08.11.2019 Справа № 756/11151/18
Унікальний № 756/11151/18
Провадження 2/756/1697/19
25 жовтня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Березинець О.А.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач в серпні 2018 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування вказує, що 07 липня 2007 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 821.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що фактичні сімейно-шлюбні відносини між сторонами припинено з січня 2017 року, спільно не проживають, діти залишились проживати з позивачкою.
ОСОБА_3 зазначає, що відповідач добровільно надавав їй кошти на їх утримання в розмірі приблизно 40 000,00 гривень щомісяця за період з січня 2017 року по липень 2018 року.
З травня 2018 року відповідач припинив надавати кошти на утримання дітей у достатньому розмірі, тому позивач вимушена була перервати відпустку по догляду за дитиною та 24 травня 2018 року приступити до роботи головним державним інспектором відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві за для того, щоб забезпечити дітям проживання в не гірших умовах, ніж під час шлюбу, однак її заробітної плати в розмірі 7 304,38 гривень недостатньо для належного утримання та забезпечення двох дітей, тому вона неодноразово зверталась до відповідача вирішити питання щодо утримання дітей добровільно, в чому їй було відмовлено.
Позивач вказує, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, оскільки має стабільний високий прибуток, є засновником (єдиним учасником) ТОВ «Манад», розмір внеску до статутного фонду якого складає 1 545 000,00 гривень, має рухоме та нерухоме майно, іншим особам аліменти не сплачує, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн. на кожного, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2018 року було відкрито спрощене провадження.
04.12.2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов не ґрунтується та не спрямований на захист інтересів дітей, а виключно на захист власних інтересів позивача. Відповідач зазначає, що у травні 2018р. він звернувся до суду про розірвання шлюбу та повідомив ОСОБА_3 , що він не зобов'язаний утримувати саме її, при цьому в силу своїх обов'язків не відмовлявся від утримання дітей та кожного місяця буде сплачувати кошти на їх утримання приблизно в розмірі від 3000,00 до 4000,00 грн. в залежності від фінансових можливостей, на що позивач погодилась. У травні 2018р. відповідачем надано 9000,00 грн., у червні 2018р. було надано 15000,00 гри., у липні 8000,00 грн., у серпні 4000,00 грн., тобто виходячи із фінансових можливостей відповідача він сплачував навіть суми більші ніж досягнуті домовленості. Однак у серпні 2018 р., позивачка почала вимагати від ОСОБА_2 більшої суми, обґрунтовуючи тим, що коштів які є в її розпорядженні недостатньо, та потрібні кошти в значно більшій сумі та пригрозила зверненням до суду із відповідним позовом. На прохання відповідача обґрунтувати збільшення сум, зокрема шляхом надання списочного переліку необхідних витрат у т.ч. комунальних послуг та інших витрат не пов'язаних із витратами на дітей та які б відповідач міг самостійно оплачувати, позивач відмовила і такого переліку необхідних витрат так і не надала, при цьому повідомила, що вона самостійно буде їх оплачувати, йому лише необхідно тільки збільшити суму виплат на її картковий рахунок. Відповідач вказує, що на даний час він не має коштів в сумі достатній для сплати аліментів, оскільки має значні фінансові зобов'язання, а тому стягнення аліментів в розмірі 40 000 грн. призведе до втрати ним можливості виплати кредитних зобов'язань, та як наслідок звернення стягнення як на рухоме майно, так і на нерухоме майно, що у подальшому призведе до фінансових втрат та неможливості в подальшому забезпечити дітей житлом.
У зв'язку з вищевикладеним просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
31.01.2019 року відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
04.02.2019 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позов про стягнення аліментів в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилався на необґрунтованість заявлених позовних вимог, зазначив, що на сьогоднішній день надає кошти в добровільному порядку на утримання дітей, в середньому близько 30 000 грн. щомісячно, а саме сплачує витрати на навчання дітей, харчування, інколи купує одяг, сплачує комунальні послуги, сплачує витрати на гуртки та дозвілля дітей, купує продукти харчування, готовий сплачувати аліменти в розмірі 4 000 грн. щомісячно на двох дітей .
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, 07 липня 2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 821 (а.с.7).
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-9), які проживають разом із матір'ю.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 184 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що відповідач приймає самостійно участь в утриманні дітей, як пояснював в середньому витрачає близько 30 000 грн. щомісячно, готовий сплачувати аліменти в розмірі 4 000 грн. щомісячно на двох дітей.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечувала того, що відповідач на сьогоднішній день сплачує за навчання в гімназії та за харчування в гімназії, не заперечувала, що інколи купує одяг. В судовому засіданні представник позивача зазначила, що вона не впевнена відносно сплати комунальних платежів відповідачем.
Разом з тим доводи відповідача представником позивача належними та допустимими доказами спростовані не були, а відповідач в свою чергу надав докази на підтвердження того, що він взяв на себе значну частину витрат по утриманню дітей. Також в судовому засіданні відповідач пояснював, що він сплачує, як комунальні платежі за квартиру в якій проживає позивач з дітьми, так і виплачує кредит на дану квартиру щоб діти не залишилися без житла. Позивачі дані доводи відповідача не спростували. Окрім того, в судовому засіданні представник позивача пояснювала, що на даний час батько дійсно приймає участь в утриманні дітей, однак її довіритель не впевнена, що він це буде робити завжди, а тому і звернулася до суду.
Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 264 ЦПК України встановила, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Враховуючи вищевказане, беручи до уваги матеріальний стан сторін, обов'язку обох батьків по утриманню дітей та з урахуванням того, що відповідач приймає участь у матеріальному утриманні дітей, що не спростовано позивачем, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітніх синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн., щомісячно, на кожну дитину, починаючи стягнення з 31 серпня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.181-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 19, 81, 133, 141, 258, 265, 279, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Київ, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 (ІПН- НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 31 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Київ, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 (ІПН- НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 31 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Київ, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 листопада 2019 року.
Суддя: