Справа № 758/11054/19
Категорія 49
про залишення позовної заяви без руху
11 жовтня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва, у складі головуючого судді Гребенюка В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, -
Піддана Великої Британії ОСОБА_1 через Міністерство юстиції України звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання дитини, посилаючись на те, що останній місце проживання останнього зареєстровано в м. Київ, Україна.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових відносин, можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем пред'явлено позов до ОСОБА_2 , підданого Великої Британії.
Відповідно до положень ст. 414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, проживає за кордоном, визначається законами України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право")
Загальні правила підсудності судам України цивільних справ з іноземним елементом визначені у ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження по справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави такої підсудності відпали або змінились, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
Статтями 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що місце перебування фізичної особи - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців за рік.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в України, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно матеріалів позовної заяви, місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України, та з метою встановлення даних про адресу реєстрації відповідача, Подільським районним судом м. Києва було надіслано відповідний запит до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в м. Києві державної адміністрації.
Згідно даних Реєстру територіальної громади м. Києва, ОСОБА_2 - не знайдено.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, оскільки позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження місця проживання відповідача в Україні, що є обов'язковою обставиною для визначення підсудності даного спору місцевому загальному суду з урахуванням положень ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
В свою чергу, питання про стягнення аліментів з громадян, які проживають на території іноземних держав регулюються Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном 1956 року.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» відповідно до статті 2 Конвенції, виконання в Україні функцій Органу, що приймає та передає документи, покладено на Міністерство юстиції України.
З метою забезпечення впорядкування застосування в Україні цієї Конвенції, Наказом Міністерства юстиції України від 29.123.2006 р. №121/5 затверджена Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.12.2006 р. за №1390/13264. Інструкція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї згідно Конвенції у відносинах з визначеним переліком держав, серед іншого, Великобританія.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 176 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Даний позов підлягає грошовій оцінці, оскільки пов'язаний із стягненням аліментів у твердій грошовій сумі, втім, ціна позову в позовній заяві не зазначена.
Позивач не надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Пунктами 5 та 8 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмір 6163,56 гривень, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 176 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Згідно з частиною п'ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач в позовній заяві на обґрунтування своїх вимог щодо стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі 6163,56 гривень, посилається на нерегулярний, мінливий дохід, спираючись на ч. 1 ст. 184 СК України. Тоді, як, стаття 184 СК України, що присвячена визначенню розміру аліментів у твердій грошовій сумі, не містить такої редакції, а відтак, позов потребує додаткового обґрунтування в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 27, 28, 175, 185, 260, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном - залишити без руху;
Надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днівз дня отримання ухвали;
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу;
Копію цієї ухвали направити позивачу;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Гребенюк