16 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/13976/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників ліквідатора ТзОВ „Хорст" Лахненка Є. М. - Косянчук В.В., Севастянов С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорст" арбітражного керуючого Лахненка Є.М.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019
у справі № 910/13976/13
за заявою 1. Приватного підприємства „Євротерм-Львів";
2. Приватного підприємства „Вібур"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорст"
про банкрутство, -
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/13976/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Хорст" (далі - ТзОВ «Хорст, боржник), провадження у якій порушено ухвалою суду від 05.12.2013 за заявою Приватного підприємства "Євротерм-Львів" та Приватного підприємства «Вібур". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2014 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 31606987,80 грн.
Постановою Господарського суду м.Києва від 02.12.2014 ТзОВ „Хорст" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лахненка Є.М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника в ліквідаційній процедурі на загальну суму 34789713,11 грн., до якого, в тому числі, включено вимоги арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. першої черги на суму 26819,44 грн.
Строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута неодноразово продовжувались судом, зокрема ухвалами від 01.12.2015, від 19.01.2016, від 17.11.2016, від 08.06.2017 та від 26.10.2017.
05.10.2016 до господарського суду надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора станом на 20.07.2016 та ліквідаційного балансу банкрута станом на 15.07.2016.
03.04.2019 до господарського суду надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора станом на 20.07.2016 із урахуванням доповнення до звіту станом на 13.02.2019 та ліквідаційного балансу банкрута станом на 13.02.2019, в якому ліквідатор просить суд затвердити звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та завершити ліквідаційну процедуру у справі № 910/13976/13 про банкрутство ТзОВ „Хорст".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 04.04.2019 у справі №910/13976/13 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТзОВ «Хорст» станом на 04.04.2019, ліквідовано банкрута - ТзОВ „Хорст" як юридичну особу, провадження у справі № 910/13976/13 закрито.
За наслідками розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх затвердження та ліквідації ТзОВ „Хорст", оскільки вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 ухвалу Господарського суду м.Києва від 04.04.2019 у справі №910/13976/13 скасовано, справу направлено до Господарського суду м.Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури ТзОВ „Хорст".
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована посиланням на норми ст.ст. 41, 46, 83 Закону про банкрутство та мотивована передчасністю подання ліквідатором на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на не вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення активів підприємства і як наслідок належного припинення юридичної особи, і як наслідок. передчасністю його затвердження судом першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з встановленими порушеннями останнім норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ліквідатор ТзОВ «Хорст» арбітражний керуючий Лахненко Є.М. просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 та залишити без змін ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.04.2019 у даній справі.
Скаржник вважає постанову апеляційного господарського суду незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, та процесуального права, а саме приписів ст. 86 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції посилаючись на ст.ст. 234, 238 ГПК України не зазначив яким чином порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В. просить касаційну скаргу ліквідатора ТзОВ «Хорст» арбітражного керуючого Лахненка Є.М. залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019- без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У ст. 7 Закону про банкрутство, зокрема визначено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом.
Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.
Законом не визначено вичерпний перелік таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких заходів, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.
Разом з тим, обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №927/1191/14).
Відповідно до приписів ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення серед іншого здійснює такі повноваження:
- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Пунктом 1 ст. 46 Закону про банкрутство визначено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
-відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;
-відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
-копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;
-реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
-документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;
-довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
-для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
-для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
У наведеній нормі Законодавець визначив обов'язковий перелік документів, без яких не може бути затверджений звіт ліквідатора господарським судом, який водночас не є вичерпним.
Крім документів безпосередньо визначених у ст. 46 Закону про банкрутство, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов'язків належним чином.
Таким чином, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про ліквідацію банкрута та закриває провадження у справі. Ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу приймається за наслідком проведення судового засідання, заслуховування думки учасників провадження у справі, в тому числі кредиторів боржника.
Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід усієї процедури банкрутства, починаючи від порушення провадження, та закриває провадження у справі про банкрутство.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом при розгляді звіту та ліквідаційного балансу ТзОВ «Хорст» наведеного не враховано.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, апеляційний суд вказав на те, що місцевий господарський суд обмежився лише вказівкою на те, що згідно наданого на затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника, вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, оскільки ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить стислого викладу суті поданого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, оцінки доданих до нього і наявних у справі доказів, а також аналізу повноти вчинення ліквідатором заходів в ліквідаційній процедурі, з тексту ухвали не вбачається, у який саме спосіб суд дійшов висновку щодо можливості затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний господарський суд з урахуванням повноважень, визначених ст. 269 ГПК України, розглянув звіт ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, встановив, що ліквідатором не вжито всіх дій, об'єктивна необхідність яких передбачена Законом про банкрутство, з метою найбільш ефективного відшкодування кредиторської заборгованості.
Так, під час процедури розпорядження майном боржника 24.01.2014 за участі боржника, розпорядника майна та представників АТ „Артем-Банк" і ТОВ „ФЗ" було проведено інвентаризацію активів ТОВ „Хорст", відповідно до яких виявлено наявність у боржника рухомого майна: технологічного транспортного засобу - бурова машина SOILМЕС R825, заводський номер 2263, 2005 р.в. За наслідками проведеної інвентаризації встановлено, що бурова машина є комплектною.
Однак, внаслідок розукомплектування бурової машини під час знаходження ТОВ „Хорст" у судовій процедурі банкрутства, що було встановлено за результатами проведення незалежної оцінки майна боржника, боржнику заподіяно матеріальної шкоди щонайменше на суму 1 626 941,93 грн. Однак, ні поданий на затвердження суду звіт ліквідатора, ні матеріали справи не містить даних про вжиття заходів щодо встановлення осіб, причетних до розукомплектування бурової машин та притягнення їх до відповідальності, зокрема, стягнення з таких осіб матеріальної шкоди, що заподіяна внаслідок даного розукомплектування, за рахунок якої можливе подальше погашення кредиторських вимог.
Відомості, викладені у звіті розпорядника майна боржника за період з 05.12.2013 по 01.12.2014, про виявлення наявності ознак доведення до банкрутства шляхом зловживання службовими особами ТзОВ „Хорст" службовим становищем на користь та з метою отримання вигоди ТзОВ „УкрБудКонтракт", чим боржнику та його кредиторам заподіяно значну шкоду, так і одночасно приховування стійкої неплатоспроможності, а саме: керівництво ТзОВ „Хорст" самостійно не звернулось до суду із заявою про банкрутство за наявності для того імперативних приписів, передбачених ст. 11 Закону про банкрутство, судом першої інстанції при затвердженні звіту ліквідатора залишилися поза увагою.
Ухвала суду першої інстанції не містить аналізу звіту ліквідатора на предмет проведення ліквідатором аналізу первинної документації щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, як і не містяться відповідних відомостей у звіті ліквідатора за наслідками проведення ліквідаційної процедури.
Водночас, ліквідатор боржника, маючи відповідну інформацію за наслідками проведення процедури розпорядження майном боржника, під час здійснення своїх повноважень у процедурі ліквідації мав перевірити відповідні обставини з метою їх підтвердження або спростування, вжити власних заходів щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення боржника до банкрутства та приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, і у разі підтвердження даних фактів, вжити дієвих заходів щодо покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника для подальшого погашення вимог кредиторів, чого ліквідатором, з рештою, зроблено не було.
Апеляційний господарський суд вірно зазначив про право ліквідатора в силу ч. 5 ст.41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що згідно даних звіту розпорядника майна боржника за період з 05.12.2013 по 01.12.2014 на підставі аналізу діяльності боржника за наявними документами, останнім було встановлено, що підприємство переважно свої роботи/послуги/товари продавало не безпосереднім замовникам, а ТОВ „УкрБудКонтракт" (ймовірно за цінами нижче ринкових), при цьому ТзОВ „Хорст" обтяжувало себе зобов'язаннями перед постачальниками/ субпідрядниками за ринковими цінами.
Водночас, у звіті ліквідатором не відображено аналізу договорів (правочинів) та інших майнових дій боржника, які укладались боржником до порушення справи про банкрутство у підозрілий період з метою визначення їх законності, які спрямовані на відчуження рухомого та нерухомого майна боржника.
Отже, як вірно встановлено апеляційним судом, постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції на надано оцінки повноти вчинення ліквідатором заходів в ліквідаційній процедурі, об'єктивна необхідність яких передбачена Законом про банкрутство, з метою найбільш ефективного відшкодування кредиторської заборгованості.
Колегія суддів наголошує, що правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
З урахуванням сукупності наведених обставин, Верховний Суд погоджується із позицією апеляційного суду щодо передчасності висновків суду першої інстанції про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та ліквідації боржника.
Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі, оскільки вони фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, були неправильно оцінені судом апеляційної інстанцій під час апеляційного розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відтак, наведені ліквідатором ТзОВ «Хорт» арбітражним керуючий Ляхненком Є.М. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування в даному випадку апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила порушень судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 ГПК України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Хорст" арбітражного керуючого Лахненка Є.М. залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 у справі №910/13976/13 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.