36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
07.11.19 Справа № 917/106/19
за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, 36039, м.Полтава, вул. Коцюбинського, 6, ідент. код 42149108
до Селянського (Фермерського) господарства "С.Г.М.", 38353, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с.Рокита, вул. Молодіжна, буд. 4, ідент. код 25162181
про стягнення 134 647, 71 грн.
Суддя Іванко Лідія Андріївна
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Стасовський М.В., Фесенко Ю.О.
До господарського суду Полтавської області надійшов позов Державної екологічної інспекції Центрального округу до Селянського (Фермерського) господарства "С.Г.М." про стягнення 134 647, 71 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом періоду з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, що є порушенням вимог ст. ст. 44,49 Водного кодексу України.
Позивач вказує, що даний факт виявлено при проведенні Державною екологічною інспекцію Центрального округу протягом з 20.08.2018 року по 03.09.2018 року планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Селянським (Фермерським) господарством "С.Г.М.".
Внаслідок виявлених порушень відповідачем було завдано державі збитки на загальну суму 134647,71 грн., які розраховані за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.
12.03.2019 року на адресу господарського суду надійшов відзив (вх. № 2400), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства у сфері здійснення контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання. При цьому зазначає, що відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра передбачені випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.
26.03.2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. №3006), в якому заперечує доводи відповідача викладені в відзиві та просить суд задовольнити позові вимоги у повному обсязі.
У даній справі були вчинені наступні процесуальні дії.
За ухвалою господарського суду від 25.01.2019 року позовну заяву залишено без руху, та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.
Ухвалою від 12.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 14.03.2019 року. Сторонам встановлені строки для подачі заяв по суті справи.
В судовому засіданні 14.03.2019 року оголошено перерву до 04.04.2019 року.
Ухвалою суду від 04.04.2019 року провадження у справі № 917/106/19 зупинено до вирішення справи № 440/4677/18, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.
19.08.2019 року провадження у справі поновлено.
19.09.2019 року ухвалою суду відкладено судове засідання на 24.10.2019 року.
24.10.2019 року в судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 24.10.2019 року оголошено перерву до 07.11.2019 року.
07.11.2019 року суд дослідив докази по справі.
Представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти позову.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі наявні докази, суд встановив наступне.
Державна екологічна інспекція Центрального округу здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 року № 82, ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
До повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу, віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Позивач зазначає, що з 20.08.2018 року по 03.09.2018 року Держекоінспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Селяського (Фермерського) господарства "С. ОСОБА_2 Г." (далі - відповідач).
У ході перевірки встановлено факт забору води зі свердловин, розташованих в с. Шилівка, с. Чередники, с. Онищенки Решетилівського району Полтавської області без дозволу на спеціальне водокористування за період з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).
Відповідачем від 20.08.2018 року надано довідку №129/3 відповідно до якої в період з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року, із підземних свердловин, розташованих в с. Шилівка, с. Чередники, с. Онищенки Решетилівського району протягом періоду видобуто 41960 м3 підземної води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог п. 9 ст. 44, ст. 48, 49 Водного Кодексу України.
Позивачем розраховано збиток відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783, розраховано збиток за формулою:
3сам = 5 х W х Tap , де:
W - об'єм води, що використано самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), м3;
Tap - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Tap на дату виявлення порушення становить 62,9 грн/100 м3.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів:
3сам 21.08.2015 по 24.10.2017 = 5 х 41960 х 0,629 = 131964, 20 грн.
Отже, загальна сума збитку за період з 21.08.2015 по 24.10.2017 року становить 131964,20 грн. (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири гривні двадцять копійок).
Крім цього, позивач зазначає, що в ході перевірки встановлено факт забору води із річки Псел біля с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області без дозволу на спеціальне водокористування за період з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України.
Відповідачем надано довідку від 20.08.2018 року № 129/3, встановлено, що із річки Псел біля с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області за період з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року відповідачем було забрано 970 м3 води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
На підставі викладеного Держекоінспекцією відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783, розраховано збиток за формулою:
3сам = 5 х W х Tap , де
W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), м3;
Tap - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Tap на дату виявлення порушення становить 55,33 грн/100 м3.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів:
3сам = 5 х 970 х 0,5533 = 2683,51 грн.
Отже, загальна сума збитку за забір води із річки Псел без дозволу на спеціальне водокористування, а саме з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року становить 2683,51 грн.
Відповідач добровільно завдані збитки не відшкодував, а тому позивач просить суд стягнути суму збитків в розмірі 134 647, 71 грн.
При прийнятті рішення суд врахував наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередковаий) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Частиною 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994).
Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними і юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).
Відповідно до частини 2 Перехідних Положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" від 08.12.2015 р. № 867-VIII (який набрав чинності з 01.01.2016), землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого дозволу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.
Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено право землевласників та землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсь-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб.
Як вбачається з довідки №129/3 від 20.08.2018 року СФГ "С. ОСОБА_3 М." за період з 21.08.2015 року по 24.10.2017 року господарством забрано 41960 куб.м. підземних вод, та 970 куб.м. поверхневих вод, тобто до 300 м. куб. на добу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності за КВКД -2010 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).
Водночас, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що видобуті ним підземні води використовувалися для власних господарсько-побутових потреб позивач в процесі розгляді справи не спростував.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Оскільки, відповідач здійснював спеціальне водокористування для задоволення власних господарсько-побутових потреб відповідно до вимог вказаних вище норм закону, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність в його діях складу господарського правопорушення та безпідставність стягнення з нього 134647,71 грн.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №127/3429/16-ц.
Враховуючи викладене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а отже не доведено факт нанесення відповідачем збитків державі.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 12.11.2019 року.
Суддя Іванко Л.А.