Справа № 755/15745/19
"06" листопада 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Масюка Олександра Федоровича інспектора 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 1537486 від 20.09.2019 про накладення на нього адміністративного стягнення (штрафу у розмірі 340 грн) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, яку виніс інспектор 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Масюк Олександр Федорович, а також закрити дану справу про вказане адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.09.2019 о 01:10:22 інспектор 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Масюк О.Ф., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 73, виніс постанову серії ЕАК № 1537486 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови, водій ОСОБА_1 20.09.2019 01:06:16 м. Київ, вул. Зодчих, 73, керував транспортним засобом Renault Логан НОМЕР_1 , в якого не працював задній габаритний вогонь в темний час доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. На думку позивача, викладене у постанові не відповідає дійсності та в недотримання вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП не є обставиною справи, так як зазначений транспортний засіб за своїми конструктивно-технічними характеристиками не має «задній габаритний вогонь», у зв'язку з чим інспектор поліції не мав права вказувати у постанові про порушення позивачем п. 31.4.3 Правил дорожнього руху та робити висновок про порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 121 КУпАП. Крім того, зазначена постанова не містить посилань на будь-які докази, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, зокрема, відеозапис події. Крім того, у постанові невірно зазначено відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, зокрема, щодо адреси проживання останнього. Оскаржувана постанова серії ЕАК № 1537486 від 20.09.2019 не містить підпису інспектора поліції, який її склав, який також не запропонував її підписати позивачу, а також за своєю формою, в тому числі і щодо викладення в ній прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не відповідає встановленим до неї вимогам. Позивач під час керування 20.09.2019 о 01:06:16 год. за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 73, не знав та міг передбачати про те, що цей момент автомобіль може рухатись із несправним зовнішнім світловим приладом, так як перед виїздом особисто перевірив та переконався, що всі зовнішні світлові прилади в той момент працювали у належному режимі. При цьому, конструкція вказаного автомобіля не передбачає наявності на панелі приборів індикатора режиму роботу (несправності) таки задніх зовнішніх світлових приладів, отже під час руху автомобіль об'єктивно не може бачити режим роботи саме задніх зовнішніх світлових приладів. Позивач вважає, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем формально і без дотримання положень ч. 1 ст. 280 КУпАП, відповідачем було неповно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, не досліджено наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, а розгляд справи здійснено впродовж лише чотирьох хвилин.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2019 відкрито провадження у цій справі, яку призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та призначено судове засідання на 06.11.2019, сторонам встановлено процесуальні строки подачі заяв по суті справи.
Будь-яких заяв по суті справи від учасників справи до суду не надійшло.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Як убачається з матеріалів справи, 20 вересня 2019 року відповідачем - інспектором 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Масюком О.Ф. відносно позивача було складено постанову серії ЕАК №1537486 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Зі змісту вказаної постанови убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Київ, Дніпровський район АДРЕСА_1 , 20.09.2019 01:06:16 у м. Київ, вул. Зодчих, 73, керував транспортним засобом Renault Логан НОМЕР_1 , в якого не працював задній габаритний вогонь в темний час доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що унормовані в Постанові Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху», яку затверджено постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 31.4.3 Розділу 31 цих Правил забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Зовнішні світлові прилади:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складена відповідачем не в автоматичному режимі.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція).
Так, п. 4 Розділу І вказаної Інструкції встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно п.п. 1, 2, 5 Розділу IV вказаної Інструкції передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
За вимог п. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
В той же час, вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачені ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення.
Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 9 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
Як убачається із оскаржуваної постанови, остання, не підписана посадовою особою, яка розглянула справу, не містить відомостей про дату отримання її з боку особи, відносно якої було складено постанову, а також будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 121 КУпАП, а стороною відповідача будь-яких спростовуючих відомостей щодо даних фактів надано не було. Крім того, оспорювана постанова не містить конкретних посилань на виявлені працівником поліції несправності транспортного засобу, за наявності яких, у відповідності до п.31.4.3. ПДР України заборонена експлуатація транспортного засобу. Посилання у постанові на те, що не працює задній габаритний вогонь, не є належним обґрунтуванням постанови та відповідно, до постанови не додано доказів на підтвердження таких обґрунтувань.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його дій під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не надано доказів на яких ґрунтується висновок (постанова) про вчинення особою - ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративного впливу проводяться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.
Як роз'яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Дана вимога також порушена відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність його дій під час винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не надано доказів на яких ґрунтується висновок (постанова) про вчинення особою - ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на вищевикладене, постанова серії ЕАК № 1537486 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заявлена позивачем вимога про визнання протиправною оскаржуваної постанови не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав позивача.
Належним способом відновлення прав ОСОБА_1 , на захист яких був поданий даний адміністративний позов, є скасування постанови від 20.09.2019 серії ЕАК № 1537486 та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, оцінивши наявні у справі докази в розрізі пред'явлених позовних вимог в розрізі даного спору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Масюка Олександра Федоровича інспектора 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 251, 276, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, Правилами дорожнього руху, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», Правилами дорожнього руху, ст. ст. 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 268, 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Масюка Олександра Федоровича інспектора 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції (м. Київ вул. Народного ополчення, 9) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1537486 від 20 вересня 2018 року винесену інспектором 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Масюком Олександром Федоровичем щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1 ст. 121 КУпАП - скасувати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу Адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: