Справа № 622/1083/19
2/622/427/19
про закриття провадження у справі
13.11.19 смт Золочів
Золочівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Квітки О.О.,
при секретарі - Поповій В.М.,
за участю прокурора - Колесника В.В.,
представників відповідача -1 - Біловуса Р.В., Чіркіна А.С ОСОБА_1 , Іванової Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів цивільну справу за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Кравченка А., що діє в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави,
встановив:
В провадженні Золочівського районного суду Харківської області перебуває зазначена справа.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 просили розглянути клопотання їхнього довірителя про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Свою позицію аргументували тим, що спірні земельні ділянки були передані в суборенду фермерському господарству «Альфа». Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.11.2018 (справа 272/1652/14-ц), якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Прокурор Колесник В.В. просив вирішити вказане клопотання на розсуд суду.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися. Подали клопотання про розгляд справ за їх відсутності.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступних міркувань.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, за змістом частини першої якої вони розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
Особливості участі прокурора у розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави до органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Харківській області та фізичної особи ОСОБА_2 з цивільним позовом про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок.
Згідно з частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних наказів щодо надання ОСОБА_2 земельних ділянок, та укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).
Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
Аналізуючи положення статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верхового Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц та постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 619/264/18.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд
ухвалив:
Провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Кравченка А., що діє в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави,закрити.
Повідомити керівнику Дергачівської місцевої прокуратури, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. О.Квітка