13.11.2019
Справа № 639/5091/17
Провадження № 1-кп/639/69/19
13 листопада 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/5091/17 (в ЄРДР №12017220500001612 від 07.08.2017 року) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботина Харківської області, громадянина України, українця, неодруженого, з середньо-технічною освітою, офіційно не працюючого, не маючого судимості, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 263 КК України,-
ОСОБА_4 06.08.2017р., приблизно о 15 годині 50 хвилин, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вирішив вчинити незаконне поводження з наявною у нього холодною зброєю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, він, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу спочатку поклав в один із карманів своїх штанів ніж, виготовлений саморобним способом, за типом мисливських ножів загального призначення, що відноситься до категорії холодної зброї, колючо-ріжучої дії, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність свого діяння, а потім вийшов з ним із своєї квартири та попрямував до своєї знайомої ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до якої прибув о 16 годині.
Надалі, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, спричинив вказаним ножем легкі тілесні ушкодження своєму знайомому ОСОБА_7 , а потім, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне поводження з холодною зброєю, прослідував з ножем в руках до багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , де, бажаючи позбутися знаряддя злочину, як основного речового доказу, приблизно о 16 год. 10 хв. поклав його у картонний коробок, який знаходився поруч з будинком.
Таким чином, він вчинив всі дії, які вважав за необхідне для незаконного носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Подальша протиправна, злочинна діяльність ОСОБА_4 , пов'язана з незаконним носінням холодної зброї, була припинена о 18 годині 40 хвилин працівниками правоохоронних органів, так як в результаті огляду місця події, у картонному коробку поблизу стіни багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 , співробітниками СОГ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області виявлено та вилучено ніж, виготовлений саморобним способом, за типом мисливських ножів загального призначення, довжиною 289,4 мм, довжина клинка 156,3 мм, що відноситься до категорії холодної зброї, колючо-ріжучої дії.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_4 , передбачена ч. 2 ст. 263 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 06.08.2017р., приблизно о 16 годині, перебуваючи у своєї знайомої ОСОБА_6 за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , розпивав разом з останньою спиртні напої, коли до квартири увійшов їх спільний знайомий, ОСОБА_7 , з яким у нього стався словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.
Саме в той час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості ОСОБА_7 , із застосуванням в якості знаряддя злочину саморобного ножа, який він приніс із собою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 спочатку підійшов до нічого не підозрюючого про злочинність його наміру ОСОБА_7 , та діючи зненацька для останнього, з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, використовуючи в якості знаряддя злочину наявний у його правій руці саморобний ніж, умисно наніс один удар колото-ріжучою частиною ножа, спричинивши різану рану лівої руки ОСОБА_7 ..
Після цього ОСОБА_4 припинив свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння тілесного ушкодження, та, досягнувши своєї злочинної мети, з місця скоєння злочину зник, залишивши потерпілого на місці події.
В результаті умисного злочинного діяння ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 різану рану лівої руки, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_4 , передбачена ч. 1 ст. 125 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та пояснив, що скоїв їх при вищезазначених обставинах. Обвинувачений не оспорював обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а також висновки експертиз. При цьому ОСОБА_4 показав, що влітку 2017 року, точну дату він не пам'ятає, в парку він знайшов ніж, який приніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього в цей же день він пішов до місця проживання ОСОБА_6 , де вживав спиртні напої. При цьому вказаний ніж він взяв із собою. Через деякий час прийшов ОСОБА_7 , з яким в нього виник конфлікт, в ході якого він наніс останньому один удар зазначеним ножем у ліву руку ОСОБА_7 .. Після цього він одразу вийшов з квартири на вулицю, та поклав ніж у картону коробку, яка знаходилась біля будинку, розташованого неподалік. Через деякий час приїхали працівники поліції, які виявили ніж у коробці, в якій він його залишив та вилучили його. ОСОБА_4 піддав свої дії китичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного.
Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію висловили і прокурор та захисник.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних речових доказів по справі та процесуальних витрат.
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються:
- за ч. 2 ст. 263 КК України як незаконне носіння холодної зброї (ножа) без передбаченого законом дозволу;
- за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він не має судимостей, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, характеризується добре.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, відношення обвинуваченого до скоєних злочинів, їх конкретні обставини, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд не знаходить підстав для застосування ст. ст. 49, 74 КК України та звільнення ОСОБА_4 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності за ч. 1 ст. 125 КК України, адже провадження у справі зупинялось через розшук обвинуваченого у період з 13.12.2018р. по 01.02.2019р. та з 12.09.2019р. по 12.11.2019р.
При цьому суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 263 КК України більш м'якого ніж позбавлення волі не відповідатиме його меті, принципам законності та справедливості, та не буде достатнім і необхідним.
Водночас, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.08.2018р. по справі №183/163/14.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Таким чином, у частині другій статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.04.2018р. (справа № 298/95/16)
Обставин, які б явно свідчили, що застосування судом статті 75 КК України буде неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 , попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому на теперішній час можливе без його ізоляції від суспільства, а тому, призначаючи йому остаточне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі, вважає за можливе звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 100 (ста) годин громадських робіт;
-за ч. 2 ст. 263 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, у випадку скасування звільнення від відбування покарання, рахувати з моменту його фактичного затримання.
Речовий доказ по кримінальному провадженню - ніж, вилучений 06.08.2017р. в ході огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 43, переданий на зберігання до камери схову речових доказів Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області - знищити. (т. 2 а.с. 64)
Процесуальні витрати в сумі 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 57 коп. за проведення судової дактилоскопічної експертизи та 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на проведення судово-криміналістичної експертизи стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілому.
Суддя ОСОБА_1