13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 918/687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, І. В. Ткач
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А. М. В. Груп"
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019р.
у складі колегії суддів: О. О. Демидюк - головуючий, Г. І. Савченко, О. Г. Крейбух
та на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.05.2019р.
суддя: В. В. Марач
про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - товариства з обмеженою відповідальністю "А. М. В. Груп"
у справі за позовом колективного підприємства "Озон"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - будівельна компанія "Градобуд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд"
про визнання недійсними договорів
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень
Колективне підприємство "Озон" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Рівнепромекобуд", про визнання недійсними з моменту укладення договорів про заміну сторони у договорах купівлі-продажу майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва нежитлового призначення від 08.07.2010 р. (відступлення права вимоги); від 07.07.2010 р. (відступлення права вимоги); від 08.07.2010 р. (відступлення права вимоги), від 07.07.2010 р. (відступлення права вимоги); від 13.07.2010 р. (відступлення права вимоги); від 12.07.2010 р. (відступлення права вимоги), укладених між ТОВ "Рівнепромекобуд", КП "Озон", ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" 20.09.2016р. та 23.10.2017р.
Позов обґрунтовано тим, що від імені КП «Озон» спірні договори були підписані не уповноваженою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на їх укладення, відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності в особи, яка наслідувала підпис Дудин Г.М. , вказані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання їх недійсними згідно зі ст. 215 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.11.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В.Груп" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подало до господарського суду позовну заяву, в якій просило суд:
- прийняти її до розгляду як позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, об'єднавши в одне провадження з первісним позовом;
- змінити правовідносини між ОСОБА_2 та ТОВ "А.М.В.Груп" за попереднім договором купівлі - продажу нежитлових приміщень на правовідносини цих самих сторін, як за основним договором купівлі - продажу цих приміщень з 06.09.2018 р.;
- визнати права ТОВ "А.М.В.Груп" як покупця з попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна № 1В від 06.09.2018 р., як за основним договором купівлі- продажу нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 06.09.2018 р. між ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «А.М.В.Груп» (покупець) був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна №1В, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується продати та передати покупцю, а покупець зобов'язується купити та прийняти від продавця нерухоме майно протягом строку в один місяць з моменту укладання даного договору, тобто до 06.10.2018 р., укласти договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі зазначеного нерухомого майна протягом цього ж строку на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 1 ОСОБА_2 повинен був передати вищезазначене майно товариству з обмеженою відповідальністю «А.М.В.Груп» шляхом укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна до 06.10.2018 р., однак після підписання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна №1В від 06.09.2018 р. та отримання коштів від ТОВ «А.М.В.Груп» в розмірі 50 000 грн, так і не виконав покладені на нього зобов'язання.
2. Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.05.2019 р. у справі №918/687/18, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019р., позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та додані до неї документи повернуто ТОВ "А.М.В.Груп".
Судові рішення, з посиланням на ст. ст. 49, 180 ГПК України, мотивовані тим, що позов ТОВ "А.М.В.Груп" заявлений поза предметом спору за первісним позовом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ТОВ "А. М. В. Груп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати.
У скарзі зазначається, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином з'ясовано та досліджено, що предмет спору за первісним позовом є взаємопов'язаним з первісним позовом, оскільки стосується одного і того ж спірного майна, при цьому оцінку підставам позову суд має надавати вже при безпосередньому розгляді справи, а не під час відкриття провадження у справі, а відтак позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, мала бути прийнята до розгляду з первісним позовом.
Скаржник стверджує про неправильне застосування судами ст. ст. 49, 162 ГПК України.
Також зазначає, що суд першої інстанції послався на ст. ст. 49, 180 Господарського кодексу України, які жодним чином не врегульовують тих правовідносин, які склались між учасниками спору. Натомість, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане є технічною опискою.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу КП «Озон» вказує, що ТОВ "А.М.В.Груп" заявлені вимоги поза предметом спору за первісним позовом.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За положеннями ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Отже, право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або двох сторін не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
Позовна заява третьої особи відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України має містити саме самостійні вимоги заявників щодо предмета спору у справі. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, саме їй належить право на предмет спору чи його частину і саме її право порушене. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Такої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019р. у справі № 916/542/18.
Господарським судом у даній справі №918/687/18 розглядаються позовні вимоги КП "Озон" до ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Рівнепромекобуд" про визнання недійсними з моменту укладення договорів про заміну сторони у договорах купівлі-продажу майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва нежитлового призначення, укладених між ТОВ "Рівнепромекобуд", КП "Озон", ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд".
ТОВ "А.М.В.Груп" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у своїй позовній заяві просить змінити правовідносини між ОСОБА_2 та ТОВ "А.М.В.Груп" за попереднім договором купівлі - продажу нежитлових приміщень на правовідносини цих самих сторін, як за основним договором купівлі - продажу цих приміщень з 06.09.2018 р. та визнати права ТОВ "А.М.В.Груп" як покупця з попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна № 1В від 06.09.2018 р. як за основним договором купівлі - продажу нежитлових приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_1 .
З викладеного вбачається, що вимоги ТОВ "А.М.В.Груп" не є самостійними вимогами на предмет спору у розумінні ст. 49 ГПК України, оскільки предметом позову за первісним позовом не є ні попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна №1В від 06.09.2018 р., який укладався між ОСОБА_2 та ТОВ "А.М.В.Груп", ні будь-які правовідносини, які виникають з нього.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановивши, що ТОВ "А.М.В.Груп" заявлено вимоги не щодо предмета спору за первісним позовом, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява третьої особи подана з порушенням ст. ст. 49, 180 ГПК України і правомірно повернув її заявнику без розгляду.
Крім того, ТОВ "А.М.В.Груп" в позовній заяві третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не зазначено до якої сторони у справі №918/684/18 подається позов і не вказано вимог до учасників справи.
Посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій пов'язаності первісного позову з позовом третьої особи є безпідставним, оскільки судами надано повну і вичерпну оцінку вказаним обставинам.
Крім того, посилання скаржника на те, що предмети спору стосуються одного і того ж спірного майна, є помилковими. Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Предметом спору у справі за первісним позовом є договори про заміну сторони у договорах купівлі-продажу майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва нежитлового призначення, укладені між ТОВ "Рівнепромекобуд", КП "Озон", ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд". Майно у даному випадку не є об'єктом спірних правовідносин у даній справі, як помилково вважає ТОВ "А.М.В.Груп".
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково послався на ст. ст. 49, 180 Господарського кодексу України, не спростовують того факту, що місцевим господарським судом застосовано норми ст. ст. 49, 180 Господарського процесуального кодексу України, а не Господарського кодексу України, і технічна описка в одному з абзаців мотивувальної частини ухвали не впливає на правильність застосування цих статтей та не є підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовна заява ТОВ "А.М.В.Груп" подана з порушення ст. ст. 49, 180 ГПК України, а тому правомірно була повернута заявнику без розгляду.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про порушення судами норм права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А. М. В. Груп" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.05.2019р. та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019р. у справі №918/687/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
І. В. Ткач