Справа № 621/3129/19
Пр. № 1-кп/621/318/19
Іменем України
13 листопада 2019 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 17.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220300000722, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин проти охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин власності за таких обставин.
10.08.2019 у вечірній час, більш точного часу не встановлено, перебуваючи поблизу території дачного домоволодіння АДРЕСА_3 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_5 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 10.08.2019 у вечірній час прибув до території дачного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де переліз через паркан та проник на територію подвір'я вищевказаного дачного домоволодіння, після чого шляхом пошкодження вікна проник до приміщення літньої кухні. Переконавшись в тому, що його злочинні дії ніким помічені не будуть, таємно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою наживи, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні, викрав грошові кошти в сумі 16 800 гривень, що знаходились в шухляді столу.
Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму в розмірі 16800 грн.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням до приміщення, визнав повністю, обставини скоєння кримінального правопорушення навів аналогічні викладеним вище та в обвинувальному акті, зазначив, що працював у потерпілого та в той день побачив, що останній отримав заробітну плату, яку поклав в шухляду столу в літній кухні; до приміщення літньої кухні проник через вікно, відігнувши залізну решітку. Обвинувачений критично ставиться до таких своїх дій, вчинив глупо, розкаюється, готовий понести покарання, але просить не позбавляти його волі, оскільки має малолітню дитину.
Позовну заяву, подану потерпілим - цивільним позивачем до початку розгляду справи по суті, про стягнення з обвинуваченого - цивільного відповідача матеріальної шкоди в розмірі 16800 грн та моральної шкоди в розмірі 2000 грн обвинувачений визнав повністю та зауважив, що працює не офіційно, тому зможе поступово виплатити потерпілому суму за позовом.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, у зв'язку з чим суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до ст.325 КПК України провів судовий розгляд без потерпілого.
Суд визнає показання обвинуваченого ОСОБА_4 правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і в достатній мірі відображають обстановку і обставини вчиненого ним злочину, підстав для самообмови судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_4 вважав недоцільним дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи та обставини скоєння кримінального правопорушення не оспорює.
Переконавшись, що всі учасники судового провадження вірно розуміють зміст фактичних обставин провадження, сумніви в добровільності їх позицій відсутні, роз'яснивши учасникам, що вони будуть позбавлені права оскаржити такі обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу, проти чого учасники судового провадження - прокурор та обвинувачений не заперечували.
З огляду на викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні ним таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до приміщення; такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.
При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, в тому числі враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, визнання провини, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується позитивно.
Суд відмічає, що у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
З огляду на викладене, беручи до уваги правову позицію прокурора, який просив призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України та на підставі ст.75 КК України визначити виправний термін, та позицію потерпілого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.3 ст.185 КК України.
Водночас, враховуючи щире каяття обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відсутність на час вчинення інкримінованого діяння судимості, а також наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, суд доходить висновку про можливість його виправлення без відбування реального покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном та покладенням відповідних обов'язків, визначених ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
На переконання суду призначення обвинуваченому саме такого покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Заявлений ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 16800 грн та моральної шкоди в розмірі 2000 грн підлягає задоволенню, як такий, що визнаний відповідачем - ОСОБА_4 в повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.129, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст.76 КК України обов'язки, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 (дві тисячі) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1