24 жовтня 2019 року Справа № 280/3831/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н. В.,
за участю секретаря Фесик А.В.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Лященко О.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом позову ОСОБА_1
до Запорізького міського центру зайнятості
про визнання протиправними та скасування наказів, та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького міського центру зайнятості (далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Запорізького міського центру зайнятості від 15.07.2019 № 343-0 “Про відмову у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності”;
-зобов'язати Запорізький міський центр зайнятості винести наказ про виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності;
-визнати протиправним та скасувати наказ Запорізького міського центру зайнятості від 29.07.2019 № НТ190729 “Про припинення реєстрації безробітних”, яким припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного;
-зобов'язати Запорізький міський центр зайнятості виплатити ОСОБА_1 невиплачену соціальну допомогу по безробіттю, починаючи з 09.07.2019.
Ухвалою судді від 12.08.2019 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України.
26.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
11.10.2019 за клопотанням позивача призначено розгляд справи з викликом сторін та призначено судове засідання на 24.10.2019.
24.10.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи у цей же день, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування позову зазначив, що наказ відповідача про припинення позивачу виплати державної допомоги по безробіттю та наказ про відмову у виплаті допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Вважає помилковим висновок відповідача про належність позивача до категорії зайнятого населення у зв'язку з набуттям права на заняття адвокатською діяльністю, а тому, підстави для винесення відповідних наказів - відсутні. Також позивачем надано заяву (вх. №44102), якою просив не враховувати наданий відповідачем письмовий відзив, оскільки його копію на було надіслано на адресу позивача. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, зазначила, що за заявою позивача йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Однак, на засіданні комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності стало відомо, що позивач зареєстрований в Єдиному реєстрі адвокатів України та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю з 09.04.2019, яке зупинено 27.05.2019. Стверджує, що адвокат є особою яка забезпечує себе роботою самостійно, належить до зайнятого населення та не може вважатися безробітним. У зв'язку з чим вважає спірні накази відповідача такими, що прийнято правомірно. Просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.03.2019 року був звільнений з прокуратури Запорізької області (а.с.16-18).
20 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу безробітного.
27 березня 2019 року відповідачем прийнято рішення №НТ190327 про надання позивачу статусу безробітного з 21.03.2019, а 28 березня 2019 року прийнято рішення №НТ 190328 про призначення допомоги по безробіттю з цього ж дня.
Як пояснив позивач та не заперечується представником відповідача, 24.06.2019 позивача було направлено до Запорізького національного університету для проходження навчання за напрямом «Організатор малого бізнесу» та написання бізнес-плану із заснуванням власної справи.
09.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про розгляд та затвердження розробленого бізнес-плану.
12.07.2019 відбулось засідання комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в ході якого позивач повідомив про наявність у нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яке отримано 16.05.2019 та зупинено 27.05.2019.
16.07.2019 позивача було ознайомлено із наказом №343-о від 15.07.2019 «Про відмову у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності» у зв'язку з виявленням факту зайнятості.
Як встановлено судом, 29 липня 2019 року виплату допомоги по безробіттю позивачеві було припинено; також припинено реєстрацію безробітного та вирішено повернути виплати, про що видано наказ № НТ 190729. Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що підставою припинення реєстрації безробітного вказано: «у зв'язку з встановленням факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» відповідно до абзацу 19 пп.1 п.30 Порядку.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, вважаючи безпідставною припинення виплати йому соціальної допомоги по безробіттю та відмову у виплаті позивачу допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, не погоджуючись із висновком відповідача про віднесення позивача до категорії зайнятого населення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що право на соціальний захист є невід'ємним конституційним правом громадян (стаття 64 Конституції України)
Пунктом 1 частин 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з статтею 45 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема: зайнятості особи; подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Частиною сьомою статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Позивач посилаючись на норми статті 1, 4, 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, вважає, що для встановлення, чи відноситься він до самозайнятого населення центр зайнятості мав встановити, чи фактично позивач здійснює адвокатську діяльність у формах, передбачених законодавством. А також чи здійснює він незалежну професійну діяльність в розумінні Податкового кодексу України. Вказує, що наміру провадити незалежну професійну діяльність (адвокатську діяльність) не мав, у зв'язку з чим на облік у строки передбачені п.6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, як самозайнята особа на мав. Натомість, стверджує що отримавши свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 16.05.2019 (а не 09.04.2019, як вважає відповідач), позивач вже 27.05.2019 звернувся до ради адвокатів Запорізької області із заявою про зупинення його дії на підставі п.1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З пояснень представника відповідача встановлено, що висновок про здійснення адвокатської діяльності зроблено виключно на підставі наявності у ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що не дає центру зайнятості жодних підстав для висновку про відсутність статусу безробітного.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена можливість зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом відповідної заяви.
В розумінні Податкового кодексу України та статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат є самозайнятою особою.
У статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено підстави припинення та поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. Зокрема, у разі зупинення права з підстави подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності, таке право поновлюється з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Судом встановлено, що 09.04.2019 Радою адвокатів Запорізької області видано гр. Корсік Я.І. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 002110. В подальшому, на підставі поданої ним заяви зупинено - з 27.05.2019 (а.с. 47).
Встановлено також, що з метою проведення розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення Запорізьким міським центром зайнятості було направлено запит до Ради адвокатів Запорізької області.
Листом Ради адвокатів Запорізької області від 19.07.2019 №51 було підтверджено наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 09.04.2019.
Посилання позивача, що фактично отримано ним вказане свідоцтво 16.05.2019 тобто в той день коли позивачем було складено присягу адвоката України, не підтверджено жодним доказом, натомість згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 47) у графі «дата видачі свідоцтва» вказано 09.04.2019.
Суд зауважує, що адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України.
В даному випадку позивач скористався своїм правом та зупинив дію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише 27.05.2019, тобто у період перебування на обліку як безробітний, а тому, не мав права на отримання статусу безробітного і призначення виплати допомоги по безробіттю та одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності.
Отже, з 09.04.2019 - з моменту отримання права на зайняття адвокатської діяльності і по 27.05.2019 (моменту зупинення дії свідоцтва) позивач є самозайнятою особою, забезпечує себе роботою самостійно, а тому, не мав права на збереження статусу безробітного та допомоги по безробіттю.
Доводи позивача про те, що, отримавши свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю перебуваючи зареєстрованим у центрі зайнятості, адвокатською діяльністю він не займався, доходів не отримував, є безпідставними, оскільки положеннями статей 6, 12, 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право особи на зайняття адвокатською діяльністю зберігається з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю до зупинення або припинення ним права на зайняття такою діяльністю.
При цьому доводи позивача про те, що він не взятий на облік в органах податкової служби як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, не мають правового значення для вирішення даного спору, адже відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат має право здійснювати адвокатську діяльність після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката України. Наявність зазначеного права чинним законодавством не пов'язано з реєстрацією адвоката в органах податкової служби як платника податків.
Положеннями п.п. 1-2, 8 ч. 1 ст. 45 Закону №5067-VI визначено, що реєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема: зайнятості особи; подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг; встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення", відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача спростовані повністю відповідачем, а тому вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізького міського центру зайнятості (69001, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 16-б, код ЄДРПОУ 20482573) про визнання протиправними та скасування наказів, та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова