Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2019 р. Справа№200/10286/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., при секретарі судового засідання Столяренко Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача - Абдулаєва ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції)
Факторович ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Генічеської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви від 04.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність у формі, встановленій ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, визнання протиправною відмови у задоволенні цієї заяви та зобов'язання повторно її розглянути, за результатами чого прийняти відповідне рішення у формі, встановленій ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в розмірах, не більше 0,1000 гектара, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 масив Світанок, с АДРЕСА_2 Щасливцеве Генічеського району Херсонської області.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач у передбаченому Земельним кодексом України порядку звернувся до відповідача із заявою від 04.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність. Втім, за наслідком розгляду зазначеної заяви отримав від відповідача лист про надання інформації від 01.08.2019 № Ф-569, з якого зрозумів, що дозвіл не надано. Підставою відмови у наданні дозволу визначено невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Позивач вказує, що розпорядження, яким мала бути оформлена відмова, позивач не отримував, таким чином відповідачем порушено порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
В судовому засіданні представник позивача підтримав викладене в позові просив суд задовольнити позов.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях. У наданому до суду відзиві зазначив, що Земельний кодекс України не визначає обов'язкової форми відповіді, сформованої за наслідком розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з чим лист, у якому викладено відмову в наданні позивачу дозволу є належною відповіддю на подане клопотання. На витребувану позивачем земельну ділянку раніше вже видано розпорядженням голови адміністрації дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі, про що позивачу відомо. Отже, відмова позивачу з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак є обґрунтованою та правомірною.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.08.2019 провадження у справі відкрито, витребувано докази у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Ухвалою від 20.09.2019 справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.10.2019, яке відкладалось на 04.11.2019. 04.11.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 07.11.2019. Ухвалами від 04.10.2019, 21.10.2019, 04.11.2019 участь представника відповідача у підготовчих та судових засіданнях 08.10.2019, 04.11.2019, 07.11.2019 відповідно забезпечувалась у режимі відеоконференції.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно виданого 08.12.2015 посвідчення позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.
04.07.2019 позивач звернувся до Генічеської районної державної адміністрації (відповідач у справі) із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, до якої додав копії паспорту, ІПН, посвідчення учасника бойових дій, графічний матеріал щодо можливого розміщення земельної ділянки.
У відповідь на заяву про надання дозволу відповідач направив позивачу лист «Про надання інформації» від 01.08.2019 № Ф-569, де вказав, що в порядку ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відмовляє позивачу у наданні дозволу у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів індивідуальної дії, а саме розпорядженню від 18.01.2018 № 23 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва».
Ухвалою від 27.08.2019 зобов'язано відповідача надати рішення за результатом розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Доказів прийняття за наслідком розгляду заяви позивача про надання дозволу будь-якого іншого рішення, окрім листа від 01.08.2019 № Ф-569 «Про надання інформації», суду не надано.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Відповідно до частин 1-4 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз за кожним видом використання.
Відповідно до п. ґ ч. 1 ст. 121 Земельним кодексом України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Згідно з приписами п. 8 ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва.
Також у п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплено, що місцева державна розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
За приписами ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗУ України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 118 ЗК України встановлено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу.
Підставою ненадання позивачу дозволу відповідач визначив невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів індивідуальної дії, а саме розпорядженню від 18.01.2018 № 23 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва». За поясненнями відповідача, цим розпорядженням вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки, на яку претендує позивач.
З цього приводу суд зауважує, що певний акт, виданий суб'єктом владних повноважень не може мати одночасно і характер нормативно-правового акту, і акту індивідуальної дії.
Так, за визначеннями, що міститься у п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Як вбачається з розпорядження від 18.01.2018 № 23, ним надано дозволи на розробку проектів землеустрою певним особам згідно з додатком, тобто цей документ є індивідуальним актом.
При цьому, визначений ст. 118 ЗК України виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу не передбачає таких причин для його ненадання як невідповідність місця розташування об'єкта вимогам актам індивідуальної дії.
Крім цього, аналіз ст. ст. 116, 118 ЗК України вказує на те, що відповідний суб'єкт владних повноважень (в даному випадку Генічевська РДА) не має права визначати пріоритетність/першочерговість того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї такої після виготовлення проекту землеустрою.
Відповідна правова позиція висловлювалась Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року справа № 463/3375/15-а.
До цього ж, з наданих відповідачем суду документів неможливо достеменно встановити, що дозвіл на розробку землеустрою надано щодо відведення саме тої земельної ділянки, на яку претендує позивач.
Щодо правомірності надання позивача відповіді за наслідком розгляду його клопотання про надання дозволу у формі листа “Про надання інформації” суд вказує таке.
Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено певної форми реалізації уповноваженими органами повноваження щодо надання/відмови у наданні дозволу, зокрема, рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
За змістом ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Таким чином, клопотання (заяву) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку міською державною адміністрацією - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має прийнято рішення щодо надання /відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлені у вигляді розпорядження.
Відсутність же належним чином оформленого рішення відповідача за наслідком розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, незважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа від 01.08.2019 № Ф-569 «Про надання інформації», свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він має ухвалити за законом.
Ухвалою суду від 27.08.2019 відповідачу запропоновано надати будь-яке інше рішення за результатом розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, всі письмові і електронні документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідачем такого рішення на вимогу суду не надано.
Лист «Про надання інформації» у розумінні КАС України не може вважатись рішенням, що може бути оскаржене як акт індивідуальної дії, а відтак відповідь у формі листа за підписом голови РДА не може вважатись правомірною реалізацією відповідачем владних управлінських функцій.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене вище та недоведення відповідачем правомірності відмови позивачу у наданні дозволу листом від 01.08.2019 № Ф-569, а також з урахуванням права суду вийти за межі позовних вимог, наданого ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Генічеської РДА щодо відмови надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви від 04.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність у формі, встановленій ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, та визнання протиправною відмови у задоволенні цієї заяви суд зазначає, що вимоги задоволенню не підлягають, оскільки належним способом захисту у даному випадку є визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу.
Із врахуванням висновку суду про невирішення відповідачем належним чином - шляхом прийняття передбаченого законами рішення стосовно розгляду питання наявності чи відсутності підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, вимоги позивача про зобов'язання повторно розглянути його заяву від 04.07.2019 та прийняти відповідне рішення також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Водночас, у задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача за наслідком повторного розгляду заяви прийняти рішення, яким надати дозвіл слід відмовити, оскільки це належить до дискреційних повноважень відповідача, результат розгляду відповідачем клопотання позивача не може завчасно бути відомий, а відповідні позовні вимоги є передчасними.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, а отже відповідно приписів Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до Генічеської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04060045, адреса: 75500, Херсонська обл., Генічеський район, місто Генічеськ, вулиця Центральна, будинок 5) про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Генічеської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність.
Зобов'язати Генічеську районну державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність та прийняти за наслідком розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.11.2019.
Суддя А.С. Михайлик