Постанова
Іменем України
Справа № 638/17560/16-ц
Провадження № 22-ц/818/5101/19
08 листопада 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.
за участю секретаря Іманвердізаде А.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , яка діє як законний представник від імені та в інтересах її малолітньої дочки ОСОБА_3 ,
третя особа - Черверта Харківська державна нотаріальна контора Орджонікідзевського району м. Харкова
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє як законний представник від імені та в інтересах її малолітньої дочки ОСОБА_3 , третя особа - Черверта Харківська державна нотаріальна контора Орджонікідзевського району м. Харкова про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру, що є сумісною власністю подружжя, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , яка також представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа четверта Харківська державна нотаріальна контора м. Харкова про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру, що є сумісною власністю подружжя.
В судовому засіданні 04 вересня 2019 року представник позивача заявив клопотання про витребування доказів з банківських установ, ДФС, та пенсійного фонду.
В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначав, що з метою доведення позиції позивача по справі, виникла нагальна потреба у витребуванні саме вказаних в клопотанні документів з метою проведення необхідного їх дослідження.
Отримати вказані документи самостійно позивач не має можливості, так як документи, які зазначені в клопотанні можуть містити банківську таємницю та персональні данні сторін у справі.
В судовому засіданні представник позивача на задоволенні вимог клопотання наполягали.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явились.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року задоволено клопотання щодо витребування доказів. Витребувано від банку «Укрсімбанк» м. Харків інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у банку «Укрсімбанк» м. Харків на ім'я ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрована на момент відкриття рахунку за адресою АДРЕСА_2 за період з 2012 по 2014 роки, зокрема із зазначенням від кого і в якій сумі надходили кошти на цей рахунок.
Витребувано із ЦОП Балаклійського відділення Ізюмського ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області інформацію про доходи ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрована на момент відкриття рахунку за адресою АДРЕСА_2 за період до 2014 року.
Витребувано із Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області інформацію про відрахування із Пенсійного фонду України та сплати ЄСВ ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрована на момент відкриття рахунку за адресою АДРЕСА_2 за період до 2014 року.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що клопотання взагалі на обґрунтовано та позивачем не зазначено, які саме обставини мають підтвердити витребувані докази.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника вказала, що необхідність встановити, чи сплачувала ОСОБА_2 ЄСВ, які вона отримувала доходи, яким чином заробила кошти, стосуються даної справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи клопотання про витребування доказів суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
В судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із заявою про витребування доказів на підставі ст. 84 ЦПК України, посилаючись на те, що вказані відомості містять банківську таємницю та персональні дані сторін у справі, тому отримати вказані документи самостійно він не має можливості.
Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинні бути зазначені вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 84 ЦПК України передбачено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Так, метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов'язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Отже, забезпечення доказів є механізмом збору і закріплення доказів до судового розгляду по суті та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити до початку судового розгляду.
Неможливість надання (одержання) доказу може бути пов'язана з майбутнім знищенням, зіпсуттям доказу, очікуваною смертю свідка тощо, а ускладнення у наданні доказу може бути обумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.
Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб'єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.
Інститут забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження та покликаний створити можливість реалізації своїх прав особами, які беруть участь у справі, щодо подання до суду необхідних доказів за наявності обставин, які свідчать, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим в майбутньому.
На думку колегії суддів оскаржувана ухвала відповідає зазначеним нормам.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на неналежність витребуваних доказів, оскільки висновок щодо належності доказів суд вправі давати лише при їх оцінці в порядку ст. 94 ЦПК України, в нарадчій кімнаті. На стадії розгляду справи по суті, суд не вирішує питання щодо належності доказів.
Також безпідставним є посилання апелянта на те, що витребувані докази не мають відношення до вказаної справи, оскільки відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Та згідно з ч.5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І.Овсяннікова
І.П. Коваленко