ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
08.07.2009 р. 12:07 № 2а-1306/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі Бистрик О.С., за участю представника позивача -Гвоздика В.П..
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Інформаційний центр'Міністерства юстиції України
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 8 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 22 липня 2009 року.
Державне підприємство «Інформаційний центр'Міністерства юстиції України (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач), про визнання дій відповідача щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість -Дніпропетровської філії позивача такими, що не відповідають вимогам Закону, скасування акту про анулювання реєстрації платника ПДВ № 1103/29-021-1 від 29.01.2009 р.
Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що анулювання реєстрації платника ПДВ Державного підприємства «Інформаційний центр'Міністерства юстиції України відбулось у відповідності до вимог пп. «в'п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість'та у зв'язку з тим, що філія не має статусу юридичної особи, не є суб'єктом підприємницької діяльності в розумінні цивільного та господарського законодавства та відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути платником податку на додану вартість. Також, відповідачем зазначено, що перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ наведений у пп. «в'п. 9.8 ст. 9 Закону України «про податок на додану вартість'не є вичерпним, оскільки існує така підстава, як анулювання з інших причин, що мало місце в даному випадку, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.01.2009 р. комісією ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт за № 1103/29-021-1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр'Міністерства юстиції України, відповідно до якого комісією прийнято рішення про анулювання реєстрації вказаного платника відповідно до підпункту «в'пункту 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивач виключений з реєстру платників податку на додану вартість.
Як вбачається з акту, анулювання реєстрації платника ПДВ було здійснено на підставі того, що Дніпропетровська філія позивача відповідно до п.3ст. 95 ЦК України не є юридичною особою та не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон).
Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону, платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Визначення терміну «особа'для цілей застосування даного Закону наведене в п.1.2 ст.1 цього ж Закону, відповідно до якого особою є будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того чи є така особа резидентом чи ні:
суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій;
інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
фізична особа, яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
Філія, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 95 Цивільного кодексу України, є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Філія на є суб'єктом господарювання згідно ст. 55 Господарського кодексу України, тобто учасником господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством. При цьому, філії не є власником майна юридичної особи що їх створила.
В контексті наведених норм цивільного та господарського законодавства, та з урахуванням особливостей статусу філій, останні не можуть нести відповідальність за недотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки така відповідальність покладається саме на осіб платників ПДВ в розумінні п.1.2 ст.1 цього Закону.
За таких обставин, та норм Закону, який визначає платників податку на додану вартість, філії не відносяться до кола осіб які можуть бути платниками ПДВ.
Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість врегульована ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість'та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 (далі -Положення).
Так, відповідно до пункту 9.8 ст.9 Закону, реєстрація діє до дати її анулювання, анулювання відбувається у випадках, якщо, зокрема пп. «в»: особа зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Таким чином анулювання реєстрації платника ПДВ можливе за наявності будь-яких інших причин, за яких така особа не може бути платником податку.
Так, згідно з пп. 25.2.1 п.25 Положення, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтверджуючих документів, зокрема, документу який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником або немає права на збереження статусу платника такого податку (підстава -пп. «в'п.9.8. ст..9 Закону № 168/97-ВР).
Викладене спростовує доводи позивача стосовно того, що в п.9.8 ст.9 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік підстав для скасування реєстрації платника ПДВ, за яких реєстрацію може бути анульовано.
Таким чином, суд вважає дії податкового органу щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та оспорюваний акт від 29.01.2009 р. за № 1103/29-021-1 правомірними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», Положенням про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за № 208/4429, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя А.С. Мазур