Справа № 127/24633/19
Провадження № 2/127/3474/19
12.11.2019року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Перша вінницька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Перша вінницька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивовано тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті якої позивач звернувся до першої вінницької державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини та отримання документа, що підтверджує факт спадкування щодо належного позивачу за законом майна. Однак, постановою державного нотаріуса №4986/02-31 від 04.12.20189ркоу позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо земельної ділянки площею 0,0833га, розташованої у м. АДРЕСА_1 призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в зв'язку з тим, що державним нотаріусом з державного акту серія ЯЛ №272967 встановити склад спадкового майна неможливо, так, як в ньому зазначено, що земельна ділянка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 /2 частину земельної ділянки площею 0,0833га, розташованої в м. Вінниця АДРЕСА_1 призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акту на земельну ділянку серія ЯЛ №272967.
Ухвалою суду від 10.09.2019року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
02.10.2019року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесені рішення покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Постановою Першої вінницької державної нотаріальної контори №4986/02-31 від 04.12.2018року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_2 (а.с.10), в зв'язку з тим, що з державного акта встановити склад спадкового майна неможливо, так як в ньому зазначено, що земельна ділянка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 81 ЦПК України передбачає обов'язок доказування і подання доказів, а саме приписами частини першою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічна норма передбачена ч. 3 ст. 11 ЦПК України , а саме передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 4 цієї статті передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов'язок сторін довести ті обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753-0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутись з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що «...зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні».
Отже, у вказаному випадку слід було б визначити розмір частки померлої ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0833 га, розташованої по 2-му проїзду АДРЕСА_2 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №272967.
Так, позивачем визначена позовна вимога про визнання права власності в порядку спадкування на 1 /2 частку земельної ділянки, при цьому вимога про визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку не ставиться, а за відсутності вирішення якої, суд не вправі вирішити даний спір, оскільки згідно спірних правовідносин вимога про визнання права власності в порядку спадкування на частку земельної ділянки має бути похідною від вимоги про визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно, для того, щоби визнати право власності в порядку спадкування на частку земельної ділянки, згідно спірних правовідносин, в такому майні необхідно спочатку визначити частки кожного, й оскільки така вимога позивачем не ставиться, при вимозі про визнання права власності в порядку спадкування на частку земельної ділянки, вона підлягає відмові у задоволенні, як вимога, яка не забезпечена правильно обраним способом захисту порушеного права.
Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставною для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, визначений позивачем відповідач виконавчий комітет Вінницької міської ради є неналежним відповідачем у справі, оскільки ним має бути Вінницька міська рада.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-
В задоволені позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Перша вінницька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2019року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Виконавчий комітет Вінницької міської ради, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код ЄДРПОУ 03084813.
Перша вінницька державна нотаріальна контора, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 02885735.
Суддя: