ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 листопада 2019 року, м. Херсон, справа 923/978/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову
за заявою Компанії «МБ Шіпінг ЛТД»
до Компанії «Салюта Шіпінг Лімітед»
про накладення арешту на теплоходи «RSD-40», «BOREALIS», «KORSUN», «VANADIY» шляхом їх затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Херсон Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,
Дії та аргументи Заявника
12.11.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява від нерезидента України компанії МБ Шіпінг ЛТД, спрямована до нерезидента України компанії Салюта Шіпінг Лімітед, про забезпечення морської вимоги на суму 384 304,72 доларів США, а саме накладення арешту на теплоходи «RSD-40», «BOREALIS», «KORSUN», «VANADIY» шляхом їх затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Херсон Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
У якості обґрунтування необхідності арешту суден заявник вказав, що:
- морська вимога виникла на підставі договору позики, укладеного 27.09.2018 між Компанією «МБ Шіпінг ЛТД», як Позикодавцем, та Компанією «Салюта Шіпінг Лімітед», як Позичальником, на загальну суму 500 000 доларів США, та наявності заборгованості за ним у сумі 384 304,72 доларів США,
- сума заборгованості підтверджується додатковою угодою № 2 від 02.08.2018 до договору від 14.11.2016 та листом від 28.10.2019 за вих. № 2810/19_01,
- у нього наявні відомості про перебування суден на території акваторії морського порту Херсон Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та можливого залишення її при наявній заборгованості у вказаній сумі.
Процесуальні дії суду
У відповідності до положень частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову може бути розглянута судом без повідомлення учасників справи, а тому з метою ефективного забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів обох сторін суд вражає за необхідне розглянути заяву на наступний день після її надходження до суду без повідомлення сторін.
Установлені судом обставини справи
27.09.2018 між Компанією «МБ Шіпінг ЛТД», як Позикодавцем, та Компанією «Салюта Шіпінг Лімітед», як Позичальником, укладений договір позики, за умовами якого Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику у сумі 300 000 доларів США строком на 12 місяців, зі сплатою 11,5 % річних.
У пункті 9 договору сторонами встановлено, що метою надання позики є проведення ремонту судна - теплоходу «Євгенія».
За змістом листа № 2810/19_01 від 28.10.2019 Компанії «Бінарта Корпорейшн» вона, діючи від імені Компанієї «Салюта Шіпінг Лімітед», отримала від Компанії «МБ Шіпінг ЛТД» за договором позики від 27.09.2018 260 000 доларів США, а за іншим договором позики від 02.08.2018 - 270 000 доларів США.
Зокрема, 02.08.2019 між Компанією «Бінарта Корпорейшн», Компанією «Салюта Шіпінг Лімітед», Компанією «Фандер ЛТД» та Компанією «МБ Шіпінг ЛТД» укладений додатковий договір № 2 до договорів від 14.11.2016, укладених між Компанією «Салюта Шіпінг Лімітед» та Компанією «Бінарта Корпорейшн», за умовами якого сторонами підтверджена заборгованість Компанії «Салюта Шіпінг Лімітед» перед Компанією «Фандер ЛТД» 384 304,72 доларів США.
Поряд з цим, пунктом 4 договору сторонами встановлено, що Компанія «Фандер ЛТД» уступає, а Компанія «МБ Шіпінг ЛТД» набуває право вимоги сплати заборгованості станом на 01.08.2018.
Оцінка суду установлених обставин та правових норм
За змістом статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме у зв'язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
Натомість відповідно до положень статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася у відповідності до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна» № 3702-VI від 07.092011, морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: а) збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; b) загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; c) рятування судна або вантажу; d) договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; e) договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; f) втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном;g) загальної аварії; h) морської позики; i) буксирування; j) лоцманства; k) поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; l) будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; m) заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; n) витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; o) спорів, що стосуються права власності на морське судно; p) спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; q) іпотеки або морської застави будь-якого судна.
Отже, Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна під морською вимогою розуміється серед іншого вимога, яка пов'язана з морською позикою. При цьому положеннями статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України морська позика не віднесена до морської вимоги.
Проте, у відповідності до частини 8 статті 11 ГПК України суд застосовує вказаний міжнародний договір як акт вищої сили, у зв'язку з чим вважає, що морська вимога може бути пов'язаною із морською позикою.
Водночас, у відповідності до частини 1 статті 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна арешт може бути накладений відносно судна, щодо якого виникла морська вимога.
Частина 2 статті 43 КТМ України встановлено, що будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.
Таким чином, морська вимога повинна бути пов'язана саме з невиконанням договору морської позики, яка у свою чергу, пов'язана із забезпеченням діяльності конкретного судна.
У даному випадку за договором позики від 27.09.2018 позика надавалася з метою проведення ремонтних робіт на теплоході «Євгенія», а не на теплоходах «RSD-40», «BOREALIS», «KORSUN», «VANADIY», а тому суд приходить до висновку, що на ці судна не розповсюджується морська вимога, яка виникла у зв'язку з отриманням позики для ремонту судна «Євгенія».
Висновки суду
На підставі викладеного та за результатами оцінки доказів суд вважає, що заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки Заявником не доведено, що морська вимога, яка виникла відносно ремонту судна «Євгенія» стосується теплоходів «RSD-40», «BOREALIS», «KORSUN», «VANADIY».
Розподіл судових витрат
З урахуванням викладеного судовий збір у розмірі 960,50 грн відноситься на Заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтею 140 ГПК України,
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя М.К. Закурін