провадження №1-кп/ 359/500/2019
справа №359/7983/19
іменем України
11 листопада 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
прокурора ОСОБА_2 ,
захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
при секретарі ОСОБА_8 ,
розглянувши з технічною відеофіксацією у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Борисполя обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018110000000189 від 14.06.2018р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, -
До Бориспільського міськрайонного суду надійшов зазначений обвинувальний акт, після чого було призначене підготовче судове засідання.
Прокурор ОСОБА_2 вважає, що маються всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду. Потерпілий підтримав позицію прокурора.
Адвокати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх підзахисні ОСОБА_9 та Серветник вважають, що обвинувальний акт підлягає поверненню, постільки він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши дані, викладені в обвинувальному акті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).
Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).
До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
У порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт неконкретизований та не містить точного формулювання, зокрема об'єкту та об'єктивної сторони.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проходячи службу в правоохоронних органах і являючись інспекторами сектору патрульної поліції Бориспільського відділу поліції ГУ НП у Київській області, в порушення службових та посадових інструкцій Закону України «Про національну поліцію», з метою незаконного збагачення, стали на шлях злочинної діяльності та вчинили умисне, корисливе кримінальне правопорушення.
Так, 19.06.2018 близько 20:16 год., на лінію 102 Бориспільського ВП ГУНП в Київській області підозрювані отримали повідомлення про те, що поблизу садівницького товариства «Янтар» по вулиці Новій у селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, декілька днів знаходиться автомобіль Ford Fusion номерний знак Литовської республіки - НОМЕР_1 , що перебуває на балансі фірми UAB «Bilaza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , юридична адреса: Vilniaus Laisves pr/ 77c, керівником якої є ОСОБА_10 .
Отримавши повідомлення, ОСОБА_9 та Серветник на службовому автомобілі поїхали за зазначеною адресою, де виявили вказаний автомобіль, доступ до якого був вільний і в якому знаходилися ключі для запуску двигуна, після чого у них виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння цим транспортним засобом.
Підозрювані визначили місце зберігання автомобіля та спосіб його переміщення та склали відповідні документи про те, що виклик на лінію 102 не підтвердився.
Після цього, у період часу з 19.06.2018 по 20.06.2018 з 20:00 по 04:00 годину, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, незаконно заволоділи зазначеним транспортним засобом всупереч волі власника - ОСОБА_5 , зберігаючи його в подальшому біля житлового будинку АДРЕСА_1 .
В кінці червня 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , автомобіль продали.
Стаття 289 КК України, відповідно до розділу Х1 КК України, належить до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, має матеріальний склад злочину, а об'єктом цього злочину є відносини власності. . В той же час, у обвинувальному акті об'єктивна сторона злочину, вчиненому підозрюваними, описана із розділу ХVII КК, де зазначена категорія злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, або можуть кваліфікуватися також як вчинення дисциплінарного проступку.
Крім цього, у обвинувальному акті не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. В обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК України це становить зміст повідомлення про підозру. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.
Крім цього, як слідує із обвинувального акту та доданого реєстру, потерпілим у даному провадженні визначений ОСОБА_5 - фізична особа, який, згідно до наданого прокурором реєстру матеріалів досудового розслідування, не визнаний потерпілим. Також із обвинувального акту не вбачається, що саме ОСОБА_5 є власником автомобіля Ford Fusion номерний знак Литовської республіки - НОМЕР_1 , що перебуває на балансі фірми UAB «Bilaza», реєстраційний номер НОМЕР_2 , юридична адреса: Vilniaus Laisves pr/ 77c, поскільки зазначений транспортний засіб перебуває на балансі фірми, керівником якої є ОСОБА_5 .
На підставі зазначеного суд вважає, що при складанні і затвердженні обвинувального акта, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що унеможливлює призначення судового розгляду, а тому обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000189 підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження №42018110000000189 від 14.06.2018р. за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, з додатками - повернути прокурору Київської області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1