Справа № 574/1087/19
Провадження №2/574/455/2019
01 листопада 2019 року Буринський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Куцан В.М.
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Буринської міської ради Буринського району Сумської області, третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_2 мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько останньої ОСОБА_3 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі, на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який він прийняв шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , будучи спадкоємцем за заповітом, але за життя юридично не оформив. ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, будучи спадкоємцем за заповітом і на частину спадкового майна отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, оскільки правовстановлюючий документ на нього відсутній. Просив визнати за ОСОБА_2 право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі та участі ОСОБА_2 , надіславши до суду письмову заяву.
Представник відповідача Буринської міської ради задоволенні позову не заперечував, просив справу розглянути без його участі про що повідомив суд письмовою заявою.
Представник третьої особи Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Тесленко О.В. в задоволенні позову не заперечувала, просила справу розглянути без її участі. В наданих до суду письмових поясненнях повідомила, що відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» внесено зміни, відповідно до яких органи державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 кв.м. включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 кв.м. включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті. Однак на даний час не прийнято Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження. Вважав, що врегулювання питань, порушених позивачем можливе лише в судовому порядку.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у підготовчому судовому засіданні з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який проживав в с.Олександрівка, Буринського району, Сумської області у зв'язку з чим відкрилася спадщина на його майно, яку прийняла його дочка ОСОБА_2 , відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день смерті постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не заявила про відмову від неї, входячи до кола спадкоємців за заповітом і на частину спадкового майна отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , довідкою Олександрівського старостинського округу Буринської міської ради, копією паспорта ОСОБА_2 , копією спадкової справи (а.с.8-10,47,59-60,86-93).
Як вбачається з копії спадкової справи №61, заведеної Буринською районною державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини за заповітом, а прийняла спадщину в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, являючись при цьому спадкоємцем першої черги за законом і на частину спадкового майна отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується копією спадкової справи (а.с.86-93).
Серед спадкового майна є житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який ОСОБА_3 прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог ст.534, п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР, які діяли на час відкриття спадщини, являючись при цьому спадкоємцем за заповітом, але юридично не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , копією актового запису про народження ОСОБА_3 , довідкою Олександрівського старостинського округу Буринської міської ради, копією заповіту (а.с.6-7,46,81).
Даний будинок за життя, на протязі 1972 року збудувала ОСОБА_4 на відповідно відведеній земельній ділянці, державна реєстрація якого проведена не була, що вбачається з довідки ФОП « ОСОБА_7 » та виписки з по господарської книги Олександрівського старостинського округу (а.с.11,45).
Суд враховує, що в той період питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26.08.1948 року), який втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок, на той час, був сам факт збудування ним будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.
Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Однак будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку на теперішній час не збереглися і позивачем не надані, а нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через відсутність правовстановлюючого документу (а.с.44).
Разом з тим, відповідно до «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 року №91 і зареєстрованого в Мінюсті України 11.07.2011 року за №830/19568 (із змінами від 13.06.2012 ) документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законів, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Даний порядок діяв до 30.01.2013 року.
Крім цього, згідно п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року №868, який діяв до 01.01.2016 року, для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, документом, який підтверджує технічні характеристики об'єкта нерухомого майна є, в тому числі, технічний паспорт.
На замовлення ОСОБА_2 , 13.11.2018 року ФОП « ОСОБА_7 » було виготовлено технічний паспорт на вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами, а згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житловий будинок - «А-1» з верандою - «а» та тамбуром - «а1», а також належні до нього господарські споруди: літня кухня - «Б», сарай - «В», гараж - «Г», сарай - «Д», сарай - «Е», сарай - «Ж», погріб - «ПГ», огорожа - «N» відповідають вимогам надійної та безпечної експлуатації (а.с.12-40).
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 порушувалося питання перед архітектурно-будівельною інспекцією в Сумській області про прийняття в експлуатацію зазначеного домоволодіння, в задоволенні якого їй було відмовлено через відсутність повноважень цього органу (а.с.41-43).
Таким чином, аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 побудувавши зазначений будинок на належній їй земельній ділянці, за відповідними технічними нормами, однак за свого життя не оформила право власності на нього, не провівши його реєстрацію в органах БТІ та померла.
За таких обставин суд приходить до висновку, що остання набула статусу власника житлового будинку та згідно зі ст.86 ЦК Української РСР 1963 року набула право, в межах установлених законом, володіння, користування та розпорядження цим майном.
Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися за захистом свого майнового права чи інтересу.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст.1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.
З огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону й не порушує права чи інтереси інших осіб, а також те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом власності на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-7, 10-13, 23, 200, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 86, 534, 549 ЦК Української РСР (1963 року), ст.ст.16, 328, 392, 1218, 1261, 1268 ЦК України, ЗУ «Про власність», суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Буринської міської ради Буринського району Сумської області, третя особа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок за планом літер - «А-1» з верандою - «а» та тамбуром - «а1» загальною площею 74,2 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: літня кухня - «Б», сарай - «В», гараж - «Г», сарай - «Д», сарай - «Е», сарай - «Ж», погріб - «ПГ», огорожа - «N», що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , який він успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: