печерський районний суд міста києва
Справа № 757/59135/19-к
06 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019100060004844 від 04.11.2019 ОСОБА_5 , 14.09.1986 року, -
06.11.2019 у провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12019100060004844 від 04.11.2019 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100060004844 від 04.11.2019, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення зводить до того, що ОСОБА_5 , маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя - умисне вбивство,на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий тяжкий злочин проти життя та здоров'я - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя і здоров'я в момент заподіяння, при наступних обставинах.
Так, 04.11.2019 приблизно о 20 год. 30 хв. поблизу будинку за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 25 між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та знайомим йому сином його співмешканки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся словесний конфлікт на грунті раптово виниклих неприязних відносин, який перейшов у сварку в ході якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , діючи умисно,усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків у виді спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, маючи при собі у рукаві верхнього одягу ніж, умисно завдав потерпілому ОСОБА_7 кілька колото-різаних поранень різних частин тіла.
Згідно довідки № 1429 від 04.11.2019, виданої КМКЛ № 17, потерпілому ОСОБА_7 завдано тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення бедра справа, поранення правої легені, пневмоторекс, підшкірні численні поранення грудної клітини, колото-різане поранення грудної клітини справа, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Обґрунтовуючи внесене клопотання, слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Слідчий зазначає вказує, що Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства установлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , покладається необхідність:
- запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вказаний ризик актуальний - у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, легальне джерело доходів;
- знищити, сховати та спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває і в ході слідчих дій встановлюються усі обставини, які підлягають доказуванню в порядку ст. 91 КПК України;
- перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, так як підозрюваний, перебуваючи на волі може вчинити незаконний тиск на них і такий ризик не можна виключати.
- вчинити інше кримінальне правопорушення - підозрюваний вже відбував реальне покарання за вчинення умисного вбивства, тому вказаний ризик є загостреним.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному та його захиснику 05.11.2019.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Хмельницький, Хмельницької області з середньою освітою, не одружений, тимчасово не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений 19.03.2007 року Шепетівським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі - звільнений після відбування покарання 09.06.2017 року, 05.11.2019 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. у кримінальному провадженні № 12019100060004844 від 04.11.2019.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілого ОСОБА_7 від 05.11.2019;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.11.2019;
- протоколом впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_7 від 05.11.2019;
- протоколом огляду місця події від 04.11.2019;
- протоколом огляду місця події від 05.11.2019;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.11.2019;
- медичною довідкою № 1429 від 04.11.2019, виданої КМКЛ № 17 за результатом огляду потерпілого ОСОБА_7 від 04.11.2019
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 .
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , покладається необхідність:
- запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вказаний ризик актуальний - у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, легальне джерело доходів;
- знищити, сховати та спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває і в ході слідчих дій встановлюються усі обставини, які підлягають доказуванню в порядку ст. 91 КПК України;
- перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, так як підозрюваний, перебуваючи на волі може вчинити незаконний тиск на них і такий ризик не можна виключати.
- вчинити інше кримінальне правопорушення - підозрюваний вже відбував реальне покарання за вчинення умисного вбивства, тому вказаний ризик є загостреним.
Слід зазначити, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували вказані ризики.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , а також приймає до уваги дані про особу підозрюваного, що підозрюваний, неодружений, на даний час офіційно не працевлаштований, соціально-корисною працею не займається, соціальні зв'язки опосередковані, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, враховуючи фактичні обставини справи, високу суспільну небезпечність інкримінованих діянь при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 03 січня 2020 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060004844 від 04.11.2019.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1