13.11.2019 Справа № 756/8674/18
унікальний № 756/8674/18
провадження № 2/756/1397/19
13 листопада 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Луценко О.М.,
при секретарі Пляса Б.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, відповідно до якого з урахуванням зменшення розміру аліментів просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати право власності: за ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири квартири АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що відповідач та позивач зареєстрували шлюб 09.09.2009 року, що зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 391. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування сторін у шлюбі, саме в інтересах сім'ї, була придбана у власність для спільного проживання сім'ї, ведення спільного господарства та побуту квартира АДРЕСА_1 , котра була зареєстрована на відповідача - її чоловіка. З огляду на викладене, враховуючи відсутність можливості добровільного вирішення спору, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
До судового засідання представни позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач до судового засідання не з'явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив, явку свого представника до суду не забезпечив.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у т.ч. самостійно обирати спосіб захисту свого права.
В судовому засіданні встановлено, що згідно зі свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 09.09.2009 року (а.с. 19).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2014р. ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 за ціною 401280,00 грн., який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1689 (а.с. 6-9).
Таким чином, суд першої інстанції вважає встановленим, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було придбано сторонами за час перебування у шлюбі, докази того, що майно набуто за кошти, що належали одному із подружжя відсутні, а тому суд дійшов висновку, що спірна квартира є спільною власністю подружжя.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З підстав вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 спільною частковою власністю подружжя та виділення в порядку поділу майна подружжя у власність позивачці та відповідачу по 1/2 частини квартири кожному.
Згідно зі ст. 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Згідно частин 3, 4 статті 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2858,80 гривень.
Керуючись ст. 368 ЦК України, ст.ст. 21, 60, 65, 70 СК України, ст. ст. ст. ст. 3, 11, 365, 368, 356, 372, 392, 626 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 228, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,( ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,( ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2858,80гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М. Луценко