Справа № 362/6686/19
Провадження № 1-кс/362/2328/19
13 листопада 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погодженого із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001513 від 31.10.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 ,-
13.11.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт. 185 КК України - ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано наступним.
31.10.2019 слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110140001513 за ч.2 ст. 185 КК України.
12.11.2019 слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , яке відоповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 12.11.2019 вручено підозрюваному ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин:
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , обвинувальний акт відносно якого у кримінальному провадженні № 12019100020000662 від 30.01.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва, на шлях виправлення не став та обґрунтовано підозрюється у вчиненні нового злочину, за наступних обставин.
Так, 30.10.2019, близько 11 години 40 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік буд. № 2 по вул. Ботанічна в смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, побачив автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER н.з. НОМЕР_1 та вирішив заволодіти майном, яке в ньому знаходиться.
В той же час, ОСОБА_5 , маючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок іншої особи, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та власника автомобіля, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, проник до салону автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER н.з. НОМЕР_1 , який перебував в користуванні ОСОБА_7 та викрав належні останньому грошові кошти в сумі 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень), які лежали в бардачку вищевказаного автомобіля.
Після чого, ОСОБА_5 разом з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме, в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
Підозра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 30.10.2019, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 , та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Всі інші питання, про фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення та питання відносності і допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила злочин або не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, про обрання якого подано клопотання.
Посилання на один або кілька ризиків:
- перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування і, або суду, тобто є ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України;
- перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого в даному кримінальному провадженні, тобто є ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України;
- перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто є ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудд і може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, а також той факт, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків з суспільством, а саме: офіційно не працює, не має офіційних джерел отримання доходу, не має постійного місця проживання на території України, не має на утриманні неповнолітніх осіб, а також аналізуючи дані кримінального провадження, з огляду на ймовірність незаконного подальшого впливу на свідків в кримінальному провадженні, а також можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, що дає підстави слідству вважати про наявність вищевикладених ризиків.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в скоєнні умисного злочину середньої тяжкості, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12019100020000662 від 30.01.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до Дарницького районного суду м. Києва скеровано для розгляду обвинувальний акт, який наразі не розглянуто та не ухвалено вирок.
Разом із тим, під час судового розгляду вище зазначеного обвинувального акту раніше обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою замінено на домашній арешт (ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 29.03.2019 у справі № 753/4150/19).
Проте, він на шлях виправлення не став та обґрунтовано підозрюється у скоєні нового умисного злочину, що свідчить про його схильність до скоєння кримінальних правопорушень, а отже застосування до нього більш м'якого заходу ніж тримання під вартою унеможливить виконання останнім покладених на нього ст. 42 КПК України обов'язків, зокрема:
-прибути за викликом до слідчого, прокурора;
-підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі і укриття цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі і укриття особи від правосуддя може вимірюватися строгістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальне, соціальне становище людини, його зв'язками з державою, в якому його переслідують і міжнародними контрактами.
Реальним є ризик того, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування і суду, оскільки в разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) підозрюваного ОСОБА_5 , з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід відзначити, що підозрюваний не має: постійного місця роботи; постійного джерела доходів.
Підозрюваний неодружений, не має постійного місця проживання на території України, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків з іншими особами.
З огляду на вищевикладене, а також обставини, за якими ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні нового умисного злочину, існує реальний ризик залишення ним території як Васильківського району, так і України, з метою переховуватися від органів досудового розслідування і суду, в будь-який час, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно відзначити, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та потерпілого в зазначеному кримінальному провадженні.
Також, наразі кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії досудового розслідування, а тому може виникнути необхідність в додатковому допиті потерпілого, проведенні з ним інших слідчих дій. З огляду на те, що ОСОБА_5 достовірно відомо місце проживання потерпілого, ОСОБА_5 може незаконно впливати на нього з метою зміни останнім показань.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може продовжити здійснювати кримінальне правопорушення, необхідно зазначити, що ОСОБА_5 , офіційно не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється в скоєнні нового умисного корисливого злочину, вчиненого повторно.
Тобто вчинення підозрюваним ОСОБА_5 умисних корисних злочинів є єдиним джерелом його доходів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним, в сукупності з даними про особу підозрюваного, а також з огляду на можливість перешкоджання кримінального провадження унеможливлює застосування до підозрюваного менш суворої міри запобіжного заходу.
Застосування домашнього арешту, особистого зобов'язання і особистої поруки до ОСОБА_5 неможливо, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого в даному кримінальному провадженні, оскільки йому відомо місце проживання останнього.
Крім цього, ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів і постійного місця проживання на території України, неодружений, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків з іншими особами, що дає підстави вважати про його ухилення від явки до органів досудового розслідування.
Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення середньої тяжкості, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, що дає підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків в цьому ж кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У зв'язку з зазначеним слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити. Вважає, що застосування іншого запобіжного заходу у даному випадку перешкоджатиме слідству, тому просить обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний зхахід у виді домашньго арешту, пояснив, що вчинив крадіжку неумисно, розкаюється у вчиненому, обіцяє повернути потерпілому кошти і не тиснути на нього.
Захисник підозрюваного заперечив проти клопотання, вважає, що прокурорм не доведено ризиків. Обвинувачений дає визнавальні покази, збирається відшкодувати шкоду потерпілому. Вваажає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований до особи, що підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, тому просить обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час з 22-00 год. до 06-00 год.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та докази, якими воно обгрунтовується, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110140001513 від 31.10.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
12.11.2019 р. ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Матеріали зазначеного кримінального провадження містять достатньо доказів, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, відносно ОСОБА_5 наявне кримінальне провадження № 12019100020000662 від 30.01.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України, обвинувальний акт у якому скеровано до Дарницького районного суду м. Києва. Під час судового розгляду вище зазначеного обвинувального акту раніше обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.03.2019 р. у справі №753/4150/19 замінено на домашній арешт.
Таким чином, стороною обвинувачення обгрунтовано доведені та встановлені судом ризики про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність та ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що останній вчинив умисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, такі міри обмеження особистої свободи будуть абсолютно не дієвими, зважаючи на обставини кримінального правопорушення та встановлені і обґрунтовані у даному клопотанні ризики.
Беручи до уваги викладене, суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Також, згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню абоїй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, слідчим суддею достовірно встановлено, що ОСОБА_5 , який є несудимим і підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачно покарання у виді позбавлення волі до 5 років, повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, на даний час триває розгляд кримінального провадження в Дарницькому районному суді міста Києва. Відтак, нявні виключення, що передбачені п.3 ч.2 ст. 183 КПК України.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України « Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини », тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року ).
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бєкчиєв проти Молдови; Мангурас проти Іспанії).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_5 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( « Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).
Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення злочину середньої тяжкості підозрюваним, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, високий ступінь ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, переховуванню останнього від органів досудового розслідування та/або суду, ймовірність його впливу на потерпілого, обставини кримінального правопорушення (злочину), тому враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, є необхідність застосувати запобіжний захід пов'язаний з триманням його під вартою.
З врахуваннях сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, який має слабкі соціальні зв'язки на території України, офіційно не працює, не має джерел доходу, схильний до вчинення злчинів проти власності, ймовірність продовження кримінальної діяльності, з метою проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі викладеного й, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 - 198 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі, республіка Абхазія, громадянина України, котрий має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме до 16 год. 00 хв. 11 січня 2020 р. в Державній установі (Київський слідчий ізолятор), взявши його під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання.
Визначити заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у сумі 40140 (сорок тисяч сто сорок ) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за слідуючими реквізитами: Отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код отримувача (ЄДРПОУ) - 26268119; р/р - UA858201720000037312095018661; Банк отримувача (ГУДКСУ) - Держказначейська служба України, м.Київ; код банку (МФО ГУДКСУ) - 820172.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення ним визначеної судом застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися з місця фактичного проживання, яке буде визначене ним після зільнення з-під варти, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України та використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1