Справа № 366/1235/16-к
Провадження № 1-кс/366/115/16
10 травня 2016 року смт. Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1
(секретар судового засідання ОСОБА_2 ),
з участю: ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна,
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 06.05.2016 р. у кримінальному провадженні № 12016110180000030, а саме: просив частково скасувати арешт, виключивши заборону на використання зазначених в ухвалі слідчого судді транспортних засобів на час досудового розслідування.
Клопотання мотивоване тим, що вантажний автомобіль КАМАЗ 4310, зеленого кольору з маніпулятором, лісовоз д.н.з. НОМЕР_1 , вантажний автомобіль КАМАЗ 4310, зеленого кольору, лісовоз з маніпулятором д.н.з. НОМЕР_2 та причеп до автомобіля МАЗ 8925 д.н.з. НОМЕР_3 , на які ухвалою слідчого судді накладено арешт, належать ОСОБА_4 - його дружині, проте, їх фактичний володілець саме він, оскільки займається підприємницькою діяльністю з надання транспортних послуг - вантажних автоперевезень. Дохід, отриманий з надання цих послуг, є основним джерелом матеріального забезпечення їх сім'ї.
05.05.2016 року автомобілі та причеп, які він використовує для здійснення підприємницької діяльності, за замовленням лісничого Оливського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагролліс» знаходились у розпорядженні цього лісництва, де мали виконувати роботи з перевезення лісоматеріалів, тобто використовувались замовником для здійснення господарської діяльності. Сам факт використання певними особами транспортних засобів, які перебувають у його володінні і розпорядженні, як знаряддя вчинення злочину, не свідчить про те, що ці транспортні засоби будуть використовуватися в подальшому для протиправної діяльності.
У відповідності до ч.4 ст. 173 КПК слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що, зокрема, не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи. Заборона використання майна, на яке накладено арешт, повністю зупиняє його підприємницьку діяльність.
Під час розгляду клопотання про арешт майна він не був присутнім, оскільки у судове засідання запрошувалась його дружина, як власник майна, тому він, як володілець майна, і заявляє клопотання про часткове скасування арешту майна (в частині заборони його використання).
У судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав, просить його задовольнити з наведених в ньому мотивів.
Слідчий у судове засідання не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлений вчасно, належним чином. Його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши ОСОБА_3 (володільця майна, на яке накладено арешт), оглянувши представлені ним документи (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво платника єдиного податку, ліцензію на автомобільні перевезення пасажирів і вантажів, договір № 04-01/4 надання автотранспортних послуг (вантажних перевезень) від 04.01.2-016 року, акт № 03-2016/3 прийому-передачі транспортних послуг від 30.03.2016 року), слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ст. 174 КПК передбачено, що власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Із змісту ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Слідчий суддя, 06.05.2016 року, задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 , не мав у своєму розпорядженні документів, які б підтверджували той факт, що вони використовуються її чоловіком ( ОСОБА_3 ) для здійснення підприємницької діяльності і на час тимчасового вилучення використовувались відповідно до договору від 04.01.2016 року № 04-01/4 для надання автотранспортних послуг (вантажних перевезень), що був укладений між ним ( ОСОБА_3 ) та ТОВ «ОГМ Україна». Зокрема, п.2.1 цього договору передбачено , що «Перевізник» повинен доставити лісо продукцію з місця відправлення, яким є Іванківський район Київської області (ДП «СЛП «Київоблагроліс»), до пункту призначення, яким є місто Малин Житомирської області і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі. Відповідно до п.7.2 договір є чинним з 04.01.2016 року до 31.12.2016 року. ОСОБА_3 надано слідчому судді зазначені вище документи, які підтверджують правомірність зайняття ним підприємницькою діяльністю у сфері надання послуг з перевезення вантажів.
В ухвалі слідчого судді від 06.05.2016 року про накладення арешту на майно, зазначалось, що кримінальне провадження розпочато за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч.2 КК, а саме: замаху на привласнення посадовими службовими особами Оливського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» чужого майна, шляхом створення не облікованих лишків, шляхом заниження в матеріалах відводу об'ємів ділової деревини по 34 кв. вид. 4,2,1,3,8,9 Оливського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» до 409 м.куб. та в подальшому станом на 05.05.2016 року заготовили 116, 552 м.куб. ділової деревини. З причин, що не залежали від їх волі не змогли довести свій злочинний умисел до кінця.
Ч.4 ст. 170 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обтяження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
В даному випадку при вирішення питання передбаченого п.4 ч.5 ст. 173 КПК, слідчим суддею, за відсутності відповідних документів, які додані до клопотання про часткове скасування арешту майна, було заборонено відчуження і використання транспортних засобів на час досудового розслідування.
ОСОБА_3 , як фактичним володільцем транспортних засобів, доведено у судовому засіданні, що він здійснює правомірну підприємницьку діяльність і заборона їх використання фактично призведе до зупинення такої діяльності.
Для досягнення завдань та мети арешту майна, достатньо обмежитися забороною відчуження транспортних засобів на час досудового розслідування.
Керуючись ст. 170, 174, 309 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 06.05.2016 року за матеріалами кримінального провадження № 12016110180000330, на тимчасово вилучене майно, а саме:
на вантажний автомобіль КАМАЗ 4310, зеленого кольору з маніпулятором, лісовоз д.н.з. НОМЕР_1 ,
вантажний автомобіль КАМАЗ 4310, зеленого кольору, лісовоз з маніпулятором д.н.з. НОМЕР_2
та причеп до автомобіля МАЗ 8925 д.н.з. НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_1 , фактичним володільцем яких є фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , в частині заборони використання на час досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1