про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду
13 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/1585/19
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Мазур Вікторії Володимирівни, третя особа - Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державного виконавця Київського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Мазур Вікторії Володимирівни, третя особа на боці відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 59611328 від 22.07.2019 року та постанови про відкриття виконавчого провадження № 59597202 від 19.07.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
З'ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд встановив, що позовна заява подана до Закарпатського окружного адміністративного суду без дотримання правил територіальної підсудності у зв'язку з наступним.
Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що норм КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову є визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Київського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Мазур В.В. про відкриття виконавчого провадження № 59597202 від 16.08.2019 року та постанови про відкриття виконавчого провадження № 59611328 від 27.08.2019 року.
Як вбачається з документів, доданих до позовної заяви, зокрема, копії паспорту, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , а місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2 .
Таким чином, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 25 КАС України, дана адміністративна справа підлягає вирішенню за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Звертаючись з даним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду позивач зазначив, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з цим, будь-яких належних доказів, які б підтверджували факт саме реєстрації у встановленому законом порядку за вказаною адресою позивач суду не надав, при цьому суд звертає увагу, що положеннями КАС України встановлено, що підсудність справ пов'язана з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, є: паспорт громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист та довідка про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до п.п. 4 та 7 Правил реєстрації місця проживання (затверджених постановою КМ України від 02.03.2016 за № 207) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, посилання позивача на фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не може бути підставою для зміни територіальної підсудності даної справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що даний позов не підсудний Закарпатському окружному адміністративному суду та вважає за необхідне передати його на розгляд до суду, юрисдикція якого поширюється на зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача, а саме до Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Тобто, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст.ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу, відтак, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з ч. ч. 6, 8 ст. 29 КАС України, питання про передачу адміністративної справи (крім випадків, визначених п. п. 4 - 6 ч. 1 цієї статті) суд вирішує ухвалою. Згідно п. 8 ч. 5 ст. 243 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питань, в тому числі, передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 20, 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного виконавця Київського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Мазур Вікторії Володимирівни, третя особа - Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження - передати на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.І. Рейті