Справа №127/30583/19
Провадження №1-кс/127/16821/19
12 листопада 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12019020010002294 від 22.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12019020010002294 від 22.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , 22.10.2019, близько 02.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні нічного клубу «Курсаль», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, помітив біля барної стійки раніше не знайомого йому ОСОБА_8 , який підійшов до нього та з яким у нього виникла словесна перепалка, яка відразу між ними вирішилася мирним шляхом, та вони розійшлися по залу нічного клубу. В подальшому, ОСОБА_8 продовжив відпочивати разом зі своїм малознайомим товаришем ОСОБА_9 , але в ході відпочинку між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 знову виникла словесна перепалка.
В ході цієї перепалки в ОСОБА_6 виник злочинний умисел на безпідставне, з хуліганських спонукань, заподіяння умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_6 з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, попередньо взявши до рук скляний предмет, заздалегідь заготувавши таким чином предмет для нанесення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар своєю головою в область обличчя ОСОБА_8 , внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на диван, що розташовувався позаду нього. В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 один удар лівою рукою в область обличчя справа. Одразу після цього ОСОБА_6 , діючи умисно, маючи на меті посилення своїх травмуючих дій, продовжуючи свої хуліганські дії, тримаючи у правій руці вищевказаний заздалегідь заготовлений скляний предмет, наніс ним ще один удар ОСОБА_9 в область голови зліва, спричинивши таким чином ОСОБА_9 тілесні ушкодження, згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого МКЛ ШМД № 24838 від 22.10.2019, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, різаної рани голови.
06.11.2019 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, якщо воно вчинене із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованому йому злочину, повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.10.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 22.10.2019; протоколами допиту свідків; копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого МКЛ ШМД № 24838 від 22.10.2019; протоколом допиту підозрюваного.
Санкція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_6 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених процесуальних обов'язків.
Таким чином, наявні реальні ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, вчинення ним незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення ним інших кримінальних правопорушень та перешкоджання таким чином кримінальному провадженню.
При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Домашній арешт не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійснення ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні, тощо.
Також, слід зазначити Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув'язнення, як виключну міру, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідчий в судовому засідання клопотання підтримала та просила задовольнити.
Прокурор клопотання слідчого підтримала, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання, а у разі обрання запобіжного заходу просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав думку адвоката.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7-ми років.
Сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але при цьому з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний раніше не судимий, працює, що свідчить про наявність соціальних зв'язків, являється по першому виклику слідчого, доказів наявності ризику щодо можливості переховування від органу досудового розслідування встановлено не було.
Таким чином для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для попередження ризиків вказаних слідчим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого СВ Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в проміжок часу з 20.00 години по 07.00 годину, за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, судді, суду на визначений ними час;
- не залишати місце постійного проживання у визначений слідчим суддею час без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
Строк дії ухвали рахувати з 12.11.2019 року.
Встановити строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування, тобто до 06.01.2020 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя