Справа № 366/1165/16-к
Провадження № 1-кс/366/111/16
05.05.2016 р. слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , (секретар судового засідання ОСОБА_2 ),
за участю представника заявника - потерпілої юридичної особи ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
розглянувши в смт. Іванків Київської області клопотання представника цивільного позивача (ПрАТ СК «ПЗУ Україна») ОСОБА_6 про повернення тимчасово вилученого майна на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні № 12015110180000596 від 25.09.2015 року,
28.04.2015 року представник ПрАТ «ПЗУ Україна» 09 листопада 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним вище клопотанням. Свої вимоги мотивує тим, що у провадженні Іванківського ВП Вишгородського ВПГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12015110180000596, внесене в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
В той же час, 13.06.2014 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» уклало договір добровільного страхування транспортного засобу LAND ROVER Range Rover VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 з громадянкою ОСОБА_7 .
У зв'язку з незаконним заволодінням зазначеним автомобілем, що сталося в ніч з 13 та 14 лютого 2015 року за адресою м. Одеса, вул. Авдєєва Чорноморського, 124, Київським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, було відкрите кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 120151660480000735 від 16.02.2015 року.
По даному страховому випадку відповідно до чинного законодавства України згідно із страховими актами від 13.03.2015 року та від 17.08.2015 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_7 , у розмірі 896 031,58 грн.
24.09.2015 року центром надання послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів № 3203 з обслуговування Іванківського та Поліського районів, під час додаткової перевірки щодо реєстрації автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER ЕVOQUE, VIN: НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 , що належить громадянину ОСОБА_4 , було виявлено факт нанесення вищевказаного номера кузова автомобіля кустарним способом.
В ході досудового розслідування встановлено, що первинним номером кузова даного автомобіля є НОМЕР_1 . Тобто встановлено, що даний транспортний засіб є тим, що був викрадений у власника ОСОБА_7 , і якому ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило страхове відшкодування.
25.09.2015 року ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_8 було винесено ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно (автомобіль «RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_4 , 2013 року випуску).
02.02.2016 року постановою слідчого ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12015110180000596 від 25.09.2015 року, а 15.04.2016 року до ВП було подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
З огляду на викладене вище, керуючись ст. ст. 55, 56, 61 КПК України, представник ПрАТ просив долучити клопотання до матеріалів кримінального провадження та повернути тимчасово вилучене майно до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на відповідальне зберігання без скасування його арешту із зобов'язанням на час досудового розслідування не продавати його та не змінювати його вузли та агрегати.
У судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_3 клопотання підтримав, зазначивши, що страхова компанія у повному обсязі виплатила страхове відшкодування ОСОБА_7 , тому вважають, що до них перейшло право власності на її автомобіль, а ОСОБА_4 може знищити докази (не досліджені номери на автомобілі).
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання: автомобіль ухвалою судді був переданий на зберігання йому до кінця досудового розслідування.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_5 зазначив, що ПрАТ СТ «ПЗУ Україна» дійсно визнано потерпілим у кримінальному провадженні. Але зі 100% впевненістю стверджувати, що автомобіль, по якому він здійснює досудове розслідування і автомобіль, викрадений у ОСОБА_7 , є одним і тим же, не вистачає доказів. Висновок експерта не дав такої категоричної відповіді. Для повного, об'єктивного і всебічного розслідування справи йому необхідний доступ до автомобіля, на який накладено арешт, у будь-який момент (за появи такої необхідності) . Щодо питання у кого він буде знаходитись, при виконанні цієї вимоги, він покладається на рішення слідчого судді.
Суд, вислухавши представника заявника, потерпілого ОСОБА_4 , слідчого, дослідивши надані письмові документи, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 167-169 КПК України врегульовано питання тимчасового вилучення майна.
Згідно з положеннями ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту.
В даному випадку ухвалою слідчого судді 25.09.2015 року було задоволено клопотання про арешт майна, і обов'язок зберігання арештованого автомобіля було покладено на слідчого.
За результатами розгляду клопотання потерпілого ОСОБА_4 14.12.2015 року про скасування ухвали про арешт майна, воно було задоволено частково: залишено арешт автомобіля, проте, він був повернутий у користування потерпілого ОСОБА_4 із забороною його відчуження будь-яким способом та зміни його агрегатів на час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015110180000596.
З у рахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що повноваження слідчого судді щодо вирішення питання про повернення тимчасово вилученого майна виникають у випадках, перелічених у ст. 169 КПК: у випадку відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ( в даному випадку такий арешт накладений) та у випадку скасування арешту. Таке майно, за вимогами цієї статті, повертається особі, у якої воно було вилучено.
Розгляд питання про повернення тимчасово вилученого майна на відповідальне зберігання, тим більше при наявності аналогічної ухвали щодо іншого потерпілого, нормами КПК не передбачений, відповідно виходить за межі повноважень слідчого судді.
Питання витребовування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача врегульовано статтями 387 та 388 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 167-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1