13 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10046/19
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський Шлях, 192, м.Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" суму у розмірі 145106,43 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що після дострокового розірвання контракту у зв'язку із небажанням продовжувати навчання у вищому навчальному закладі, відповідач у добровільному порядку не сплатив відшкодування витрат на його утримання у вищому навчальному закладі, а тому Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" просить стягнути такі кошти у судовому порядку.
Ухвалою судді від 10.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
10.10.2019, у відповідності до ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, судом направлено запит до адресного бюро УДМС України в Житомирській області щодо реєстрації місця проживання відповідача (а.с.51).
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.09.2001 (а.с.65).
25 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.55-61), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що відшкодування зазначених коштів суперечить чинному законодавству, оскільки під час навчання він не вчиняв жодних крадіжок, пошкоджень чи втрат військового майна. Зазначає, що під час навчання у навчальному закладі виконував обов'язки військової служби, за що законно отримував в якості оплати праці законно виплачене грошове забезпечення, яке не підлягає поверненню. Разом з тим вказує, що повернення вартості отриманого ним продовольчого та речового забезпечення є порушенням його прав, які були набуті в процесі проходження військової служби за контрактом та виконання військового обов'язку. Крім того, витрати на проживання, нараховані позивачем здійсненні у невідомому порядку та спосіб, а тому не можуть братися судом до уваги. Вважає, що відповідач не мав права звільняти його з військової служби, а повинен був направити до військової частини для подальшого проходження військової служби.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" №139 від 17.08.2018 на перший курс навчання до вказаного інституту зараховано ОСОБА_1 (а.с.13).
Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" №201 від 27.08.2018 (по стройовій частині) старшого солдата військової служби ОСОБА_1 з 27 серпня 2018 року зараховано в списки особового складу інституту та всі види забезпечення (а.с.14).
В свою чергу, 27.08.2018, між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» полковника ОСОБА_2 та старшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (а.с.11-12).
ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання) добровільно взяв на себе зобов'язання проходити службу (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" відповідно якого, позивач, серед іншого, повинен був сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та свої службові обов'язки. Разом з тим, в разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість чи відмови подальшого продовження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчального закладу, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання).
16.04.2019 позивачем було подано до навчального закладу рапорт про відрахування його з числа курсантів, у зв'язку із небажанням продовжувати навчання (а.с.17).
Протоколом засіданням вченої ради Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічних інститут» від 27 червня 2019 року рекомендовано відрахувати курсанта 111 навчальної групи навчального курсу ОВТ - 1 старшого солдата ОСОБА_3 за недисциплінованість (а.с.17 зворот).
25 червня 2019 року старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_4 проведено бесіду з курсантом ОСОБА_1 , за результатами якої складено аркуш бесіди (а.с.18, зворот). Вказаною бесідою відповідачу доведено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006. Роз'яснено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, при цьому розрахунок фактичних витрат здійснюється вищими навчальними закладами згідно з нормами утримання курсантів. Заперечення, прохання (побажання) особи, з якою проведено бесіду відсутні.
Наказом начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічних інститут» №144 від 05.07.2019 (по особовому складу) із відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.39). Вказаним наказом відповідача виключено зі списків особового складу інституту та з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в навчальному закладі в сумі 145106 грн 43 коп (а.с.15-16).
У зв'язку із наявною заборгованістю по відшкодуванню витрат пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі ОСОБА_1 , яка завдає шкоду державному бюджету та тягне за собою порушення економічних та оборонних інтересів держави, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд зазначає про таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною 1 статті 2 цього ж Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (ч.6 ст.2Закон № 2232-XII).
Частиною 1 статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань (п.3 ст.25 Закон № 2232-XII).
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону(п.5 ст.25Закон № 2232-XII).
При цьому, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону,, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (ч.10 ст. 25 Закон № 2232-XII).)
Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що дострокове розірвання контракту курсанта з Міністерством Збройних Сил України, тягне за собою обов'язок відшкодування Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрат пов'язаних з утриманням таких курсантів у вищому навчальному закладі.
Як свідчать матеріали справи, підставою для розірвання контракту ОСОБА_1 з Міністерством Збройних Сил України слугувало небажання останнього проходити подальше навчання в навчальному закладі, що у свою чергу, згідно контракту від 27 серпня 2018 року зумовило до настання обов'язку відшкодування ним витрат, пов'язаних з утриманням його у вищому навчальному закладі.
Щодо порядку відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, слід вказати наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Витрати відшкодовуються, зокрема Міністерству оборони України.
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п.3 Порядку №964).
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (п.4 Порядку №964).
При цьому, згідно пункту 6 Порядку №964, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання пункту 3 вищевказаного Порядку, спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок розрахунку). Згаданим Порядком врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання (п.1.2. Порядку розрахунку), що у свою чергу вбачається з укладеного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України від 27.08.2018 (а.с.11-12).
При цьому, як вже зазначалося, утримання відповідача у Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" здійснювалось шляхом грошового, продовольчого, речового, медичного забезпечення, перевезення з місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Таким чином, враховуючи викладені норми та відсутність бажання продовжувати навчання у Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" Потайчук Р.В. зобов'язаний компенсувати витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному навчальному закладі вищої освіти за період з 27.08.2018 по 05.07.2019.
Щодо розміру витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, слід зазначити наступне.
У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно із довідками Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", які містяться в матеріалах справи (а.с.19-20, та їх зворот) витрати на утримання відповідача у такому навчальному закладі з серпня 2018 року по липень 2019 року, складають 145106,43 грн, в тому числі: грошове забезпечення у розмірі 108404,47 грн, за харчування у розмірі 23323,86 грн, на проживання 6084,91 грн та на речове майно у розмірі 7293,19 грн.
Суд вважає за необхідне наголосити, що основним джерелом її фінансування є Державний бюджет України, а тому не погашена заборгованість відповідачем по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, яка виникла через небажання останнього продовжувати навчання у такому закладі, призводить до порушення ефективності витрачання бюджетних коштів.
Більш того, слід вказати, що заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, відповідачем не оскаржувалась. При цьому, з Порядком №964 та наявною заборгованістю, позивач був ознайомлений та не заперечував щодо такого відшкодування, про що свідчить підпис останнього у поданому до навчального закладу рапорті (а.с.18).
Однак, станом на день звернення до суду відповідачем добровільно не відшкодовано кошти, пов'язані з його утриманням у Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, яка у добровільному порядку сплачена не була, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.
Зважаючи на вищевикладені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тому понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський Шлях, 192, м.Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 145106,43 грн - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Полтавський Шлях, 192, м.Харків, 61098, код ЄДРПОУ 07905262) на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання у розмірі 145106 грн 43 коп (сто сорок п'ять тисяч сто шість грн 43 коп ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів ст.ст. 272, 287 та пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено: 13 листопада 2019 року.
Суддя О.В. Єфіменко