328/2633/19
13.11.2019
13 листопада 2019 року м. Токмак
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Курдюков В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , яким просить розірвати шлюб між сторонами.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно до п.2.1.Інструкції «Про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державною судовою адміністрацією України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отримані доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно зі статтею 497 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право»подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).
Однак, такої угоди між сторонами для визначення підсудності Токмацькому районному суду Запорізької області до матеріалів позову не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального закону, за загальним правилом підсудності, позов про розірвання шлюбу пред'являється за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача (ч.1 ст.27 ЦПК України), однак за наявності підстав, передбачених ч.2 ст. 28 ЦПК України, позов може бути пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Із поданої заяви вбачається, що позивач пред'явила позов за місцем свого проживання, при цьому в порушення вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, не навела підстав, передбачених ч. 2 ст. 28 ЦПК України, і не надала доказів на їх підтвердження.
В позовній заяві про розірвання шлюбу позивач не вказала, чи мають сторони від шлюбу спільних неповнолітніх дітей.
Згідно ст.106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб припиняється шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суд враховує, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 Сімейного кодексу України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК України; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України.
З наданої позивачем позовної заяви не вбачається, що сторони мають чи не мають від шлюбу неповнолітніх дітей, тому не зрозуміло, чому саме до суду звертається позивач, чому не було вжито заходів досудового врегулювання спору, тобто розірвання шлюбу в органах РАЦС в разі відсутності від цього шлюбу дітей та спору між подружжям про спільне майно.
Отже, до матеріалів справи не додано підтвердження того, що позивач зверталася до органів РАЦС для отримання свідоцтва про розлучення та їй в цьому питанні було відмовлено.
Крім того, подана позовна заява та додатки до неї складені українською мовою.
Відповідно до частини 3 статті 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах документи повинні бути складені або перекладені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Відповідно до пункту 2.3. «Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року N 1092/5/54 доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
З метою своєчасного та правильного розгляду справи необхідно компетентному суду Держави Ізраїль надіслати судове доручення про вручення документів та проведення окремих процесуальних дій відносно ОСОБА_2 , відповідно до вимог Конвенції про вручення закордоном судових та поза судових документів у цивільних або комерційних справах.
Так, як позивачем подано позовну заяву з додатками лише на українській мові, що унеможливлює виконання судового доручення на території Держави Ізраїль позивачу необхідно надати належним чином перекладену на мову запитуваної сторони позовну заяву з усіма додатками.
Таким чином, встановивши відсутність усіх вище перелічених складових для відкриття провадження, суд дійшов висновку, що позовна заява містить певні недоліки, які позивачем мають бути усунені для відкриття провадження у справі і її розгляду у розумні строки на підставі доказів і відомостей, достатніх для ухвалення судом повного, об'єктивного і справедливого рішення.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її необхідно залишити без руху.
В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Запропонувати позивачу в 3-дений строк з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала не оскаржується.
Суддя: