Справа № 755/13545/18
"08" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 липня 2018 року за № 12018100120000726 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, Запорізької області, росіянина, громадянина України, працюючого зі слів сезонним працівником, а саме оператором тиру у ПКіВ «Гідропарк», одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого періодично за адресою: АДРЕСА_2 (не житлове приміщення) та зі слів у АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2013 року за ч. 1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358, ст.70 КК України; вироком Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року за ч. 3 ст.357, ч.3 ст.358, ч.2 ст. 259, ст.ст.70,71 КК України; вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2016 року за ч. 2 ст.259, ст.72 КК України до 4 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,
за участю учасників кримінального провадження
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, 16 липня 2018 року приблизно о 06 годині 50 хвилин, перебував на пероні станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен». В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками на станції метро «Гідропарк» КП «Київський метрополітен».
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 16 липня 2018 року приблизно о 06 год. 50 хв., використовуючи особистий мобільний телефон марки «Nokia X1», в середині якого встановлено сім-карту оператора мобільного зв'язку «Лайфселл» з номером НОМЕР_1 , здійснив дзвінок на телефон спецлінії управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУНП у м. Києві, в ході якого достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості в населення, порушить громадську безпеку, повідомив про підготовку вибуху на станції метро «Гідропарк» КП «Київський метрополітен».
В ході виїзду слідчо-оперативної групи на станцію метро «Гідропарк» КП «Київський метрополітен», вище вказане повідомлення ОСОБА_3 про підготовку вибуху на станції метро «Гідропарк», не підтвердилося. Перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин на станції метро «Гідропарк», не виявлено, а повідомлення про підготовку вибуху є завідомо неправдиве.
Крім того, ОСОБА_3 16 липня 2018 року приблизно о 08 годині 29 хвилин перебував на пероні станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен». В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на повторне завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками на станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен», яка знаходиться в Дніпровському районі м. Києва.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 16 липня 2018 року приблизно о 08 годині 29 хвилин, використовуючи особистий мобільний телефон марки «Nokia X1», в середині якого встановлено сім-карту оператора мобільного зв'язку «Лайфселл» з номером НОМЕР_1 , здійснив дзвінок на телефон спецлінії управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУНП у м. Києві, в ході якого, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості в населення, порушить громадську безпеку, повторно повідомив про підготовку вибуху на станції метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен».
В ході виїзду слідчо-оперативної групи на станцію метро «Лівобережна» КП «Київський метрополітен», вище вказане повідомлення ОСОБА_3 про підготовку вибуху на станції метро «Лівобережна», не підтвердилося. Перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин на станції метро «Лівобережна», не виявлено, а повідомлення про підготовку вибуху є завідомо неправдиве.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Так, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що він працював у ПКіВ «Гідропарк» в тирі. 16 липня 2018 року о 02 годині 00 хвилин у нього був відвідувач. Відвідувач розповів йому що при собі має гранати. В подальшому вони почали вживати спиртні напої та в ході розмови виявилось, що даний чоловік озлоблений на молодь, яка нічого не знає про події на Донбасі. Вранці, 16 липня 2018 року він вийшов на платформу метро «Гідропарк» та звернув увагу на те, що вагони поїздів були максимально заповнені людьми, а потім побачив чоловіка з яким вночі випивав. Чоловік показав йому пакет з гранатами та в цей момент вони висипались на підлогу, після чого чоловік зібрав їх та побіг в перший вагон потяга, а він в свою чергу зайшов в інший. Перебуваючи у вагоні він звернув увагу, що на пероні під другою лавкою від другого виходу метро «Гідропарк» залишилась одна граната, а тому була загроза вибуху. Приїхавши на станцію метро «Лівобережна» він вийшов з вагона та близько години думав над тим чи здійснювати телефонний дзвінок на лінію 102. Через деякий час він знову зустрів цього чоловіка і звернув увагу що його пакет напівпорожній. Він одразу зателефонував на номер 102 зі свого особистого номеру телефону НОМЕР_1 , представився своїм справжнім прізвищем, вказав місце де лежить граната та щоб прискорити дії поліції зазначив, що через 15 хв. вона вибухне. Пояснював, що виконував свій громадянський обов'язок, щоб відвернути небезпеку та за цих обставин діяв згідно з інструкцією метрополітену в якій зазначено, що в таких ситуаціях потрібно телефонувати на номер 102. Через деякий час він повторно зателефонував зі свого телефону на номер 102, але у зв'язку з тим, що раніше був засуджений за аналогічний злочин, представився прізвищем свого лікаря ОСОБА_11 та повідомив, що на станції метро «Лівобережна» під кожною лавкою лежить граната. Після здійснення телефонних дзвінків на лінію 102 він повернувся до приміщення де він працює і заснув. В цей же тобто 16 липня 2018 року, приблизно о 14 годині 00 хвили йому зателефонували на його мобільний телефон та запитали чи дзвонив він на номер 102. Відповівши на даний дзвінок він назвав своє місце перебування та знову заснув. Через деякий час до нього зайшли двоє чоловіків які представились працівниками поліції та яким він підтвердив, що справді здійснював телефонні дзвінки, а в подальшому вказав місце де знаходилась граната. В подальшому його було доставлено до управління поліції, де були складені процесуальні документи за участю захисника. Після затримання він дійсно повідомляв понятим, що ціни на проїзд в громадському транспорті підняті не обгрунтовано та чому ніхто не протестує.
Будучи повторно допитаним у судовому засіданні 05 листопада 2019 року обвинувачений ОСОБА_3 надав суду в цілому аналогічні покази, уточнивши, що алкогольні напої до повідомлення про замінування станцій метро не вживав, а лише після.
Будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожен окремо, зазначили суду, що як працівники УП в метрополітені ГУ НП в м. Києві, 16 липня 2018 року здійснювали відпрацювання за фактом повідомлення про замінування станції метро «Лівобережна» та «Гідропарк». У вказаний день, вранці по спецлінії 102 зателефонувала невідома особа та повідомила про замінування станції метро «Лівобережна» та «Гідропарк» в м. Києві. Вказана інформація була перевірена, однак свого підтвердження не знайшла. В ході першочергових розшукових дій особу, яка здійснила дані повідомлення було розшукано, ним виявився ОСОБА_3 . В подальшому у ОСОБА_3 в присутності понятих було вилучено мобільний телефон «Нокіа» з якого він здійснював повідомлення до спецлінії 102. Як пояснив ОСОБА_3 своїми діями він виражав протест проти підняття цін на проїзд в громадському транспорті.
Будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 кожен окремо, зазначили суду, що ними як працівниками КП «Київський метрополітен», 16 липня 2018 року було здійснено огляд станції метро «Гідропарк» до прибуття працівників поліції після повідомлення про її замінування. Після евакуації громадян та закриття станції був проведений огляд, однак вибухових пристроїв виявлено не було. В подальшому на станцію прибули працівники поліції зі службовою собакою, які не знайшли жодних заборонених предметів.
Будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кожен окремо, зазначили суду, що як працівники КП «Київський метрополітен», 16 липня 2018 року здійснювали першочерговий огляд станції метро «Лівобережна» у зв'язку з повідомлення про її замінування. Після евакуації громадян та закриття станції був проведений огляд та жодних заборонених предметів виявлено не було. В подальшому на станцію прибули працівники поліції зі службовою собакою, які не знайшли жодних вибухових пристроїв.
Будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_20 , зазначив суду, що він працює в КП «Київський метрополітен». 16 липня 2018 року він перебував на робочому місці на станції метро «Гідропарк». Його було запрошено в якості понятого під час проведення огляду, зокрема мобільного телефону, який був вилучений у ОСОБА_3 та з якого було здійснено повідомлення про замінування станції метро «Лівобережна» та «Гідропарк». В подальшому ОСОБА_3 повідомив, що здійснив декілька дзвінків з вилученого у нього мобільного телефону до поліції про замінування станцій метро «Лівобережна» та «Гідропарк», тим самим своїми діями виражав свою незгоду з підняттям тарифів на проїзд в громадському транспорті.
Вказані показання свідків суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення, зокрема, і те, що обвинувачений здійснював телефонні дзвінки до поліції про замінування станцій метрополітену, як і те, що після проведення огляду території станцій вибухових пристроїв виявлено не було.
Обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.
Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України стороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх надано не було.
Клопотань про повторний допит свідків стороною захисту заявлено не було. Зважаючи на багаторазове задоволення вимог обвинуваченого щодо заміни захисників та відмову ОСОБА_3 у судовому засіданні 15.01.2019 року від участі захисника, в якому останній повідомив, що захист своїх прав буде здійснювати самостійно і відмова не пов'язана з його матеріальним становищем чи станом здоров'я, допит свідка в судовому засіданні від 24.01.2019 року було проведено без участі захисника, як наслідок суд, у цій ситуації вважає, що право обвинуваченого на захист під час судового розгляду порушено не було.
Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_21 зазначив суду, що працюючи експертом, і будучи ознайомленим з правами та обов'язками експерта, та попередженим про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст. 384, 385, 387 КК України, здійснював на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_22 судово-психіатричну експертизу у рамках цього кримінального провадження. Експертизу було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими.
Експертиза була проведена саме на підставі наданих матеріалів кримінального провадження та клінічного огляду обвинуваченого.
Наявних даних було достатньо для проведення експертизи, аби здійснити докладний опис проведених досліджень та зробити за їх результатами висновок, зокрема надати обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які б ґрунтувалися на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.
При цьому, експерт однозначно зауважив, що ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому дій мав розлади психіки, внаслідок вживання алкоголю, однак за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Поряд з цим, будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_23 зазначила суду, що працюючи психологом (судово-психіатричний експерт), і будучи ознайомленою з правами та обов'язками експерта, та попередженою про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст.384, 385, 387 КК України, здійснювала на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_22 судово-психіатричну експертизу у рамках цього кримінального провадження. Експертизу було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими.
Крім того експерт наголосила, що в процесі даного дослідження нею було здійснено бесіду з обвинуваченим та дослідження за допомогою методів, що зазначені у висновку.
Решту обставин пов'язаних з проведенням експертизи, повідомити не може, оскільки вони не входили до її компетенції.
Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.
Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Тож, аналізуючи зміст пояснень експертів суд визнає їх належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Також, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Згідно протоколу ОМП з фото таблицею складеного слідчим СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 07 год. 30 хв. до 08 год. 00 хв. в присутності понятих та інспектора - вибухотехніка слідує, що під час огляду території станції метро «Гідропарк» підозрілих предметів та речей виявлено не було.
Згідно акту перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів складеного групою спеціалістів - вибухотехніків Вибохотехнічного управління ГУ НП в м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 07 год. 30 хв. до 08 год. 00 хв. слідує, що під час огляду території станції метро «Гідропарк» вибухових пристроїв та вибухових речовин не виявлено.
Згідно акту про застосування службового собаки КЦ ГУНП в м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 07 год. 30 хв. до 08 год. 00 хв. слідує, що під час огляду території станції метро «Гідропарк» вибухових пристроїв та вибухових речовин не виявлено.
Згідно протоколу ОМП з фото таблицею складеного слідчим СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 09 год. 05 хв. до 09 год. 25 хв. в присутності понятих та старшого інспектора - вибухотехніка слідує, що під час огляду території станції метро «Лівобережна» підозрілих предметів та речей виявлено не було.
Згідно акту перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів складеного групою спеціалістів - вибухотехніків Вибохотехнічного управління ГУ НП в м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 09 год. 05 хв. до 09 год. 25 хв. слідує, що під час огляду території станції метро «Лівобережна» вибухових пристроїв та вибухових речовин не виявлено.
Згідно акту про застосування службового собаки КЦ ГУНП в м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 09 год. 05 хв. до 09 год. 25 хв. слідує, що під час огляду території станції метро «Лівобережна» вибухових пристроїв та вибухових речовин не виявлено.
Згідно протоколу ОМП з фото таблицею складеного слідчим СВ управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві 16 липня 2018 року в період часу з 14 год. 30 хв. до 15 год. 00 хв. в присутності понятих та обвинуваченого слідує, що в приміщенні кімнати поліції станції метро «Гідропарк» було виявлено особу чоловічої статі, яка представилась ОСОБА_3 та який повідомив, що вранці 16 липня 2018 року ним було здійснено два дзвінки на спецлінію «102» про замінування станцій метро «Лівобережна» та «Гідропарк» з метою перевірки роботи спецслужб.
Також у обвинуваченого ОСОБА_3 було виявлено та вилучено мобільний телефон «NOKIA X1» ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім карткою оператора «lifecell» № НОМЕР_1 , з якого як пояснив останній він перебуваючи на станції метро «Лівобережна» в м. Києві здійснив дзвінки на спецлінію «102» про замінування станцій метро «Лівобережна» та «Гідропарк».
Порушень вимог ст.ст. 104-106, 234, 237, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.
При цьому, суд враховує, що даний протокол було підписано обвинуваченим без будь-яких зауважень та доповнень, у тому числі в частині його пояснень про здійснення ним дзвінків на спецлінію «102» про замінування станцій метро «Лівобережна» та «Гідропарк», хоча про такі права він знав, адже йому було роз'яснено останні, зокрема передбачене п. 5 ст. 42 КПК України - давати пояснення та в будь-який момент відмовитися давати їх.
З протоколу огляду предмету від 17 липня 2018 року випливає, що у ході огляду предмету, а саме мобільного телефону «NOKIA X1» в корпусі чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 з сім карткою оператора «lifecell» абонентський номер НОМЕР_4 , було виявлено в підпункті «Контакти» телефонні дзвінки, а саме з абонентського номеру НОМЕР_4 на номер спецлінії «102»: 16 липня 2018 року о 08 год. 07 хв. тривалістю 00:45 сек., 16 липня 2018 року о 08 год. 10 хв. тривалістю 00:44 сек., 16 липня 2018 року о 08 год. 23 хв. тривалістю 00:14 сек., 16 липня 2018 року о 08 год. 24 хв. тривалістю 00:24 сек., 16 липня 2018 року о 08 год. 24 хв. тривалістю 02:14 сек.
З протоколу огляду предмету від 04 вересня 2018 року випливає, що у ході огляду предмету, а саме оптичного диску CD-R 700mb, 80 min, 52х, серія LH31500I05089815D5, при установленні диску в дисковод персонального комп'ютера було виявлено аудіофайли: 2018071606291300813840pri, 2018071608012202613940pri, 2018071608061200713900pri, 2018071608185100013920pri, 2018071608194700213960 pri, 2018071608201700413900pri, 2018071608012202613940pri.
Крім того було здійснено огляд карти пам'яті ТЕАМ «microsd» 8GB при установленні якої до персонального комп'ютера було виявлено файл в форматі «.AVI» під назвою «00000».
З протоколу огляду предмету від 05 вересня 2018 року випливає, що у ході огляду предмету, а саме оптичного диску CD-R 700mb, 80 min, 52х, серія LH31500I05089815D5, при установленні диску до персонального комп'ютера та відкритті аудіофайлів: 2018071606291300813840pri, 2018071608012202613940pri, 2018071608061200713900pri, 2018071608185100013920pri, 2018071608194700213960pri, 2018071608201700413900pri, 2018071608012202613940pri, чутно розмову осіб чоловічої статі та особи жіночої статі, в ході яких особа чоловічої статі представляючись ОСОБА_11 повідомляє про замінування станції метро «Гідропарк» його другом чи сином на ім'я ОСОБА_24 . На інших файлах особа, яка представилась ОСОБА_25 , повідомляє про наявність на станції метро «Лівобережна» вибухових пристроїв та здійснення вибуху через 15 хвилин, а також повідомляє, що з цього дня проїзд в метрополітені коштує 8 грн.
З протоколу огляду предмету від 04 вересня 2018 року та додатку до нього випливає, що у ході огляду предмету, а саме оптичного диску CD-R 700 MB 52x з написом «18976 вх 19877 вх», при установленні диска до персонального комп'ютера було виявлено папку з назвою «18976_29_09_2018», у якій міститься файл в форматі «xlsx» під назвою «380939885492_16.07.2018_16.07.2018», з якого вбачається, що з абонентського номеру НОМЕР_1 у період часу 16 липня 2018 року з 06 год. 33 хв. по 09 год. 45 хв. в зоні дії базових станцій ТОВ «lifecell» (м. Київ, шосе Броварське, 10А, Луначарського 4А) було здійснено 7 сім викликів на номер «102».
Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 237 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.
Відповідно до протоколу затримання обвинуваченого від 16 липня 2018 року час його фактичного затримання - 14 год. 30 хв. 16 липня 2018 року, а підстава затримання - ч. 1 ст. 208 КПК України, якою визначено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, як наслідок відомості відображені у цьому протоколі, підтверджують інші обставини. Під час затримання, в порядку встановленому КПК України, у присутності двох понятих та захисника ОСОБА_7 , у ОСОБА_3 особистих речей при собі не виявлено.
Факт порушення правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу установлений у ході судового розгляду, не був, так як обшук обвинуваченого, на момент його затримання, був здійснений з передумови передбаченої КПК України, а саме у порядку його ч. 3 ст. 208 КПК України.
При цьому, з дослідженого судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновку експерту, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 394 від 08 серпня 2018 року слідує, що при судово-психіатричній експертизі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наступне: - ОСОБА_3 страждав під час скоєння інкримінованих йому дій та страждає в даний час на органічний розлад особистості та поведінки змішаного ґенезу (ЧМТ, алкоголізація), F 07.8 за МКХ-10; ОСОБА_3 за своїм психічним станом міг під час скоєння інкримінованих йому дій та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_3 за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. За своїм психічним станом він може приймати участь у слідчих діях та постати перед судом; ОСОБА_3 страждає на хронічний алкоголізм (психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності від алкоголю, в даний час стан відміни алкоголю неускладнений, F 10.30 за МКХ-10. Він потребує лікування від цього захворювання. Протипоказань до такого лікування не виявлено.
Також судом з метою всебічного, повного, і об'єктивного з'ясувати всіх обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, за клопотанням сторони захисту було призначено стаціонарну судово - психіатричну експертизу для повторного з'ясування питання психічного стану обвинуваченого.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 123 від 01 жовтня 2019 року слідує, що при судово-психатричній експертизі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наступне.
У період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення останній виявляв ознаки органічного розладу особистості (F 07/0 за МКХ-10), епізодичного зловживання спиртними напоями (F 10.21 за МКХ-10). В теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки органічного розладу особистості ( 07.0 за МКХ-10), епізодичного зловживання алкоголем (F 10.21 за МКХ-10). За своїм психічним станом ОСОБА_3 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
У період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення останній за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Питання осудності, як юридичне виходить поза межі компетенції судово-психіатричних експертів.
Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу, що його вчинила та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Щодо дослідженої судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновку експерта, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, то слід відмітити, що судовим слідством встановлено, що висновок судової фоноскопічної експертизи №9/448 від 31 серпня 2018 року, не доводить собою обставин регламентованих ст. 91 КПК України, у світлі чого суд сприймає його критично, як такий що не містить у собі важливих фактичних даних для справи.
Тим самим, означений висновок не може сприйматися, як належний через призму норм ст. 85 КПК України, яка указує, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Поряд з цим слід ураховувати, що Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_26 , яке ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, а саме з боку обвинувачення та захисту, з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України, задоволено.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Не зважаючи на не невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушень (злочину), його вина повністю доводиться показаннями свідків, які є послідовними, логічними, не викликають у суду жодних сумнівів з точки зору їх достовірності та узгоджуються з іншими доказами у справі.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 надані ним в суді, в яких він не визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), є непослідовними, не узгоджуються між собою, мають істотні розбіжності, а тому на думку суду є неправдивими.
Суд вважає заперечення обвинуваченим своєї вини способом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (злочин).
Тож суд, враховуючи докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи в частині перебігу подій зі слів обвинуваченого, враховуючи, зокрема, надані показання свідків та дані досліджених протоколів, за своєю суттю в цій частині сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, а саме: завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчиненого повторно за обставин, встановлених судом.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним, у цій справі, в ході судового розгляду з'ясовано, що обвинувачений зробив неправдиві повідомлення про підготовку вибуху, повторно, розуміючи при цьому, що такі дії порушать громадський порядок та спокій, нормальне та стабільне функціонування підприємства, а також роботу транспорту та іншої інфраструктури.
А тому, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 259 КК України так, як він скоїв завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчиненого повторно.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Щодо твердження сторони захисту про не надання доступу до матеріалів досудового розслідування, а також проведення судом допиту свідків, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які не були допитані під час досудового розслідування та протоколи допиту який не були надані стороні захисту, то останнє спростовується протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 07 вересня 2018 року, проведеного за участю ОСОБА_3 та його захисника. (Т.2 а.с.131-134).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставин, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд не вбачає.
Обставин, що обтяжують покарання, у розумінні ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, його вік, задовільний стан здоров'я, а саме відповідно до даних ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 16 липня 2019 року перебуває на обліку з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, 2 ст., ризик 3 СН І, ішемічна хвороба серця (дифузний кардіосклероз, серцева недостатність І ст.), однак термінового стаціонарного лікування не потребує, має постійне місце реєстрації, прийнятні характеристики, спосіб життя (офіційно не працює, на даний час працює в ДУ «Київський слідчий ізолятор» викладачем у вечірній школі, раніше судимий, за вчинення злочинів в тому числі проти громадської безпеки, одружений); позицію прокурора щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 259 КК України у виді позбавлення волі.
Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності (за відсутності вмотивованого клопотання), звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.259 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з моменту затримання, а саме з 16 липня 2018 року.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 3432 гривень (висновок № 9-448 від 31 серпня 2018 року).
Речовий доказ у кримінальному проваджені - оптичний диск CD-R 700 MB 52x з написом «18976 вх 19877 вх» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ у кримінальному проваджені - мобільний телефон «NOKIA X1» з сім карткою оператора «lifecell» абонентський номер НОМЕР_4 , який зберігається в камері схову речових доказів УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві - залишити у володінні ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя