ЄУН 337/4941/19
6/337/173/2019
12 листопада 2019р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бойко О.О.
заявника - державного виконавця Тимофєєвої О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя подання заступника начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Тимофєєвої Ольги Геннадіївни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,
11.11.2019р. до суду надійшло зазначене подання, яке державний виконавець мотивує тим, що на примусовому виконанні у Запорізькому районному ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області перебуває виконавче провадження №58711081 з виконання наказу №908/4055/15, виданого 25.09.2015р. Господарським судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фідлайф» грошових коштів на загальну суму 203719,06грн. Виконавче провадження відкрито 27.03.2019р. Копія постанови направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому документі. В межах виконавчого провадження державним виконавцем здійснені певні виконавчі дії - направлені запити щодо з'ясування майнового стану боржника, накладено арешт на належне йому нерухоме майно та транспортний засіб. Однак боржник протягом тривалого часу ухиляється від виконання рішення суду, є відомості про те, що він неодноразово виїжджав за межі України, що відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судовому засіданні державний виконавець Тимофєєва О.Г. заявлені вимоги підтримала повністю, просить подання задовольнити. Додатково суду пояснила, що дане виконавче провадження перебуває на виконанні в Запорізькому районному ВДВС за місцем знаходження нерухомого майна боржника - АДРЕСА_1 н, АДРЕСА_2 . В межах даного виконавчого провадження були зроблені запити з метою з'ясування майнового стану боржника, отримано інформацію, що будь-яких доходів, рахунків в банках він не має. Також отримано інформацію про належність йому нерухомого майна - Ѕ частини свинарника на 1200голів за адресою: АДРЕСА_2 , та транспортного засобу FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На вказане майно накладено арешт, автомобіль оголошено у розшук. На даний час залучений спеціаліст для здійснення оцінки вартості нерухомого майна з метою його подальшої реалізації. Про усі виконавчі дії боржник повідомлявся за двома адресами, зазначеними у виконавчому документі. Відомостей про отримання ним направлених документів в матеріалах виконавчого провадження поки немає. Боржник до державного виконавця не викликався, місце його проживання, перебування не з'ясовувалось, але відомо, що він має паспорт для виїзду за кордон і неодноразово виїжджав за межі України в пошуках роботи.
Суд, вислухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, вважає подання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Запорізькому районному ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області перебуває наказ Господарського суду Запорізької області №908/4055/15 від 25.09.2015р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , поштова адреса АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фідлайф» (площа Конституції, б.1 м.Донецьк Донецької обл.., поштова адреса: вул..Зарічна, б.124 с.Бараниківка Кремінського р-ну Луганської обл.., код ЄРДПОУ 35710888) грошових коштів на загальну суму 203719,06грн.
Постановою державного виконавця від 27.03.2019р. відкрито виконавче провадження №58711081, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї неправдивих відомостей.
Копія цієї постанови 27.03.2019р. надіслана сторонам виконавчого провадження, в т.ч. боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
18.10.2019р. копія зазначеної постанови повторно направлена боржнику ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_4 .
З наданих суду копій документів виконавчого провадження №58711081 вбачається, що державним виконавцем направлялись запити до уповноважених органів з метою виявлення доходів та майна боржника, отримані відповіді на них, винесено постанову про накладання арешту на належне боржнику нерухоме майно - Ѕ частину свинарника на 1200голів, інв..№51 за адресою: АДРЕСА_2 , на належний боржнику транспортний засіб FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оголошено його у розшук, також винесена постанова про залучення до виконавчого провадження спеціаліста з метою отримання вихідних даних об'єкта нерухомості для подальшої оцінки його вартості та реалізації, надані доручення іншим органам ДВС встановити факт проживання боржника та здійснити перевірку його майнового стану за зазначеними у виконавчому документі адресами тощо.
На даний час виконавче провадження не закінчено, рішення боржником не виконано.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.1-3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р. №3857-XII (далі - Закон).
П.5 ч.1 ст.6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством (ч.3 ст.6 Закону).
Відповідно до ст.13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для застосування відносно боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
В даному випадку суд виходить з того, що аналіз вищевикладених норм чинного законодавства свідчить про те, що громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України лише у випадку його ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання цих зобов'язань.
Разом з тим, чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня. У сучасній українській мові це слово тлумачиться як: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду на ці значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у вищевказаних Законах, слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).
Вирішуючи справу, суд виходить з того, що відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК вказане подання розглядається судом без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, лише за участю державного виконавця, тому саме на останнього покладається тягар доказування обставин, які є істотними для вирішення даної справи, зокрема, факту ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення про стягнення з нього грошових коштів на користь стягувача ТОВ «Фідлайф».
Однак, в порушення вищевказаних норм права, державний виконавець не обґрунтував, які саме діяння боржника ОСОБА_1 свідчать про його ухилення від виконання рішення суду, і не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цього.
При ухваленні судового рішення у цій справі, суд не приймає до уваги доводи державного виконавця про те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, оскільки не виконує це рішення протягом тривалого часу.
Суд вважає, що сам по собі факт добровільного невиконання боржником рішення суду не може свідчити про його ухилення від виконання зобов'язання і відповідно не може бути підставою для застосування до особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Про ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання судового рішення не може свідчити і факт його неодноразового перетину державного кордону України, на що також посилається державний виконавець, оскільки причини виїзду за межі України не з'ясовані, поважність таких причин не встановлена.
Також суд враховує, що в наданих державним виконавцем копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні відомості про те, що боржнику ОСОБА_1 взагалі відомо про покладання на нього судовим рішенням обов'язку сплатити ТОВ «Фідлайф» певну суму грошових коштів та про наявність відкритого виконавчого провадження.
Як встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась боржнику 27.03.2019р. та 18.10.2019р., однак відомостей про отримання ним цих рекомендованих відправлень в матеріалах справи немає. Як зазначив державний виконавець в судовому засіданні, ці поштові відправлення до ВДВС як не вручені на даний момент не повернулись.
Також боржнику направлялись копії інших постанов державного виконавця - про накладання арешту на майно, розшук транспортного засобу, про стягнення витрат виконавчого провадження, відомостей про їх отримання боржником також в матеріалах справи немає. До того ж вони винесені державним виконавцем протягом жовтня 2019р.
Надані державним виконавцем доручення іншим відділам ДВС щодо встановлення факту проживання боржника та перевірки його майнового стану за адресами, зазначеними у виконавчому документі, які також датовані 18.10.2019р. та 23.10.2019р., на даний момент не виконані, відповідна інформація не з'ясована.
В межах даного виконавчого провадження фактично з березня 2019р. по теперішній час місце проживання, перебування боржника ОСОБА_1 державним виконавцем не з'ясовано, боржник до державного виконавця не викликався, його розшук не оголошувався.
За таких обставин, у суду немає підстав вважати, що боржник ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про покладений на нього судовим рішенням обов'язок сплатити грошові кошти на користь ТОВ «Фідлайф» і маючи реальну можливість виконати його, навмисно не виконує судове рішення, тобто ухиляється від виконання свого обов'язку.
Крім того, суд враховує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним засобом, який може бути застосовано, зокрема, з метою захисту прав і свобод інших осіб, в даному випадку стягувача. Однак суду не надано доказів на підтвердження того, що на даний час неможливо захистити права стягувача іншими засобами, ніж застосування такого обмеження до боржника.
Так, на думку суду, стягувач скористався своїм правом на примусове виконання судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 , в межах виконавчого провадження встановлений факт належності боржнику нерухомого майно та транспортного засобу, на які накладено арешт, автомобіль оголошений у розшук, і, як зазначив державний виконавець в судовому засіданні, в подальшому будуть вчинені заходи щодо реалізації арештованого майна боржника, тобто виконавче провадження триває і можливість задоволення вимог стягувача не вичерпана.
На підставі вищевикладеного, в задоволенні вказаного подання слід відмовити.
Керуючись ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян України», ст.4,5,209,210,377-1 ЦПК України,суд
В задоволенні подання заступника начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Тимофєєвої Ольги Геннадіївни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 13.11.2019р.
Суддя Н.А.Мурашова
12.11.2019