щире каяття, є необґрунтованими.
Щире каяття, як обставина, що пом'якшує покарання, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася. Щире каяття може мати місце на будь-якій стадії кримінального провадження, у тому числі і після того, як правоохоронними органами зібрані докази винуватості особи в інкримінованому їй злочині.
Як в районному, так і в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому та визнав свою вину повною мірою, а тому є всі підстави для врахування даної пом'якшуючої обставини.
Разом з тим, доводи прокурора в апеляційній скарзі про необґрунтоване застосування судом ст.69 КК України є такими, що заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.
Згідно положень даної статті, пом'якшуючих обставин має бути не менше двох і вони повинні істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Таким чином, наявність лише однієї обставини, що пом'якшує покарання, не може бути підставою для застосування ст.69 КК України, а тому районний суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, що, відповідно до вимог ст.ст.409,413 КПК України, є підставою для скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання.
Доводи обвинуваченого про те, що він активно сприяв розкриттю злочину та відшкодував заподіяну шкоду потерпілому є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки останній визнав свою вину у вчиненому лише на стадії судового розгляду у суді першої інстанції, а викрадене майно потерпілому ОСОБА_9 повернули працівники поліції, а не обвинувачений, що потерпілий сам і підтвердив апеляційному суду.
При призначенні ОСОБА_6 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, апеляційним судом встановлено, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого про застосування до нього положень ст.75 КК України, є безпідставними.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує, що обвинувачений вчинив закінчений замах на злочин, який відповідно до ст.12 КК України, є тяжким.
Крім того, апеляційний суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий (а.с.59-62), має неповнолітню дитину (а.с.46), не перебуває на обліку у психіатра (а.с.64), зареєстрований в 2010 році в ЧОНД на обліку у лікаря-нарколога, на даний час з діагнозом «зловживання канабіоїдами та опіоїдами зі шкодою для здоров'я» (а.с.65), його характеристику за місцем проживання (а.с.67).
Пом'якшуючою обставиною колегія визнає щире каяття обвинуваченого.
Обтяжуючих обставин з матеріалів справи та у ході судового розгляду не встановлено.
Досліджені апеляційним судом обставини свідчать про високу суспільну небезпечність діяння та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому підстави для застосування ст.ст.69,75 КК України відсутні.
Колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в мінімальних межах, встановлених санкцією ч.3 ст.185 КК України, а саме - у виді трьох років позбавлення волі.
На думку апеляційного суду, призначене покарання відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не встановлено, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 09 вересня 2019 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - скасувати в частині призначеного покарання.
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту фактичного затримання.
Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 , який утримується під вартою - у той самий строк з дня отримання копії вироку.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
13.11.2019 року
(дата засвідчення копії)