Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1110/19
Провадження № 2/376/747/2019
"27" серпня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Ткаченко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення (повернення) грошових коштів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обгурунтування позову позивач вказав, що 21.04.2019 року він з родиною вирішив придбати автомобіль, а саме ЗАЗ Ланос, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продажем якого займався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 через сайт ОЛХ. Після певних перемовин позивач ОСОБА_1 22.04.2019 року на картку АТ «ОщадБанк», власницею якої є ОСОБА_3 , вніс кошти в сумі 10 000 грн. та домовився з ОСОБА_2 про зустріч в м. Біла Церква Київської області 23.04.2019 року для оформлення договору купівлі-продажу вищевказаного автомобіля.
23.04.2019 року відповідач ОСОБА_2 на зустріч з позивачем не приїхав, в телефонному режимі пояснив, що по дорозі він потрапив в ДТП, і щоб все залагодити та не чекати полію, попросив позивача добавити йому завдаток в сумі 26 000 гривень, і позивач ОСОБА_1 скинув на банківську картку відповідача грошові кошти в сумі 26 120 грн.
Однак, відповідач ОСОБА_2 так і не приїхав на зустріч до позивача, через деякий час відповідач повідомив позивача, що власниця передумала продавати автомобіль та пообіцяв повернути кошти, але через кілька днів телефон відповідача вже не відповідав.
На підставі вищевикладеного, позивач змушений звернутися до суду та просить: Стягнути з відповідача ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на його користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 грошові кошти внесені за попередню оплату за товар у вигляді завдатку у розмірі 36 120,00 (тридцять шість тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до канцелярії суду заяву, в якій просив провести розгляд справи у його відсутність та без фіксування судового засідання технічними засобами, позов підтримав в повному обсязі (а.с.28).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.20,27), причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Судом встановлено, що 21.04.2019 року позивач ОСОБА_1 вирішив придбати автомобіль, а саме ЗАЗ Ланос, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продажем якого займався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 через сайт ОЛХ. Після певних перемовин позивач ОСОБА_1 22.04.2019 року на картку АТ «ОщадБанк», власницею якої є ОСОБА_3 , вніс кошти в сумі 10 000 грн. та домовився з ОСОБА_2 про зустріч в м. Біла Церква Київської області 23.04.2019 року для оформлення договору купівлі-продажу вищевказаного автомобіля.
23.04.2019 року відповідач ОСОБА_2 на зустріч з позивачем не приїхав, в телефонному режимі пояснив, що по дорозі він потрапив в ДТП, і щоб все залагодити та не чекати полію, попросив позивача добавити йому завдаток в сумі 26 000 гривень, і позивач ОСОБА_1 скинув на банківську картку відповідача грошові кошти в сумі 26 120 грн.
Факт внесення позивачем грошових коштів на картку АТ «ОщадБанк» в розмірі 36 120,00 грн. підтверджується копіями Квитанцій (а. с. 29,30).
Однак, відповідач ОСОБА_2 так і не приїхав на зустріч до позивача, через деякий час відповідач повідомив позивачу, що власниця передумала продавати автомобіль та пообіцяв повернути кошти, але через кілька днів телефон відповідача вже не відповідав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов де допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до положень ст.526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Згідно із ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки зобов'язання між позивачем і відповідачем за усним договором купівлі-продажу припинились на підставі ч. 3 ст. 635 ЦК України, то грошові кошти в сумі 36 120,00 гривень, сплачені позивачем на користь відповідача за цим договором, є такими, що набуті без достатньої правової підстави (є безпідставно набутим майном), а отже підлягають поверненню позивачу.
Відповідач в добровільному порядку не повернув позивачу безпідставно набуті грошові кошти, та будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надав.
Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачем доведені обставини на які він посилається в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов'язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується Квитанцією від 07 травня 2019 року (а.с.1) та який відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 610,626, 635, 1212 ЦК України, ст.ст. 2,4, 76, 81, 141, 247, 258,259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення (повернення) грошових коштів - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 грошові кошти внесені за попередню оплату за товар у вигляді завдатку у розмірі 36 120,00 (тридцять шість тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: О.М. Коваленко