Справа № 367/8997/19
Провадження №3/367/3241/2019
Іменем України
13 листопада 2019 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кафтанов В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з військової прокуратури Дарницького гарнізону про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. номер відсутній, громадянина України, прож.: АДРЕСА_1 , солдат ВЧ № НОМЕР_1 ;
за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП,-
Солдат ОСОБА_1 стрілець 2 відділення 2 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999 року, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна, зокрема, зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до обов'язків, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до вимог ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу Президента України від 17.03.2014 року № 03 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» і триває по цей час.
Відповідно до вимог ч.ч. 3, 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з вимогами п. 10 ст. 1 Закону України «Про оборону України» - особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацією, а відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 затвердженого Законом України від 15.01.2015 року № 113-VIІІ, на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва оголошена часткова мобілізація.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
В ч. 4 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас статтею 1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає підстави стверджувати, що стан особливого періоду не припинявся та діє до цього часу.
Наведена правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 16.02.2015 року у справі № 800/582/14.
Встановлено, що 23.10.2019 року близько 21:55 стрілець 2 відділення 2 навчального взводу 2 навчальної роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 без дозволу командування частини самовільно залишив територію частину військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ). Близько 09:20 24.10.2019 року солдата ОСОБА_1 силами пошукової команди військової частини НОМЕР_1 розшукано та доставлено до військової частини.
Свою відсутність на військовій службі у період з 23.10.2019 року по 24.10.2019 року військовослужбовець пояснює тим, що вчинок був не обдуманий та вину визнає.
Таким чином, військовослужбовець строкової служби солдат ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, близько 21:55 23.10.2019 року, самовільно, без поважних причин залишив територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовець строкової служби, в умовах особливого періоду.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Правопорушник на розгляд справи з'явився, вину визнав, надав пояснення.
Вина ОСОБА_1 в скоєні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення № 50 від 08.11.2019 року, згідно якого солдат ОСОБА_1 близько 21:55 23.10.2019 року самовільно, без поважних причин залишив територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), чим вчинив самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду;
- копіями матеріалів службового розслідування.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, застосування до нього адміністративного стягнення у виді арешту суд вважає недоречним.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145 (ста сорока п'яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.В. Кафтанов