Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2019 р. Справа№200/10448/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: 08301764) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 серпня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.08.2018 року;
- зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08.08.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2018 року позивач був звільнений з військової служби Збройних Сил України у відставку за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу. З 09 серпня 2018 року він є пенсіонером Міністерства оборони України. Разом з тим, на день звільнення та виключення зі списків особового складу, йому не довели, не нарахували та не виплатили грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. На його звернення до відповідача та до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації, позивач отримав відповіді з роз'ясненнями про порядок надання відпусток, та відмовою у нарахуванні та виплаті такої компенсації.
Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права, у зв'язку із чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що у період дії особливого періоду, який в Україні було розпочато 17 березня 2014 року, надання відпустки учасникам бойових дій, що передбачена ст. 16-2 Закону України «про відпустки» терміном у 14 календарних днів припиняється. Крім того зазначено, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця звільненого з військової служби, оформлюється відповідним наказом військової частини та можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця. Таким чином, відповідач зазначив, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, ІНФОРМАЦІЯ_2 були проведені усі необхідні розрахунки при звільнення позивача. На день видання наказу про звільнення позивача з військової служби, рапорт на виплату компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку, як учаснику бойових дій терміном 14 календарних днів ним не подавався. Посилаючись на наведені обставини відповідач зазначив про відсутність будь-яких неправомірних дій з його боку по відношенню до позивача, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
12 вересня 2019 року, встановивши після відкриття провадження, що позов поданий без додержання вимог передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 12 вересня 2019 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року, у зв'язку із виконанням позивачем ухвали суду від 12 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, розгляд справи був продовжений.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Волноваському РВК та перебував на фінансовому забезпеченні у Донецькому обласному військовому комісаріаті.
Згідно із довідкою Волноваського районного військового комісаріату від 24 вересня 2018 року № 5246, про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, підполковник ОСОБА_1 у періоди з 08.06.2015 року по 25.12.2015 року, з 12.01.2016 року по 26.02.3016 року, з 02.03.2016 року по 05.09.2016 року, з 05.10.2016 року по 28.12.2016 року, з 14.01.2017 року по 01.04.2017 року, з 16.04.2017 року по 06.06.2017 року, з 09.06.2017 року по 03.07.2017 року, з 02.08.2017 року по 26.02.2018 року, та з 23.03.2018 року по 02.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. Перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді заступника військового комісара-начальника мобілізаційного відділення Волноваського районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України (а.с. 17).
Згідно із посвідченням, серія: НОМЕР_2 , виданим позивачеві Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. (а.с. 16).
Згідно із пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 17 жовтня 2018 року, позивач є пенсіонером за вислугою років (а.с. 18).
Згідно із військовим квитком, серія: НОМЕР_3 , 09 серпня 2018 року позивач був виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнений з військової служби у відставку відповідно до п. «8» (за станом здоров'я) (а.с. 21).
Згідно із витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 по (стройовій частині) від 08 серпня 2018 року № 161, підполковника ОСОБА_1 , заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Волноваського районного військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України звільненого з військової служби у відставку з правом носіння військової форми одягу, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби), наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 червня 2018 року № 277, вважати таким, що справи та посаду здав, направлено для зарахування на військовий облік Волноваського районного військового комісаріату.
З 08 серпня 2018 року виключений із списків особового складу Волноваського районного військового комісаріату Донецької області та всіх видів забезпечення.
Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 29 років 00 місяців 08 днів, пільгова - 31 рік 10 місяців 21 день.
Виплачено за період з «01» серпня 2018 року по «08» серпня 2018 року: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію у розмірі 47% посадового окладу.
Щорічна основна відпустка за 2018 рік використана в повному обсязі - 45 календарних днів.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік отримав.
Виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у зв'язку із хворобою, відповідно до рішення Міністра оборони України від 15 лютого 2017 року № 1223/з/12.
Виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 29 календарних років.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, відповідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 04 квітня 2018 року № 178, виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у сумі 105814,13 грн.
Підстава: витяг з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26 червня 2018 року № 277 (вх. № 3722 від 16.07.2018), витяг з протоколу № 1 від 23 червня 2018 року засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, рапорт підполковника ОСОБА_1 вх. № 4095 від 08 серпня 2018 року (а.с. 25, 25 з.б.).
18 червня 2019 року позивач звернувся до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, на підставі положень абз. 1 і 2 ч. 14 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за якими у разі невикористання військовослужбовцями щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки (а.с. 26, 26 з.б.).
27 червня 2019 року за вих. № 10/507, відповідачем була надана відповідь, в якій позивачеві повідомлено про те, що в особливий період додаткові оплачувані відпустки, визначені ст. 19 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, - не надаються, у зв'язку із чим, компенсація за їх невикористання в цей період не виплачується (а.с. 27, 27 з.б.).
При зверненні 06 липня 2019 року із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 28-29), позивачем була отримана відповідь від 22 липня 2019 року № 0290/П-109пвт/99/, аналогічна наданій ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивачеві повідомлено про припинення надання в особливий період інших видів відпусток окрім щорічної основної, відпустки тривалістю 10 календарних днів - військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження служби, канікулярної відпустки, та відпустки за сімейними обставинами, у зв'язку із чим зазначено про неможливість проведення компенсації (а.с. 30, 30 з.б.).
Таким чином, виходячи зі змісту наданих позивачеві відповідей, судом встановлено, що відповідачем не заперечується, що додаткова відпустка, як учаснику бойових дій позивачу не надавалась та грошова компенсація за вказану невикористану відпустку - не виплачувалась.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2014 року по 2018 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР визначені види відпусток.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 року №426-VIII, Закон України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР, який набрав чинності 06 червня 2015 року, доповнено статтею 16-2, до якої в подальшому відповідними Законами вносились зміни та яка станом на момент виникнення спірних відносин була викладена в наступній редакції: «Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.»
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Частиною 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII передбачено право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до частини 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Частиною 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII передбачено, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
В силу вимог частини 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ та «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ під особливим періодом розуміють період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім цього, в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски. Однак, вказаним Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Аналіз наведених норм чинного законодавства України, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу свідчить про те, що відповідачем не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна позиція наведена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19), та постанові Великої палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) провадження № 11-550заі19.
Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 08 серпня 2018 року.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року, та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року.
При цьому, суд зазначає, що право на вказану додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, у позивача виникло лише у 2015 році, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 року №426-VIII, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто за період з 2015 року по 2018 рік, а не з 2014 року, як про це просить позивач.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання ухвали суду від 12 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем за подання до суду даного позову був сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн., що стверджується квитанцією № 0.0.1462869522.1 від 13 вересня 2019 року.
Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що судовий збір позивачем був сплачений помилково, оскільки позивач є особою яка належить до учасників бойових дій, а отже є таким, що звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про доцільність повернення позивачеві зазначеної суми судового збору.
Керуючись, ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: 08301764) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 08 серпня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму помилково сплаченого судового збору в розмірі - 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., на підставі квитанції № 0.0.1462869522.1 від 13 вересня 2019 року.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12 листопада 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров